12 лютого 2026 р. Справа № 440/4144/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/4144/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області в частині не призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах з дати подачі первісної заяви про призначення пенсії (11.02.2021);
зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області призначити пенсію ОСОБА_1 з дати подачі первісної заяви про призначення пенсії від 11.02.2021, з урахуванням страхового стажу, набутого ним за період з 17.04.2015 по 26.04.2016.
21.05.2024 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його невідповідність вимогам діючого законодавства та порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах правові наслідки для позивача мають рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 08.06.2021 та ГУ ПФУ в Житомирській області, оскільки саме оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 306 від 15.02.2021, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу на дату досягнення пенсійного віку (02.02.2018) (що, на переконання позивача, не відповідає дійсності), тягне для апелянта негативні правові наслідки та порушує його права та законні інтереси.
Позивач вказує на необхідність врахування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 у справі №440/9991/21, яким було зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути його заяву від 02.06.2021 про призначення пенсії. На переконання апелянта беззаперечним та неоспорюваним є факт того, що він з 17.04.2015 по 26.04.2016 проходив військову службу в зоні проведення АТО, як наслідок цей період підлягає зарахуванню до стажу на пільгових умовах - один місяць служби за три. Вважає, що у нього стаж був достатній для призначення пенсії на момент його первинного звернення з заявою від 11.02.2021.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Позивач звернувся до ГУПФ із заявою за призначення/перерахунок пенсії від 11.02.2021.
15.02.2021 рішенням ГУПФ №306 було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на дату досягнення пенсійного віку (02.02.2018), підтвердженого в установленому законодавством порядку (а.с. 14).
02.06.2021 позивач повторно звернувся до ГУПФ із заявою за призначенням/перерахунком пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області (за принципом екстериторіальності) №163850003425 від 08.06.2021 було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу, який становив 16 років 9 місяців 21 день. При цьому було зауважено, що форма довідки про грошове забезпечення від 16.05.2016 №715 за період проходження військової служби в зоні проведення АТО з 17.04.2015 по 26.04.2016 не відповідає додатку 2 Порядку подання та оформлення документів та відсутні відомості про сплату страхових внесків (єдиного податку).
Позивач зазначене рішення ГУ ПФ в Харківській області від 08.06.2021 про відмову у призначенні пенсії оскаржив до Полтавського окружного адміністративного суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 у справі №440/9991/21 було визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області №163850003425 від 08.06.2021 та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2021, з урахуванням висновків суду.
На виконання зазначеного судового рішення, ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 02.06.2021, прийнявши рішення від 01.12.2022 за №163850003425 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), оскільки надана довідка про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 16.05.2016 №712 за період проходження служби з травня 2015 року по грудень 2015 року не відповідає вимогам додатку №2 Порядку №637. Страховий стаж ОСОБА_1 був визначений у розмірі 16 років 09 місяців 21 день.
Наступне звернення позивача до відповідача було зумовлене досягнення ним 65-річного віку - 31.03.2023 до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (за принципом екстериторіальності) від 10.04.2023 №163850003425 позивачу було призначено пенсію за віком, виходячи зі страхового стажу 16 років 9 місяців 21 день.
27.07.2023, надавши довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за період з 17.04.2015 по 26.04.2016 від 20.06.2023 №92127.07.2023, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою щодо перерахунку пенсії на підставі п. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV.
Як пояснив у відзиві представник відповідача, до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1975 по 31.08.1976 у Київському інституті інженерів цивільної авіації, оскільки диплом про навчання НОМЕР_1 , виданий на ім'я ОСОБА_1 . Листом Національного авіаційного університету від 05.10.2021 №01-02/3136 підтверджено факт навчання ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним (згідно з паспортом прізвище - ОСОБА_2 ). Період служби у Військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) з 17.04.2015 по 26.04.2016 не враховано до стажу відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю доказів сплати внесків до Пенсійного фонду України, тоді як надана до заяви довідка про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески від 30.08.2021 №713 не відповідає формі довідки, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 04.02.2021.
Як вбачається з розписки-повідомлення, до заяви про перерахунок пенсії додано довідку про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за період з 17.04.2015 по 26.04.2016 від 20.06.2023 №921, яка, на думку пенсійного органу, відповідала формі довідки, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 04.02.2021, у зв'язку з чим ГУ ПФУ в Житомирській області (за принципом екстериторіальності) здійснено перерахунок пенсії та зараховано до страхового стажу та заробітної плати період проходження військової служби з 17.04.2015 по 26.04.2016. Страховий стаж з 01.08.2023 склав 17 років 10 місяців 21 день.
В подальшому (22.12.2023) позивач знову звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні періоду служби в зоні АТО з 17.04.2015 по 26.04.2016, а також періоду навчання з 01.09.1975 по 03.09.1976, вимагаючи призначення пенсії з 01.02.2021.
У відповіді ГУ ПФ від 08.01.2024 (вих. №680-30639/К-02/8-1600/24) зазначило про відсутність підстав для перерахунку пенсії, повідомивши про розмір пенсії 4395,30 грн, де :974,05 грн - розмір пенсії за віком; 42,55 грн - доплата до пенсії при неповному стажі; 523,25 грн - підвищення військовослужбовцям, які виконували інтернаціональний обов'язок; 40,00 грн - цільова допомога учасника бойових дій; 2815,45 грн - державна адресна допомога УБД.
Позивач 10.01.2024 повторно звернувся до ГУ ПФ в Полтавській області із заявою щодо перерахунку пенсії, надавши рішення Полтавського районного суду від 08.11.2023 у справі №545/3665/23 про встановлення факту належності йому довідки №01-02/3136, виданої Національним авіаційним університетом від 05.10.2021, якою підтверджувалось його навчання з 01.09.1975 по 31.08.1976 у Київському інституті інженерів цивільної авіації.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (за принципом екстериторіальності) було здійснено перерахунок пенсії внаслідок зарахування до стажу позивача періоду його навчання з 01.09.1975 по 31.08.1976. Страховий стаж склав 18 років 10 місяців 21 день.
Чергове звернення ОСОБА_1 від 23.01.2024 щодо перерахунку пенсії було розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області, яке листом від 19.02.2024 №4137-1981/К-02/8-1600/24 повідомило про відсутність підстав для призначення пенсії за віком з 02.02.2021, зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу на дату виникнення права на призначення пенсії.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо непризначення йому пенсії з 11.02.2021, оскільки він надав всі необхідні документи щодо свого страхового стажу, в тому числі стосовного набутого за період проходження служби в зоні АТО з 17.04.2015 по 26.04.2016, звернувся до суду з вимогою призначити йому пенсію з 11.02.2021 як дати первісної подачі заяви про призначення пенсії.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що документи, які необхідні для підтвердження страхового стажу, були надані позивачем після спливу трьохмісячного терміну, встановленого законодавством, з моменту подання 11.02.2021 заяви про призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого законодавства України на момент дії спірних правовідносин.
Згідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років ( ст. 26 Закону №1058-IV).
За приписами частини четвертої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Позивач стверджує про наявність у нього права на призначення з 11.02.2021 пенсії за віком з урахуванням страхового стажу за період з 17.04.2015 по 26.04.2016, набутого за час участі в антитерористичній операції.
Водночас, як зазначалося вище, ГУ ПФУ в Полтавській області рішенням від 15.02.2021 №306 відмовило у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на дату досягнення пенсійного віку, оскільки не було взято до уваги довідку про грошове забезпечення від 16.05.2016 №712, а тому страховий стаж складав 16 років 9 місяців 21 день.
Позивач рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 15.02.2021 №306 не оскаржував, повторно звернувшись до відповідача з заявою про призначення пенсії.
Лише прийняте ГУПФ в Харківській області рішенню від 08.06.2021 №163850003425 про відмову у призначенні пенсії за повторною заявою позивача було досліджене Полтавським окружним адміністративним судом, рішенням від 15.12.2021 якого у справі №440/9991/21 було зобов'язано ГУПФ в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 02.06.2021, надавши оцінку довідці про грошове забезпечення від 16.05.2016 №712.
Отже, посилання позивача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 у справі №440/9991/21 не може обґрунтовувати його позовні вимоги щодо наявності підстав для призначення пенсії за віком на підставі заяви від 11.02.2021, оскільки зазначеним судовим рішенням було надано оцінку рішенню ГУПФ у Харківській області 08.06.2021 №163850003425, а не рішенню ГУПФ від 15.02.2021 №306.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду проходження позивачем служби з 17.04.2015 по 26.04.2016. Як зазначалося вище, таке зарахування (один місяць служби за один місяць страхового стажу) було здійснено органом Пенсійного фонду України на підставі наданої позивачем довідки від 20.06.2023 №921 про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за вказаний період, в результаті чого страховий стаж позивача склав 17 років 10 місяців 21 день.
При цьому колегія суддів зауважує, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні до стажу проходження військової служби з розрахунку один місяць за три місяці періоду з 17.04.2015 по 02.07.2015 участі позивача в антитерористичній операції на підставі довідки військової частини НОМЕР_3 від 02.07.2015 була зумовлена її невідповідністю додатку №2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Таке рішення органу Пенсійного фонду України позивач не оскаржував.
Співставляючи надану довідку про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції вказаному додатку №2 вбачається відсутність запису у довідці від 02.07.2015, що служба підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною п'ятою статті 17 Основного Закону України обов'язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
Водночас, за приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пільги по обчисленню стажу за час проходження військової служби передбачено статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, згідно якою час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом «а» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції на час звернення з заявою про призначення пенсії 11.02.2021) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
В подальшому, як на момент повторного розгляду 01.12.2022 ГУ ПФУ в Харківській області заяви ОСОБА_1 від 02.06.2021 (на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 у справі №440/9991/21), так і на момент наступних звернень позивача з вимогами про призначення пенсії з врахуванням пільгового обчислення страхового стажу за період його участі в антитерористичній операції, підпункт «а» пункту 3 Порядку № 393 передбачав можливість пільгового обчислення стажу (один місяць служби за три місяці) до вислуги років для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не її призначення.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22 сформував відповідний правовий висновок: для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Водночас, позивач наполягає на пільговому обчисленні страхового стажу за період його участі в антитерористичній операції не для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ, а для призначення пенсії за віком за Законом № 1058-IV, що унеможливлює задоволення таких вимог.
Отже, як було встановлено в ході судового розгляду, на час подання позивачем заяви від 11.02.2021 у розпорядженні відповідача було відсутнє належне документальне підтвердження наявності необхідних 18 років страхового стажу для призначення позивачу пенсії за віком на момент досягнення ним 63-річного віку, згідно вимог ст. 26, п. 1 ч. 1 ст .45 Закону №1058-IV, а також п. 1.7 розд I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1).
При цьому колегія суддів враховує сталу правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 28.05.2021 у справі №591/3839/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 27.02.2022 у справі №620/3754/18, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21, згідно якої відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, навіть за умови врахування періоду проходження позивачем служби з 17.04.2015 по 26.04.2016 за поданою 11.02.2021 заявою про призначення пенсії за віком (за відсутності підстав пільгового обчислення страхового стажу за період проходження військової служби в зоні АТО з 17.04.2015 по 02.07.2015), у позивача не було належне документальне підтвердження наявності необхідних 18 років страхового стажу на момент досягнення ним 63-річного віку.
Надання у 2023 році нової довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за період з 17.04.2015 по 26.04.2016 від 20.06.2023 №92127.07.2023 не змінило умови для призначення пенсії за віком, оскільки страховий стаж позивача на момент досягнення ним 63-річного віку з врахуванням цього періоду військової служби (з розрахунку один місяць служби за один місяць страхового стажу) складав лише 17 років 10 місяців 21 день.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи та вірно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року по справі №440/4144/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк