12 лютого 2026 р.Справа № 520/7607/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 (суддя: Шевченко О.В., м. Харків) по справі № 520/7607/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №483169-2405-2030-UA63120270000028556 від 30.11.2023, №787025-2405-2030-UA63120270000028556 від 10.06.2024, №791408-2405-2030-UA63120270000028556 від 10.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розрахунок розміру земельного податку, зазначений в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях є неправильним, а, отже, такі рішення контролюючого органу є незаконними.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі № 520/7607/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №483169-2405-2030-UA63120270000028556 від 30.11.2023.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн. 91 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495).
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі № 520/7607/25 скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що проведеною звіркою встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, має у власності земельну ділянку з кадастровим номером № 6310138500:06:003:0067, загальна площа 0,0495 га, за адресою АДРЕСА_2 .
Нарахування земельного податку проведено на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки міста Харкова станом на 01.01.2028.
Вказує, що рішенням XXV сесії Харківської міської ради VII скликання від 27.02.2019 № 1474/19 по м. Харкову визначено нову базову вартість 1 квадратного метра землі у розмірі 639,78 грн., яка діє з 01.01.2020 і підлягає подальшій індексації в порядку, встановленому законодавством України, а також затверджено відповідні коефіцієнти, зони впливу локальних факторів, функціонального використання земельної ділянки.
Ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, за винятком земельних ділянок, зазначених у п.п. 1, 2 та відповідно щодо яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 3 відсотки від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність за один квадратний метр бази оподаткування. Земельна ділянка за адресою: проспект Героїв Харкова, 259, м. Харків, у 2023 році відноситься до економіко-планувальної зони 7514 із зональним коефіцієнтом (Км2 2,69).
Розрахунок земельного податку за період 2023 складає: Км2 - зональний коефіцієнт (7514); Км2 - 2,69; Км3 - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (становить 3 - землі комерційного використання); Кф - коефіцієнт локальних факторів (3); Коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель: 2021 рік - 1,0, 2022 рік - 1,1, 2023 рік - 1,15. Розрахунок: 639,78*2,69*1,1*1,15*3*3%*10 000 = 1 959 367,8357 (тариф). Таким чином, розмір земельного податку складає за 2023 рік 1 959 367,8357*0,0495= 96 988,70 грн..
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №379537631 від 21.05.2024 підтверджено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, 259, кадастровий номер 6310138500:06:003:0068, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, для експлуатації будівель і споруд.
Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Харківській області №483169-2405-2030-UA63120270000028556 від 30.11.2023 визначено позивачу суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік щодо вказаної земельної ділянки у сумі 96 988,70 грн..
Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було законних підстав для обчислення суми податку, виходячи з розміру ставки земельного податку - 3%, а тому розрахунок земельного податку податковим повідомленням-рішенням №483169-2405-2030-UA63120270000028556 від 30.11.2023 є неправомірним.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
За підпунктами 14.1.72 ст.14, 14.1.73 ст.14, п.14.1.74 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення), земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.
За приписами п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України, плата за землю є різновидом податку на майно.
Відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України, платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування платою за землю є: 270.1.1. об'єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; 270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності; 270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; 270.1.2. об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Пунктом 271.1 ст.271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування платою за землю є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
За змістом п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/187, встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки в межах міста Харкова, нормативну грошову оцінку яких проведено.
Згідно з п.1.1. ч.1 додатку 2 до рішення Харківської міської ради, ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Як убачається з матеріалів справи, сума земельного податку в розмірі 96988,70 грн., яка нарахована спірним податковим повідомленням-рішенням за 2023 рік, розрахована наступним чином: (площа об'єкта - 0,0495 га) х (нормативна грошова оцінка, з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку - 75109096,57 грн.) х (кількість місяців оподаткування - 12) х (розмір ставки земельного податку - 3%).
Тобто зазначений у податковому повідомленні-рішенні №483169-2405-2030-UA63120270000028556 від 30.11.2023 розмір ставки земельного податку (3%) не відповідає ставці податку, визначеній п.1.1. ч.1 додатку 2 до рішення Харківської міської ради (1,5%), а тому податковим органом невірно обчислено та нараховано суму земельного податку, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Враховуючи те, що у відповідача не було законних підстав для обчислення суми податку, виходячи з розміру ставки земельного податку - 3%, колегія суддів прийшла до висновку, що розрахунок земельного податку за податковим повідомленням-рішенням №483169-2405-2030-UA63120270000028556 від 30.11.2023 є неправомірним.
Водночас, слушними є доводи позивача про те, що у відзиві на позов відповідачем надано розрахунок сум визначеного в оскаржуваному ППР грошового зобов'язання з застосуванням інших способів, формул, норм та даних для розрахунку, ніж ті, що наведені в податковому повідомленні-рішенні №483169-2405-2030-UA63120270000028556 від 30.11.2023, а, отже, такий розрахунок колегія суддів до уваги не бере.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач під час розгляду справи не довів правомірності податкового повідомлення-рішення №483169-2405-2030-UA63120270000028556 від 30.11.2023, а, отже, останнє є протиправним та таким, що належить скасувати.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 ..
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі № 520/7607/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова