про повернення позовної заяви в частині
11 лютого 2026 року м. Рівне№460/1649/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви, залишеної без руху, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті з 01.05.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити ОСОБА_1 з 01.05.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", а саме: 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги).
Ухвалою суду від 02.02.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для його поновлення за весь період пропуску з 01.05.2025 по 30.07.2025 включно, а також доказів поважності причин його пропуску.
05.02.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи вказану заяву позивач зазначає, що у період з травня 2025 року по січень 2026 року він проходив медичне обстеження в КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "ЮВІЛЕЙНИЙ" Рівненської міської ради, Рівненському обласному клінічно лікувально-діагностичному центрі ім. В. Поліщука, Рівненській обласній клінічній лікарні імені Юрія Семенюка та КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради. Крім того, в період з 27.05.2025 по 02.06.2025 та з 18.11.2025 по 26.11.2025 знаходився на стаціонарному лікуванні в обласному кардіологічному центрі КП "РОКЛ ім. Ю. Семенюка" РОР, а в період з 27.11.2025 по 03.12.2025 знаходився на стаціонарному лікуванні в Гастроентерологічному центрі КП "РОКЛ ім. Ю. Семенюка" РОР і по теперішній час перебуває під наглядом лікарів. Також, позивач вказує на те, що відповідно до Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, виданої Рівненською міжрайонною спеціалізованою кардіологічною МСЕК, ступінь втрати ним професійної працездатності становить 60 % через захворювання, пов'язане з проходженням служби. Крім того, відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Рівненської міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК, з 01.01.2025 позивачу встановлено повторно третю групу інвалідності. З наведених підстав, позивач просить поновити йому строк звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку на звернення до суду в межах аргументів наведених у вказаній вище заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 в справі № 340/1019/19.
Згідно з матеріалами адміністративного позову, предметом спору є нарахування соціальної пільги за користування комунальними послугами відповідно до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР за період з 01.05.2025.
З даного приводу суд зауважує, що виплата пільги на оплату житлово-комунальних послуг, є щомісячним періодичним платежем. Позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було припинено нарахування відповідної пільги. Отже, з дня припинення нарахування пільг на оплату житлово-комунальних послуг позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Тому, суд констатує, що з дня зупинення виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг (з 01.05.2025), позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, отримання позивачем листа відповідача від 09.01.2026 за № 903-25501/Ж-02/8-1700/26 у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації (захисту) свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Позивач звернувся до суду з даним позовом шляхом його оформлення та подання через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 30.01.2026, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування спірної пільги за період з 01.05.2025 по 30.07.2025 включно.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20) зазначає наступне:
для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
На переконання суду, наведені вище правові висновки Верховного Суду є релевантними при вирішенні спорів не лише щодо виплати пенсії, а й інших соціальних виплат, в т.ч. пільги за користування комунальними послугами, передбаченої статтею 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа "Салов проти України"), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа Сутяжник проти Росії, п. 38).
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Загалом, при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи "Волчлі проти Франції", "ТОВ Фріда проти України").
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Суд вважає обґрунтованими покликання позивача на те, що в період з 27.05.2025 по 02.06.2025 він знаходився на стаціонарному лікуванні в обласному кардіологічному центрі КП "РОКЛ ім. Ю. Семенюка" РОР, оскільки на підтвердження відповідних обставин позивачем додано до заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду копію виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого № 15414(25).
Отже, позивачем не підтверджено наявність поважних причин для пропуску строку звернення до суду в періоди з 01.05.2025 по 26.05.2025, з 03.06.2025 по 30.07.2025.
Також, не є релевантним для вирішення питання щодо поновлення строку звернення до суду і покликання позивача на встановлення групи інвалідності та ступеня втрати працездатності, оскільки такі свідчать про стан здоров'я позивача та жодним чином не вказують на наявність обставин, що унеможливили звернення до суду з цим позовом у визначений законом строк. Позивач відповідних обґрунтувань у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не наводить.
Отже, позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.05.2025 по 30.07.2025 необхідно повернути позивачу. В іншій частині позовних вимог провадження у справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в частині позовних вимог про:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті за період з 01.05.2025 по 30.07.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити ОСОБА_1 за період з 01.05.2025 по 30.07.2025 пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", а саме: 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 11.02.2026.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК