12 лютого 2026 року справа №200/7373/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Євдокімова Олексія Миколайовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 04 грудня 2025 року) у справі № 200/7373/25 (суддя в І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Управління), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.07.2025 № 056650006565 про відмову у призначенні пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача призначити з 25.11.2024 пенсію на пільгових умовах на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.12.2024 №056650006565, що також підтверджується розрахунком стажу роботи до рішення про відмову, відповідачем не заперечується наявність у Позивача пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), складає 23 роки 08 місяців 04 дні, що у сукупності складає 25 років 01 місяць 05 днів (23 роки 08 місяців 04 дні + 01 рік 05 місяців 01 день).». Вказує, що станом на 25.11.2025 у позивача був наявний пільговий стаж 25 років 01 місяць 05 днів та такого стажу достатньо для призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, оскільки така обставина встановлена рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 № 520/35831/24. Також вказує, що відповідач, який вирішив вимагати у позивача уточнюючу довідку щодо навчання за фахом, має повноваження перевіряти шляхом запитів до закладів освіти, перевіряти інформацію у відповідних державних реєстрах, щодо періодів навчання, а не перекладати тягар на позивача.
Вважає, що у нього достатньо пільгового стажу за ст. 3 ст. 114 Закону України № 1058. Також вказує, відповідач мав врахувати приписи ч. 5 ст. 114 Закону № 1058 та здійснити взаємне зарахування періодів роботи, передбачених ч. 2 (Список №1) та ч. 3 ст. 114 (Постанова 202) Закону № 1058, в тому числі із застосуванням Роз'яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.07.2025 № 056650006565.
Зобов'язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового підземного стажу за списком № 1 та за професіями згідно з постановою КМУ № 202 від 31.03.1994 періоду навчання з 01.09.1998 по 29.03.2002 та періоду роботи з 05.08.2002 по 08.08.2002, з 01.10.2002 по 03.10.2002, та з 01.06.2012 по 02.06.2012, з 01.07.2012 по 06.07.2012, з 01.11.2012 по 04.11.2012, з 01.12.2012 по 03.12.2012, 01.01.2013, з 01.04.2013 по 04.04.2013, з 01.05.2013 по 02.05.2013, 01.07.2013, з 01.08.2013 по 02.08.2013, 01.12.2014, з 01.07.2014 по 02.07.2014, 01.08.2014, з 01.09.2014 по 03.09.2014, з 01.02.2015 по 03.02.2015, з 01.03.2015 по 09.03.2015.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду в частині незадоволених вимог, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про дискреційність повноважень відповідача щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 25.11.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням № 056650006565 від 02.12.2024 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки, відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, для підтвердження спеціального трудового стажу надаються уточнюючі довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Пільговий стаж роботи за Постановою 202 складає 23 роки 8 місяців 4 дні (з урахуванням періоду навчання за фахом - 3 роки 1 місяць 4 дні; військової служби 1 рік 5 місяців 16 днів; військової служби в особливий період - 4 роки 7 місяців 14 днів).
Відповідно до розрахунку стажу роботи, до пільгового стажу роботи відповідачем не зараховано: періоди роботи з 18.05.2011 по 22.12.2011 та з 07.03.2017 по 11.10.2017, у зв'язку з відсутність пільгових довідок, які підтверджують пільговий характер роботи; період роботи з 01.10.2016 по 05.11.2016 на посаді начальника дільниці підземного тимчасово через відсутність пільгової довідки; період проходження військової служби з 11.10.2024 по 25.11.2024 (до часу подачі заяви про призначення пенсії від 25.11.2024).
Період роботи з 07.03.2017 по 11.10.2017 не зараховано як до пільгового, так і до страхового стажу роботи, у зв'язку із відсутністю відомостей про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправним дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», викладених у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 02.12.2024 № 056650006565; скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.12.2024 № 056650006565; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачу до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 18.05.2011 по 22.12.2011, з 01.10.2016 по 05.11.2016, з 07.03.2017 по 11.10.2017 та період військової служби з 11.10.2024 по 25.11.2024; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 25.11.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 520/35831/24 позов задоволено та визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладених у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 02.12.2024 року № 056650006565 протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.12.2024 року № 056650006565. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 18.05.2011 по 22.12.2011, з 01.10.2016 по 05.11.2016, з 07.03.2017 по 11.10.2017 та період військової служби з 11.10.2024 по 25.11.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення суду, рішенням від 21.07.2025 №056650006565 відповідач знову відмовив у призначенні пенсії позивачу, рішення обґрунтував тим, що до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зараховано всі періоди роботи згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025. Період роботи з 13.01.2012 по 24.01.2012 згідно з довідкою № 314 від 27.07.2021 зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням інформації стосовно кількості підземних виходів, страйків, відпусток без оплати та роботи на поверхні відповідно до довідки № 34-а № 14.07.2021. До періоду роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 05.08.2002 по 27.10.2002 згідно з довідкою № 329 від 09.08.2021 не зараховано періоди навчання по техніці безпеці та участі в допоміжній гірничорятувальній команді (7 днів). Додатково зазначає, що період навчання з 01.09.1998 по 29.03.2002 зараховано до страхового стажу на загальних умовах, оскільки в наданих документах про навчання наявна невідповідність, а саме: в дипломі серія НОМЕР_2 від 01.04.2002 зазначена спеціальність «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок», водночас в довідці № 28 від 02.08.2021 зазначено, що після навчання отримана професія «токар». Для зарахування періоду навчання до страхового стажу як навчання за фахом необхідно надати уточнюючі документи. До загального страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В даному рішенні зазначено, що пільговий стаж роботи за Постановою 202 складає: 21 рік 10 місяців 16 днів (з урахуванням військової служби - 1 рік 5 місяців 16 днів; військової служби в особливий період - 4 роки 7 місяців 14 днів). Загальний страховий стаж з урахуванням додаткових років за Списком 1 становить 40 років 4 місяці 24 дні.
Не погоджуючись із означеним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив наступне.
Щодо неврахування періодів навчання до пільгового стажу позивач з 01.09.1998 по 29.03.2002 з підстав того, що в наданих документах про навчання наявна невідповідність, а саме: в дипломі серія НОМЕР_2 від 01.04.2002 зазначена спеціальність «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок», водночас в довідці № 28 від 02.08.2021 зазначено, що після навчання отримана професія «токар».
Пунктом "д" ч.3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з ч.2 ст.38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту" навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до записів диплому позивача серії НОМЕР_2 від 01.04.2002 визначена спеціальність «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок».
Проте, відповідачем не враховано цей стаж позивача до пільгового стажу, оскільки у довідці № 28 від 02.08.2021 зазначено, що після навчання отримана професія «токар».
Разом з тим, суд вказує, що відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» період навчання позивача у професійно-технічному училищі, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 , за спеціальністю «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок».
Відповідачем не висловлено по суті поданого позивачем диплому позивача серії НОМЕР_2 від 01.04.2002 жодних заперечень, не конкретизовано причини, чому відповідач не взяв їх до уваги про розгляді заяві позивача. Пенсійний орган взагалі не надав жодної правової оцінки, яка могла б свідчити про правомірність прийнятого рішення.
Крім того, у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах (зокрема у довідці № 28 від 02.08.2021) позивача, пенсійний орган мав право на реалізацію повноважень, наданих йому ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб'єкт владних повноважень не скористався.
Рішенням суду у справі вирішено №520/35831/24 зарахувати позивачу до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 18.05.2011 по 22.12.2011, з 01.10.2016 по 05.11.2016, з 07.03.2017 по 11.10.2017 та період військової служби з 11.10.2024 по 25.11.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з тексту рішення суду від 19.03.2025 у справі №520/35831/24, яке набуло законної сили: «Загальний не зарахований період роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" складає: 00 років 07 місяців 05 днів + 00 років 01 місяців 05 днів + 00 років 07 місяців 04 дні + 00 років 01 місяць 14 днів (військова служба) = 01 рік 05 місяців 01 день.
Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.12.2024 № 056650006565, що також підтверджується розрахунком стажу роботи до рішення про відмову, Відповідачем не заперечується наявність у Позивача пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", складає 23 роки 08 місяців 04 дні, що у сукупності складає 25 років 01 місяць 05 днів (23 роки 08 місяців 04 дні + 01 рік 05 місяців 01 день).»
Відтак, враховуючи висновки суду у справі №520/35831/24, та висновки суду у цьому рішенні, місцевий суд вважав, що правових підстав для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача до пільговому обчисленні у відповідача не було, а тому такі періоди підлягали зарахуванню, суд вважає, що існує лише один вид правомірної поведінки відповідача є зарахування позивачу до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди навчання 01.09.1998 по 29.03.2002.
Крім того, при детальному дослідженні форми рс-право, судом встановлено, що позивачу при повторному розгляді заяви про призначення пенсії, відповідачем не зараховано до пільгового стажу періоди з 05.08.2002 по 08.08.2002, з 01.10.2002 по 03.10.2002, 01.08.2004, з 14.08.2004 по 16.08.2004, з 01.06.2012 по 02.06.2012, з 01.07.2012 по 06.07.2012, з 01.11.2012 по 04.11.2012, з 01.12.2012 по 03.12.2012, 01.01.2013, з 01.04.2013 по 04.04.2013, з 01.05.2013 по 02.05.2013, 01.07.2013, з 01.08.2013 по 02.08.2013, 01.12.2014, з 01.07.2014 по 02.07.2014, 01.08.2014, з 01.09.2014 по 03.09.2014, з 01.02.2015 по 03.02.2015, з 01.03.2015 по 09.03.2015, без зазначення конкретної причини.
У відзиві на адміністративний позов відповідач також не обґрунтовує назарахування спірних періодів.
Досліджуючи записи трудової книжки серії НОМЕР_3 позивача за вище вказані періоди позивач працював:
- машиністом підземних установок з повним робочим днем у шахті з 05.08.2002 по 27.10.2002;
- електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті з 13.01.2012 по 02.04.2015;
Отже підстави для незарахування до пільгового стажу за Списком №1 постановою №202 періоду роботи 05.08.2002 по 08.08.2002, з 01.10.2002 по 03.10.2002, та з 01.06.2012 по 02.06.2012, з 01.07.2012 по 06.07.2012, з 01.11.2012 по 04.11.2012, з 01.12.2012 по 03.12.2012, 01.01.2013, з 01.04.2013 по 04.04.2013, з 01.05.2013 по 02.05.2013, 01.07.2013, з 01.08.2013 по 02.08.2013, 01.12.2014, з 01.07.2014 по 02.07.2014, 01.08.2014, з 01.09.2014 по 03.09.2014, з 01.02.2015 по 03.02.2015, з 01.03.2015 по 09.03.2015 відсутні.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що трудова книжка повністю підтверджує необхідність врахування вище вказаних періодів роботи позивача.
Отже, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії не врахував всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах та як наслідок прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах, таким чином, останній діяв не у спосіб передбачений нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішення місцевого суду оскаржено лише позивачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій в задоволенні частки позовних вимог відмовлено. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Вирішуючи питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, суд першої інстанції зазначив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
При цьому, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
А отже, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу певні періоди роботи позивача та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права ніж просив позивач, в цій частині позову суд першої інстанції вірно відмовив.
Водночас, стосовно обґрунтування позовних вимог в частині обчислення пільгового стажу із застосуванням кратності 1 рік роботи за 1 рік роботи 3 місяці відповідно до Роз'яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», окружний суд слушно зазначив, що оскільки суд дійшов висновку про необхідність повторного розгляду заяви позивача, відповідно в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки заявлені передчасно.
Проте, з такими висновками окружного суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Відтак, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Отже, суд повинен був під час розгляду справи оцінити надані докази та перевірити пільговий стаж роботи та чи достатньо його для наявності права позивача на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058, а зобов'язання відповідача за достатньої його наявності призначити пенсію із врахуванням такого стажу роботи не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, та виключало б можливість повторного порушення прав позивача з тих самих підстав відповідачем.
Більш того, саме такий спосіб захисту прав позивача (зобов'язання призначити пенсію) був застосований Верховним Судом у постанові від 21.04.2021, зміненій лише в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 з аналогічного спору. Висновки Верховного Суду відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В оскаржуваному позивачем рішенні відповідача про відмову в призначенні пенсії останнім не заперечується, що пільговий стаж роботи за Постановою 202 складає: 21 рік 10 місяців 16 днів.
Рішенням в нинішній справі суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового підземного стажу за списком № 1 та за професіями згідно з постановою КМУ № 202 від 31.03.1994 періоду навчання з 01.09.1998 по 29.03.2002 та періоду роботи з 05.08.2002 по 08.08.2002, з 01.10.2002 по 03.10.2002, та з 01.06.2012 по 02.06.2012, з 01.07.2012 по 06.07.2012, з 01.11.2012 по 04.11.2012, з 01.12.2012 по 03.12.2012, 01.01.2013, з 01.04.2013 по 04.04.2013, з 01.05.2013 по 02.05.2013, 01.07.2013, з 01.08.2013 по 02.08.2013, 01.12.2014, з 01.07.2014 по 02.07.2014, 01.08.2014, з 01.09.2014 по 03.09.2014, з 01.02.2015 по 03.02.2015, з 01.03.2015 по 09.03.2015, що загалом складає 3 роки 8 місяців 21 день.
Слід також зауважити, що відповідачем за Постановою 202 з цього періоду самостійно зараховано період роботи з 04.10.2001 по 28.03.2002, що складає 5 місяців 25 днів.
Отже, судом першої інстанції було встановлено наявність у позивача пільгового стажу роботи за Постановою 202 - 25 років 1 місяць 12 днів, що дає право на призначення пенсії згідно ч.3 ст. 114 Закону № 1058.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача в цій частині підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу представника позивача Євдокімова Олексія Миколайовича - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 200/7373/25 - змінити, внаслідок чого абзац третій резолютивної частини доповнити висловом:
«та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 25.11.2024 пенсію на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 200/7373/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 12 лютого 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук