Справа № 285/205/26
провадження № 3/0285/353/26
11 лютого 2026 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, яка надійшла
від Управління патрульної поліції в Житомирській області
за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення
відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
який проживає в АДРЕСА_1 , -
ОСОБА_1 07.01.2021 о 14:10 год на автодорозі М-06 Київ-Чоп 235 км, повторно протягом року, керував транспортним засобом Ауді, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, тобто ніколи не отримував посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1.А ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не прибув, причини своєї неявки не повідомив; про час і місце розгляду справи повідомлений в порядку, визначеному ст.277-2 КУпАП.
Судова повістка про виклик у судове засідання, що направлялась ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення на адресу, зазначену ним у заяві на отримання судових повісток від 07.01.2026, повернулась до суду без вручення. Одночасно судом було направлено SMS-повідомлення на мобільний номер ОСОБА_1 з датою та часом розгляду справи, яке було успішно доставлено йому 15.01.2026 та 28.01.2026.
Окрім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі Судової влади України, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, а також повідомлень про поважні причини неприбуття до суду від ОСОБА_1 не надходило.
Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов'язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому. Неявка такої особи до суду без поважних причин за відсутності будь-яких активних дій з її боку свідчить про самоусунення від участі в процесі, а тому розгляд справи за її відсутності не порушуватиме гарантій ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин приходжу висновку, що ОСОБА_1 повідомлений належним чином, а його неприбуття не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, приходжу наступного висновку.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України (далі по тексту - ПДР), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП настає за дії, передбачені ч.2-4 ст.126 КУпАП, якщо вони вчинені повторно протягом року.
Частина 2 ст.126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08.05.1993 особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Пункт 2.1 «а» ПДР зобов'язує водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначені вимоги перекликаються з положеннями ст.15 Закону України «Про дорожній рух».
Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №561193 від 07.01.2026;
довідкою відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Житомирській області від 08.01.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;
довідкою відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Житомирській області від 08.01.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 25.04.2025 притягувався до адміністративної відповідальності рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова за ч.5 ст.126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років;
рапортом поліцейського патрульної поліції в Житомирській області, згідно якого під час несення служби було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи посвідчення на право керування відповідної категорії;
копією постанови Деснянського районного суду м. Чернігова №750/4165/25 від 25.04.2025, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Оцінюючи надані докази, приходжу висновку, що ОСОБА_1 повторно вчинив порушення на транспорті, та його дії вірно кваліфіковані за ч.5 ст.126 КУпАП. За таких обставин, його слід визнати винним у вчиненні вищезазначеного правопорушення. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.
Також звертаю увагу на ту обставину, що особа, яка не має ні посвідчення водія, ні законного права на участь у дорожньому русі як водій, підвищує ризик ДТП через відсутність навичок керування, правил та вимог безпеки.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових порушень. Виходячи з цієї мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення беру до уваги характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності; всі обставини справи в їх сукупності; особу ОСОБА_1 , який не прибув до суду та не надав жодних доказів на спростування своєї вини в інкримінованому йому правопорушенні, та вважаю, що до нього слід застосувати безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, - що буде необхідним для його виправлення, достатнім для виконання завдань КУпАП та можливим недопущенням продовження вчинення правопорушень або настання більш тяжких наслідків.
Санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає також стягнення з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Оскільки доказів стосовно того, що транспортний засіб є у приватній власності порушника, суду не надано, застосування даного виду стягнення буде недоцільним й передчасним.
Підстави для застосування іншого, більш м'якого або суворого стягнення, відсутні.
З винної особи також належить стягнути судовий збір відповідно до ст.401 КУпАП.
Керуючись статтями 33-35, 38, 40-1, 280, 283, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,
та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя О. О. Літвин