12 лютого 2026 р. Справа № 520/15058/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський Комплекс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025, (головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В.) по справі № 520/15058/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський Комплекс"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединський Комплекс" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області з не підтвердження ТОВ "Лебединський Комплекс" статусу платника єдиного податку четвертої групи і виключення ТОВ "Лебединський Комплекс" з Реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області внести ТОВ "Лебединський Комплекс" до Реєстру платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік і надати ТОВ "Лебединський Комплекс" витяг (довідку) з Реєстру платників єдиного податку, що підтверджує внесення до нього ТОВ "Лебединський Комплекс";
- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області щодо невизнання як податкової звітності з присвоєнням ознаки стану обробки «Історія подання» поданої ТОВ "Лебединський Комплекс" податкової звітності з єдиного податку четвертої групи на 2025 рік від 20.02.2025 №9039423988;
- зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області прийняти та зареєструвати датою фактичного отримання податковим органом - 20.02.2025 - подану ТОВ "Лебединський Комплекс" податкову звітність з єдиного податку четвертої групи на 2025 рік від 20.02.2025 №9039423988.
В обґрунтування позову зазначило, що вчинило усі передбачені податковим законодавством дії та подало необхідні документи для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2025 році, проте податковий орган безпідставно не зареєстрував податкову звітність від 20.02.2025 № 9039423988 та виключив позивача з реєстру платників податку четвертої групи з підстав не надання повного пакету документів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до помилкового висновку, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що підприємство своєчасно надало повний пакет документів на підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2025 році, які містили всі необхідні реквізити, в тому числі і загальна декларація. Натомість лише технічна помилка у рядку 9 «Код адміністративно-територіальної одиниці за місцем розташування земельної(их) ділянки(ок) за КАТОТТГ» щодо зазначення коду КАТОТТГ за місцем розташування орендованих земельних ділянок, замість вірного за основним місцем обліку не може бути достатньою підставою для позбавлення ТОВ "Лебединський Комплекс" статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Зауважує, що в подальшому позивач повторно подав таку звітність, виправивши помилку, зважаючи на відсутність технічної можливості подати уточнюючу декларацію до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи. Отже, формальну вимогу щодо подання звітності, передбаченої пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, позивачем виконано як під час подання документів у строк встановлений ПК України - 20.02.2025, так і повторно - 19.03.2025.
Звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував, що податковий орган не повідомляв позивача саме про відмову у прийнятті податкової звітності, як це передбачено нормами ПК України, тоді як повідомлення про присвоєння звітності статусу «історія подання» не є її неприйняттям.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції проігнорував порушення податковим органом порядку позбавлення статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Вказує, що п. 299.10 ст. 299 ПК України чітко визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Разом з тим, відповідач не приймав рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення позивача з реєстру платників єдиного податку. Натомість, лист від 12.03.2025 № 11625/6/20-40-04-13-06 не є рішенням контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки не містить висновку відповідача про таке анулювання.
ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П'янова Я.В.
У зв'язку з відрядженням судді Бегунца А.О., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді П'янова Я.В., Подобайло З.Г.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ТОВ "Лебединський Комплекс" зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
З 2020 позивач є платником єдиного податку четвертої групи, як сільськогосподарський товаровиробник, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, що підтверджується витягами з інформаційної системи органів ДПС.
У лютому 2025 р. ТОВ "Лебединський Комплекс" подало до контролюючого органу пакет документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, а саме: загальну звітну та звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2025 р., відомості про наявність земельних ділянок.
Листом від 03.03.2025 податковий орган повідомив позивача, що податковій звітності з єдиного податку четвертої групи на 2025 р. № 9039423988 присвоєна ознака «історія подання» з огляду на порушення абз. 4 п. 48.4 ст. 48 та п. 49.8 ст. 49 ПК України, а саме: в обов'язкових реквізитах вказано код за КАТОТТГ територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці UA59080110000034361, який не відповідає жодному з територіальних громад Харківської області.
12.03.2025 ГУ ДПС у Харківській області листом відмовило позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік.
Підставою прийняття рішення слугувало ненадання ТОВ "Лебединський Комплекс" загальної податкової декларації з єдиного податку четвертої групи на 2025 р. контролюючому органу за своїм місцезнаходженням у терміни, визначені пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.
Позивач оскаржив рішення контролюючого органу від 12.03.2025 в адміністративному порядку, за наслідками розгляду якого ДПС України прийняла рішення від 21.05.2025, яким залишила скаргу без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Харківській області без змін.
Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення контролюючого органу про відмову у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи прийняте з дотриманням порядку і у спосіб, що визначені чинним законодавством, дії податкового органу невизнання податкової декларації ТОВ "Лебединський Комплекс" у якості податкової звітності є обґрунтованими та правомірними.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).
За приписами пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, четверта група сільськогосподарські товаровиробники юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Згідно з пунктами 299.1 та 299.2 ст. 299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється ст. 298 ПК України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.
Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлено правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України.
Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Згідно пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про чітке розмежування понять переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.
Колегія суддів зазначає, що ПК України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи, але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 24.01.2019 у справі № 814/1394/15.
Відповідачем не заперечується, що ТОВ «Лебединський Комплекс» станом на лютий 2025 р. (період подання документів для підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи) мало статус платника єдиного податку четвертої групи.
Відтак, звертаючись у лютому 2025 року із переліком документів до податкового органу, позивач не вчиняв дій, спрямованих на перехід на спрощену систему оподаткування, а здійснював щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку.
Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік ТОВ «Лебединський Комплекс» подало:
- загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік (№ 9039423988);
- звітну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік (№ 9039423466);
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (№ 9039422896).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що позивач на підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи подав неповний пакет документів, а саме не подав загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи.
При цьому, за висновками суду першої інстанції, наявність помилки у загальній податковій декларації та подальше її виправлення шляхом подання нової декларації не є підставою вважати, що відповідна податкова звітність подана у строк, встановлений ПК України.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Лебединський Комплекс» у лютому 2025 подало, в тому числі загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік, у якій в рядку 9 «Код адміністративно-територіальної одиниці за місцем розташування земельної(их) ділянки(ок) за КАТОТТГ» замість коду КАТОТТГ за основним місцем обліку (Харківська область) зазначило код КАТОТТГ за місцем розташування орендованих земельних ділянок (територія Сумської області).
Тобто, позивач у строк, встановлений пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, подав загальну податкову декларацію, яка містила всі обов'язкові реквізити, проте із технічною помилкою у рядку 9, яка в подальшому виправлена шляхом подання у березні 2025 р. нової податкової декларації.
Колегія суддів зазначає, що наявність технічної помилки в коді КАТОТТГ у загальній податковій декларації ТОВ «Лебединський Комплекс» не свідчить про її неподання взагалі.
Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 520/17030/23 колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини у цій справі не є тотожними справі, що розглядається.
У справі № 520/17030/23 підприємство допустило помилку у графі «Тип декларації», заначивши у податковій декларації тип «звітна» замість «загальна», тобто на момент подачі документів останнім дійсно не надавалась саме загальна податкова декларація через вищенаведену помилку.
Натомість у справі, що розглядається ТОВ «Лебединський Комплекс» надало саме загальну податкову декларацію, що визнається податковим органом.
Щодо присвоєння звітності позивача статусу «Історія подання» варто зазначити наступне.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено Порядком № 5.
Відповідно до пункту 4 підрозділу 4 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 12.01.2021 №5 якщо після подання Документа звітності платник подає до граничного строку подання новий Документ звітності із виправленими показниками, поданий раніше Документ звітності стає недіючим та отримує ознаку стану обробки «Історія подання».
Документи звітності зі статусом «Повністю введено», які набули ознаки стану обробки «Вважається неподаним», «Історія подання», «Видалений», після настання граничного строку сплати грошового зобов'язання за такими Документами звітності, автоматично обробляються ІКС ДПС в частині виключення з обліку раніше рознесених до ІКП сум грошових зобов'язань. Вказане виключення проводиться датою отримання такої ознаки стану обробки та з використанням відповідних первинних показників оперативного обліку.
Крім того, ознаку стану обробки «Історія подання» отримують Документи звітності, щодо яких за рішенням суду або підрозділів податкового органу вищого рівня, відповідальних за адміністрування платежів, у підсистемі, що забезпечує обробку податкової звітності та платежів, передбачено скасування реєстрації (ідентифікацію недіючими).
Однак, жоден із наведених випадків, який дозволяв би контролюючому органу присвоїти звітності позивача статус «Історія подання» не мав місця у спірних правовідносинах, оскільки станом на момент подання позивачем загальної податкової декларації платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік інша виправлена звітність до граничного строку не подавалась, рішень суду або підрозділів податкового органу вищого рівня щодо скасування реєстрації звітності ТОВ «Лебединський Комплекс» не було, що свідчить про відсутність підстав для встановлення звітності позивача статусу «Історія подання».
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Харківській області щодо присвоєння податковій звітності від 20.02.2025 №9039423988 ознаки стану обробки «Історія подання» та зобов'язання відповідача прийняти та зареєструвати її датою подання.
Враховуючи, що позивачем своєчасно подано повний пакет документів на підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи, в подальшому виправлено описку у загальній податковій декларації у коді КАТОТТГ, колегія суддів вважає, що податковий орган безпідставно прийняв рішення про не підтвердження відповідного статусу з підстав, передбачених пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.
Натомість, суд першої інстанції помилково ототожнив наявність технічної помилки у рядку 9 при заповненні позивачем податкової декларації з її фактичним не поданням, що призвело до помилкового висновку про правомірність спірного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності вчинених ним дій щодо відмови позивачу у підтверджені статусу платника єдиного податку 4 групи, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його скасування.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області внести ТОВ "Лебединський Комплекс" до Реєстру платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік і надати позивачу витяг (довідку) з Реєстру платників єдиного податку, що підтверджує внесення до нього ТОВ "Лебединський Комплекс".
Як встановлено ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №480/4288/21, від 22.09.2022 у справі №380/12913/21.
Оскільки в даному випадку, відповідач використав наявні у нього повноваження, прийняв рішення, яке за наслідками апеляційного перегляду визнано судом протиправним, інших підстав для відмови у підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи окрім не подання повного пакету документів податковим органом не наведено, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію ТОВ «Лебединський Комплекс» як платника єдиного податку четвертої групи в Реєстрі платників єдиного податку на 2025 рік.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати позивачу витяг (довідку) з Реєстру платників єдиного податку, що підтверджує внесення до нього ТОВ "Лебединський Комплекс", оскільки станом на момент розгляду справи по суті права позивача у цій частині позовних вимог не є порушеними.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Лебединський Комплекс» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 4 844,80 грн та апеляційної скарги 7 267,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена частково, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 6 056,00 грн ((4 844,80 грн + 7 267,20 грн)/2) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський Комплекс" - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 по справі № 520/15058/25 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський Комплекс» - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо невизнання як податкової звітності з присвоєнням ознаки стану обробки «Історія подання» податкової звітності з єдиного податку четвертої групи на 2025 рік від 20.02.2025 №9039423988, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Лебединський Комплекс».
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області прийняти та зареєструвати податкову звітність з єдиного податку четвертої групи на 2025 рік від 20.02.2025 №9039423988 датою її фактичного отримання.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області з не підтвердження Товариству з обмеженою відповідальністю «Лебединський Комплекс» статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський Комплекс» як платника єдиного податку четвертої групи в Реєстрі платників єдиного податку на 2025 рік.
В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський Комплекс» - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, будинок 46, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський Комплекс» (ЄДРПОУ 40128898, вул. Чернишевська, 14, м. Харків, 61057) витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 6 056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова З.Г. Подобайло