11 лютого 2026 року м. РівнеСправа №460/1733/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України,
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоформлення позивачу висновку (згідно додатку 4) і доповіді (згідно додатку 3) та ненаправлення документів на розгляд Департаменту соціального забезпечення відповідно до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_2 (чоловіка), оформивши висновок і доповідь, та направити до Департаменту соціального забезпечення, за процедурою та в спосіб, визначений пунктом 4.3 розділу IV Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув солдат ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ). Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09.10.2024 у справі № 569/13479/23 установлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без реєстрації шлюбу у період із липня 2020 року по дату смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). 19.12.2024 позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про призначення та отримання одноразової грошової допомоги, що передбачена п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Проте, 26.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 листом за вих. № 12/1/10189 від 26.12.2024 повідомив позивача про те, що відповідно до п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона не належить до осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а також повідомив, що для отримання одноразової грошової вимоги відповідно до п. 2 вищевказаної Постанови КМУ № 168 позивачу необхідно встановити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та фактично відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Із зазначеною відмовою позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що порушує її право на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Ухвалою від 10.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України (далі - третя особа). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, позивачем - відповіді на відзив, а третьою особою - письмових пояснень.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, покликаючись до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, Порядку і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45, зазначив, що обласні ТЦК СП є органами, уповноваженим: подавати висновок щодо можливості призначення ОГД; проводить перевірку отриманих з Департаменту соціального забезпечення результатів попереднього опрацювання документів для призначення ОГД; представляти інтереси Міністерства оборони України у судових справах, пов'язаних з визначенням кола осіб, яким виплачується ОГД, звертається до суду щодо залучення до справ інших членів сім'ї загиблого, інтересів яких вони стосуються; вести облік осіб загиблих (померлих) військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби), та осіб, які звернулися (можуть звернутися) за отриманням ОГД. Тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 володіє лише компетенцією щодо перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві та перевірку надісланих з Р(М)ТЦКСП області документів для формування висновку. При цьому, виключною компетенцією визначення порядку виплати ОГД є повноваження Міноборони, як суб'єкта владних повноважень, яке приймає остаточне рішення. Відповідач вказав, що право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця, а тому для визначення такого права підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на таку дату. У редакції статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинній на дату смерті військовослужбовця зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Відповідно до наданих документів заявниця не відносилася до одного з подружжя загиблого. Наданим до позовної заяви рішенням задоволено заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Покликаючись до положень Сімейного кодексу України відповідач зазначив, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Позивачем при поданні відповідної заяви не дотримано вимог Порядку № 45 в частині обсягу документів, які слід додати до заяви, серед яких і доказ перебування позивача на утриманні загиблого військовослужбовця. Оскільки позивач не надала документи, які підтверджують вищевказані обставини, то у відповідача не було підстав для складання та направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Отже, передчасним є твердження позивача про порушення ІНФОРМАЦІЯ_2 порядку призначення одноразової грошової допомоги, оскільки встановлений законодавством Порядок, недотримано саме нею. Відповідач вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
У відповіді на відзив позивач повністю підтримала позовні вимоги. Просила позов задовольнити.
У письмових поясненнях третьою особою підтримано позицію відповідача, викладену у відзиві. Просило у задоволенні позовних вимог відмовити.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з липня 2020 року проживала з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_7 у них народилася дочка - ОСОБА_3 .
Вказані обставини встановлені рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09.10.2024 у справі №569/13479/23 (набрало законної сили 12.11.2024), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.
З 24.02.2022 ОСОБА_2 проходив військову службу за призовом у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2023 №77
04.01.2023 солдат ОСОБА_2 , під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України. Загинув Харківська область, Чугуївський район, с. Плетенівка. Смерть настала в результаті вибухової травми - ушкодження внаслідок дій, передбачених законом воєнних операцій, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 06.01.2023 №12-17/05-ВЛ/23, довідкою про причину смерті від 06.01.2023 №12-17/05-ВЛ/23, свідоцтвом про смерть від 21.01.2023 серії НОМЕР_2 та сповіщенням сім'ї від 07.01.2023 №1/144.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2023 №77 солдата ОСОБА_2 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Наказано виплатити:
- за період з 01 січня по 31.01.2023: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років 25%; надбавка за особливості проходження військової служби 65%; щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 251% посадового окладу;
- додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами) з розрахунку 100000 гривень на місяць за період з 01 січня по 31.01.2023;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в повному обсязі, відповідно до вимог "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі місячного грошового забезпечення;
- членам сім'ї загиблого, а саме ОСОБА_4 допомогу на поховання в розмірі 12945,00 гривень.
Крім того, вказаним наказом визначено коло осіб, які є членами сім'ї загиблого військовослужбовця: мати - ОСОБА_4 , 1965 р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; донька - ОСОБА_3 , 2020 р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
11.04.2023 ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , 2020 р.н., а ОСОБА_1 в своїх інтересах звернулися до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявами про виплату їм одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які зареєстровані за вх.№4922 від 11.04.2023 та вх.№4921 від 11.04.2023 відповідно.
За наслідками розгляду вказаних заяв ІНФОРМАЦІЯ_2 направило до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок від 31.05.2023 №12/1/2252 щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час дії воєнного стану.
За змістом вказаного висновку на підставі поданих документів члени сім'ї, батьки, утриманці, а саме: 1. Мати ОСОБА_4 ; 2. Дочка ОСОБА_3 , мають право на одержання рівними частками зазначеної грошової допомоги. Крім того, отримано інформацію щодо осіб (про яких відомо особам, які вже звернулися / осіб, місцезнаходження яких невідоме / безвісти відсутніх / осіб, щодо яких справи знаходяться в судах або які звернулися до суду), та які не звернулися за отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану": Цивільна дружина ОСОБА_1 , планує у суді встановлювати факт перебування на утриманні загиблого.
Крім того, згідно з доповіддю ІНФОРМАЦІЯ_6 про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД від 31.05.2023 №12/1/2251 в розділі «Утриманці» зазначено: цивільна дружина ОСОБА_1 ; «Висновок ТЦКСП щодо права на розподіл частки допомоги» - не має права; «Примітка» - планує звертатись до суду.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09.10.2024 у справі №569/13479/23, яке набрало законної сили 12.11.2024, встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без реєстрації шлюбу у період із липня 2020 року по дату смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
19.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Листом від 26.12.2024 №12/1/10189 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про те, що для отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 їй необхідно встановити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця. Крім того, покликаючись до положень Порядку і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45, зауважив, що заява та інші документи подаються заявником до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Вважаючи поведінку ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо неоформлення висновку і доповіді та ненаправлення документів на розгляд Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України протиправною бездіяльністю, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд виходить з таких міркувань.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 41 Закону №2232-XII передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII), визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 16-2 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_2 - 04.01.2023; далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2 Постанови №168 визначено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Аналіз правових норм Закону №2011-ХІІ та Постанови №168 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується сім'ям загиблих військовослужбовців у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім'ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону №2011-XII.
Згідно зі ст. 16-1 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Та обставина, що причина смерті солдата ОСОБА_2 пов'язана із безпосередньою участю його у бойових діях та забезпечення здійснення ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України, відповідачем не заперечується.
Спірним питанням у межах розгляду цієї судової справи є, зокрема, те, чи належить позивач до членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Оспорювана поведінка відповідача мотивована відсутністю доказів на підтвердження у позивача статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця, а саме: позивачем не надано рішення суду, яким встановлено факт перебування позивачки на утриманні загиблого відповідно до Закону №2011-XII, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
У зв'язку з чим, суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Факт спільного проживання позивача з померлим військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з липня 2020 року по дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09.10.2024 у справі №569/13479/23, яке набрало законної сили 12.11.2024.
Вищевказаним судовим рішенням підтверджується факт спільного проживання позивача з померлим військовослужбовцем, які були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII.
Наведене узгоджується з правовими висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 06.04.2022 у справі №826/9171/16.
Крім того, у подальшому законодавець неодноразово вносив зміни до Закону №2011-XII.
Так, за змістом частин першої та четвертої статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення ОГД - 19.12.2024) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відтак, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги має, зокрема, жінка, з якою загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Суд зауважує, що позивач звернулася 19.12.2024 до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка як дружина загиблого.
Однак підставою для повернення документів на доопрацювання відповідач визначає відсутність документів на підтвердження її знаходження на утриманні загиблого військовослужбовця.
Разом з тим, положення статті 16-1 Закону №2011-XII на момент смерті військовослужбовця передбачали право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалося раніше, факт того, що позивач є одним із подружжя встановлено судом, а на момент звернення позивача із вищевказаною заявою - одного із подружжя, з яким загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сил.
Ураховуючи, що судом цивільної юрисдикції у справі №569/13479/23 встановлено факт спільного проживання позивача із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з липня 2020 року по дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд дійшов висновку, що покликання ІНФОРМАЦІЯ_6 на те, що для отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 168 позивачу необхідно встановити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, є необґрунтованим.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 05.02.2025 у справі № 120/17960/23.
Пунктом 2 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Згідно з абзацом тридцятим пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань оформлюють документи для призначення та виплати Міноборони одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Абзацом шостим пункту 4.6 розділу IV Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, передбачено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП.
Відповідно до Закону № 2011-XII та пункту 2 Постанови № 168 наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення ОГД - 19.12.2024; далі Порядок №45), який відповідно до п. 1 визначає завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.
Згідно з пункту 1.7 Порядку № 45 одноразова грошова допомога (далі - ОГД) призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації заявника.
Розділом IV Порядку № 45 визначено алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД.
У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 Порядку № 45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.
Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням.
В подальшому, як установлено пунктом 4.3 Порядку № 45, обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2). На підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - ДРАЦСГ) перевіряє документи, що підтверджують родинні зв'язки загиблого (померлого) з заявниками, в тому числі щодо зміни прізвища, імені, по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, наявності запису відомостей про батька за вказівкою матері (стаття 135 Сімейного кодексу України). Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).
Пунктом 4.4 Порядку № 45 передбачено, що Департамент соціального забезпечення після отримання від обласного (Київського міського) ТЦКСП документів (додаток 6), надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, які загинули та відповідно до пункту 1 розділу ХIII Інструкції №280, віднесені до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. Після отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції. В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.
Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_8 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення,- готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП (пункт 4.5 Порядку №45).
За змістом пунктів 4.6, 4.8 Порядку № 45 районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД, повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання).
Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.
Таким чином, законодавством встановлено відповідний порядок дій районного (міського) ТЦКСП та обласного (Київського міського) ТЦКСП, які зазначені суб'єкти зобов'язані вчинити після надходження заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги із доданими до неї документами.
Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 160/22400/23.
Отже, вищенаведеними нормами передбачено обов'язок обласного ТЦКСП зареєструвати документи, оформити їх та подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги (має право/ не має право).
Лише головний розпорядник коштів, яким є Міністерство оборони України, має виключне право приймати рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю).
Основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначені Положенням про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за № 1497/29627 (далі - Положення № 564).
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 2 розділу II Положення № 564 визначено, крім іншого, що саме Комісія зобов'язана приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги.
В світлі спірних правовідносин та вищенаведеного правового регулювання суд зазначає, що відповідач, не маючи на те компетенції, фактично перейняв на себе функцію Комісії та головного розпорядника бюджетних коштів щодо вивчення документів та прийняття рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги.
Своєю чергою, до компетенції відповідача належить обов'язок формування пакету документів, підготовка висновку та направлення вказаних документів до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, яка наділена виключним правом щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18, зокрема, Суд зазначив, що:
«…дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
44. Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб'єктів.
45. Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
46. Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
47. У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).
48. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
49. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
50. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким».
Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що відповідно до підпункту 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730), Міністр: приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.
Таким чином, вирішення питання стосовно можливості призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу відноситься до компетенції Міністерства оборони України, яке з урахуванням своїх дискреційних повноважень зобов'язано прийняти одне із можливих рішень.
Водночас, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав альтернативного варіанту розгляду заяви позивача, а тому був зобов'язаний діяти відповідно до встановленого порядку та повинен лише подати розпорядникові бюджетних коштів висновки щодо виплати одноразової грошової допомоги (висновки про наявність або відсутність у позивачки підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги).
Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 не було складено та подано висновку стосовно можливості призначення і виплати позивачці одноразової грошової допомоги.
Суд зауважує, що поведінка ІНФОРМАЦІЯ_6 порушує принципи, викладені в практиці Європейського суду з прав людини як джерелі права.
Так, у справі "Рисовський проти України" суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини", заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat. Com S.r.L проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини"", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (серед інших джерел, mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2025 у справі №380/12477/23, які є обов'язковими для врахування судом відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність поведінки відповідача щодо неоформлення позивачу висновку і доповіді та ненаправлення документів на розгляд Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України відповідно до Порядку № 45, оскільки така поведінка здійснена не у спосіб, визначений законом.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання такої поведінки протиправною та відновленню шляхом зобов'язання відповідача скласти висновок і доповідь на підставі заяви позивача від 19.12.2024 та доданих до неї документів, та направити їх до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України відповідно до Порядку № 45, з метою призначення або відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - її чоловіка, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку із смертю (загибеллю) ІНФОРМАЦІЯ_3 в період дії воєнного стану, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підтверджені належними й допустимими доказами, а тому позов слід задовольнити повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неоформлення ОСОБА_1 висновку і доповіді та ненаправлення документів на розгляд Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України відповідно до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 скласти висновок і доповідь на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.12.2024 та доданих до неї документів та направити їх до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України відповідно до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45, для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - її чоловіка, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку із смертю (загибеллю) ІНФОРМАЦІЯ_3 в період дії воєнного стану, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_5 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України Адреса: просп. Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022.
Повний текст рішення складений 11 лютого 2026 року.
Суддя Н.О. Дорошенко