Справа № 161/21005/25
Провадження № 2/0158/143/26
12 лютого 2026 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Костюкевича О.К.,
за участю секретаря судового засідання - Хмілевської І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №156267 від 28.03.2020 року в електронній формі. На той час, «ФК «ГЕЛЕКСІ» було фінансовою установою та здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, «ФК «ГЕЛЕКСІ» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.
На підставі укладеного договору відповідачу було надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000,00 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, процентна ставка становить 0,01 % в день, комісія складає 1,5%.
Стверджує, що відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 25104,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за позикою; 20104,50 грн., заборгованість по процентам та комісією за користування позикою.
Враховуючи наведене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 25104,50 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.11.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
10.12.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Колодяжною Н.В. до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає. Посилаючись на відсутність належних доказів щодо укладення договору позику № 156267 від 28.03.2020 року та отримання відповідачем грошових коштів за вказаним кредитним договором, просить в задоволені позову відмовити.
10.12.2025 року представником позивача ТОВ «ФК «Гелексі» - адвокатом Рудзей Ю.В. до суду подано відповідь на відзив, згідно якої вказують, що долученими до матеріалами справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між позивачем та відповідачем договору позику № 156267 від 28.03.2020 року та отримання останнім грошових коштів за вказаним кредитним договором, у зв'язку з чим просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши надані до суду докази у їх сукупності, суд доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.03.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК «Гелексі" за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №156267 в електронній формі.
Згідно п.п. 1.1.1 - 1.1.5 договору, відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. зі строком повернення до 26.04.2020 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на день, та комісії у розмірі 1,4% на день.
Згідно розрахунку за вищевказаним договором позики, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 25104,5 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою; 74,50 грн. - заборгованість по процентам та 20030 грн. - заборгованість по комісії за користування позикою.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилом ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частини 1, 2ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями пунктів 11, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 4 статті 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.
Як зазначено у ч. 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач підписала спірні договори електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора /422ww197/, що відповідає положенням статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що спростовує доводи відповідача про те, що ним кредитний договір не підписувався.
Щодо доводів відповідачка про те, що кредит йому фактично не видавався, то це спростовується довідкою надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «Елаєнс» № 156267 від 01.09.2025 року, згідно якої була здійснена наступна транзакції (платіжної операції):1.) платник коштів: ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318) 2.) отримувач коштів: ОСОБА_1 3.) номер транзакції в системі: 1197160848 4.) номер операції: 208478427 5.) дата проведення платежу: 28.03.2020 6.) сума платежу 5000 7.) валюта платежу: гривня UAH 8.) платіжний засіб (метод): карта 9.) банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK 10.) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 та інформацією витребуваною з АТ КБ «Приватбанк».
Доказів того, що платіжна картка PRIVATBANK НОМЕР_1 емітована не на ім'я відповідача ОСОБА_1 , останнім суду не надано.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст.526, ч. 1 ст.527, ч. 1 ст.530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Зі змістом ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Щодо розміру заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.
Згідно правового висновку викладеного в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 29 днів - до 26.04.2020 (п. 1.1.5. договору). А тому позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування. Після закінчення строку кредитування позивач, як і попередній кредитор, не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положенняст.625 ЦК України.
Отже, суд відхиляє розрахунок заборгованості позивача, оскільки з нього вбачається, що проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено та зазначає, що загальний розмір відсотків згідно договору становить 14,5 грн (5 000 х 0,01 % х 29). Саме такий розмір договірних відсотків вказаний у паспорті позики.
Також, суд зазначає, що підстав нараховувати комісію поза строком кредитування не має, оскільки боржник в такому випадку може нести відповідальність лише згідно ст. 625 ЦК України, як за прострочення грошового зобов'язання, а оскільки згідно договору позики розмір комісії становить 1,4% на день, то максимальний її розмір в межах строку кредитування становить 2030,00 грн. (5 000,00 х 1,4% х 29).
Суд зазначає, що відповідач, укладаючи договір з позивачем, розумів, умови цього договору, зокрема і стосовно розміру відсотків та комісії, між сторонами був досягнутий баланс договірних прав та обов'язків між позичальником та кредитором, відповідач не надав суду доказів оспорювання ним умов кредитного договору, з якими він не погоджується, також власного розрахунку заборгованості відповідач не надав.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором позики №156267 від 28.03.2020 в розмірі 7044,50 грн, з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 14,50 грн., заборгованість по процентам та 2030 комісії за користування позикою, а у задоволенні решти позову відмовляє за безпідставністю.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч.3 ст. 141 ЦПК України).
В силу вимог ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2422,40 грн).
Позовна заява з доданими до неї матеріалами представником позивача подана через підсистему «Електронний суд» і при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Оскільки, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в пропорційному до задоволених вимог розмірі 679,74 грн (7044,50*2422,40 /25104,50) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1403,04 грн. (7044,50*5000/25104,50).
Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст.512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики № 156267 від 28.03.2020 року в розмірі 7044 (сім тисяч сорок чотири) грн. 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 679 (шістсот сімдесят дев'ять) грн. 74 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1403 (одна тисяча чотириста три) гривень 04 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Вячеслава Липинського, 10/1; код в ЄДРПОУ 41229318.
Представник позивача - адвокат Рудзей Юрій Володимирович, адреса: м. Житомир-30, а/с 25, 10030.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Представник відповідача - адвокат Колодяжна Наталія Вікторівна, адреса: вул. Винниченка, 14а, м. Луцьк Волинської області.
Текст рішення складений 12.02.2026 року.
Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич