Справа № 420/3782/26
12 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо оголошення ОСОБА_1 у розшук;
зобов'язати відповідача скасувати рішення про розшук ОСОБА_1 та виключити його персональні дані з усіх обліків та інформаційних систем, у яких значиться як особа, що перебуває у розшуку.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить забезпечити адміністративний позов шляхом:
заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також будь-яким іншим органам державної влади, у тому числі Національній поліції України, вчиняти будь-які дії, пов'язані з розшуком, затриманням, доставленням або примусовим супроводом до ТЦК та СП до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
заборонити використання інформації про перебування ОСОБА_1 у розшуку як підстави для обмеження його прав до вирішення справи по суті.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суддя зазначає, що зміст та форма заяви про забезпечення позову передбачені статтею 152 КАС України.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В порушення приписів ч. 1 ст. 152 КАС України ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не зазначив реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення судовий збір складає 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2026 становить 3328,00 грн.
Отже, звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову позивачу слід додати до неї документ про сплату судового збору у розмірі 998,40 грн.
В порушення приписів ч. 4 ст. 152 КАС України позивачем до заяви про забезпечення позову не доданий документ про сплату судового збору у розмірі 998,40 грн.
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначає, що сплата судового збору у встановленому розмірі є істотним фінансовим навантаженням та фактично обмежує доступ до правосуддя.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Отже, КАС України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема звільнити від сплати судового збору.
Відповідно до положень Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суддя звертає увагу на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Особа, яка звертається до суду, повинна дотримуватися вимог процесуального закону щодо сплати судового збору за подання відповідної заяви та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір.
У якості доказів неможливості сплати судового збору за подання даного позову представником позивача надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з червня 2025 року по грудень 2025 року.
При цьому, відповідь на запит від 01.02.2026 не відображає в повному обсязі відомостей про розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, тобто за 2025 рік.
Надані до суду відомості (довідка з органу державної податкової служби України від 01.02.2026 про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 ) не є достатніми доказами підтвердження скрутного майнового стану позивача за 2025 рік.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Частиною сьомою статті 154 КАС України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Відтак, враховуючи, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 КАС України суд повертає таку заяву без розгляду.
Керуючись ст.ст. 150, 152, 154 КАС України,
ухвалив:
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.С. Пекний