Справа № 420/41084/25
12 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 10 грудня 2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішенням Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 №45 від 11.11.2025 в частині, що стосується позивача, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_2 ) судові витрати.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що дідусь позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково. Позивач надає своєму діду соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, а тому має право на відстрочку від призову на військову службу на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Єдиною дочкою ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає окремо від дідуся. Вона не здійснює догляд за своїм батьком, дідом позивача, оскільки є військовозобов'язаною, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також тому, що такий догляд здійснює позивач, так як надає йому соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за що отримує відповідну компенсацію від держави.
06.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до повідомлення Голови Комісії протокольним рішенням Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 №45 від 11.11.2025 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причинами відмови у наданні відстрочки зазначено наявність у дідуся доньки, яка відповідно до законодавства повинна доглядати за своїми батьками, а також із посиланням на пп. 14 п. 1 додатка 5 Постанови КМУ №560 зазначено про те, що позивач не має право на відстрочку.
Вважаючи, протокольне рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 №45 від 11.11.2025 року в частині, що стосується позивача, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача прийняти рішення про надання позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується із заявленими вимогами та в задоволенні позову просить суд відмовити, посилаючись в цілому на те, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач, ОСОБА_1 06.11.2025р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII та надав документи. 11 листопада 2025 позивач отримав повідомлення (протокол від 11.11.2025 №45) Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. В повідомленні від 11.11.25 р., яке було надіслано позивачу міститься причина відмови, а саме: 1.У дідуся є донька, яка відповідно до законодавства повинна доглядати за своїми батьками. 2. Відповідно до підпункту14 пункту 1 Додатка 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (із змінами),позивач ОСОБА_1 не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У додатку 5 до Порядку №560 чітко визначено перелік документів, які необхідно подати, для підтвердження факту неможливості догляду за одним із членів сім'ї другого ступеня споріднення з інвалідністю I чи II групи, іншим членом сім'ї першого ступеня споріднення . Зокрема, один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи. Виключеннями для таких осіб, є чотири випадки, коли кожен з них: є сам особою з інвалідністю; потребує постійного догляду; перебуває під арештом (крім домашнього); відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вказує на неможливість доньки ОСОБА_3 доглядати за своїм батьком, дідом позивача , оскільки вона є військовозобов'язаною, та проживає окремо, але це не є підставою для надання відстрочки від призову позивачу, оскільки мати позивача є працездатною , не має інвалідності та є родичкою першого ступеня споріднення з дідом позивача, своїм батьком. Отже, за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які не лише мають членів сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, а й за умови відсутності інших осіб, які відповідно до закону зобов'язані їх утримувати. З огляду на вище викладене, відповідач зазначає, що надані позивачем ОСОБА_1 до Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 документи не свідчать про те, що в його дідуся відсутні інші особи, які відповідно до закону зобов'язані його утримувати, що в свою чергу унеможливлює надання позивачу відстрочки за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 15 грудня 2025 року позов залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.
Заявою від 17.12.2025 року позивач усунув недоліки позову, зокрема надав квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
12 грудня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Станом на 12 лютого 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
06.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Дід позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.
Позивач надає своєму діду соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивачем були додані наступні документи:
1. копія паспорта позивача, яким підтверджується зареєстроване місце його проживання;
2. обліково-послужна картка №430/08;
3. копія картки фізичної особи-платника податків (ідентифікаційний номер);
4. копія паспорта ОСОБА_2 ;
5. довідка до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №089309, яка є підтвердженням наявності ІІ групи інвалідності у ОСОБА_2 ;
6. висновок КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Одеської міської ради про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самостійно обслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №234/4 від 29.01.2025, яким підтверджується те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , потребує денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
7. медичний висновок ЛКК №235/4, яким підтверджується діагноз ОСОБА_2 та необхідність постійного стороннього догляду;
8. акт проведення обстеження сім'ї №116 від 18.02.2025, який склали відповідальні особи Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси, яким підтверджується те, що позивач надає соціальні послуги з догляду за ОСОБА_2 на непрофесійній основі за адресою: АДРЕСА_1 ;
9. рішення Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси від 15.04.2025 про призначення позивачеві компенсації як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, яке є підтвердженням отримання позивачем відповідної компенсації за надання послуги з догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
10. Копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_4 які є підтвердженням того, що ОСОБА_2 є рідним дідусем позивача.
Єдиною дочкою ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає, як зазначив позивач, окремо від дідуся.
Також позивач вказує, що вона не здійснює догляд за своїм батьком, дідом позивача, оскільки є військовозобов'язаною, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також тому, що такий догляд здійснює позивач, так як надає йому соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за що отримує відповідну компенсацію від держави.
Відповідно до повідомлення Голови Комісії протокольним рішенням Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 №45 від 11.11.2025 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Підставами відмови у наданні відстрочки зазначено наявність у дідуся доньки, яка відповідно до законодавства повинна доглядати за своїми батьками, а також із посиланням на пп. 14 п. 1 додатка 5 Постанови КМУ №560 зазначено про те, що позивач не має право на відстрочку.
Вважаючи протокольне рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 №45 від 11.11.2025 в частині, що стосується позивача, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача прийняти рішення про надання позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до норм абз. 5 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ) визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку № 560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
За нормами абзаців 3-4 пункту 58-1 Порядку № 560 військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за членами сім'ї другого ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність членів сім'ї першого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд. Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за членами сім'ї третього ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність членів сім'ї першого і другого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, 06.11.2025 року позивачем до заяви про надання довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації додано наступні документи:
1. копія паспорта позивача, яким підтверджується зареєстроване місце його проживання;
2. обліково-послужна картка №430/08;
3. копія картки фізичної особи-платника податків (ідентифікаційний номер);
4. копія паспорта ОСОБА_2 ;
5. довідка до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №089309, яка є підтвердженням наявності ІІ групи інвалідності у ОСОБА_2 ;
6. висновок КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Одеської міської ради про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самостійно обслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №234/4 від 29.01.2025, яким підтверджується те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , потребує денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
7. медичний висновок ЛКК №235/4, яким підтверджується діагноз ОСОБА_2 та необхідність постійного стороннього догляду;
8. акт проведення обстеження сім'ї №116 від 18.02.2025, який склали відповідальні особи Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси, яким підтверджується те, що позивач надає соціальні послуги з догляду за ОСОБА_2 на непрофесійній основі за адресою: АДРЕСА_1 ;
9. рішення Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси від 15.04.2025 про призначення позивачеві компенсації як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, яке є підтвердженням отримання позивачем відповідної компенсації за надання послуги з догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
10. Копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_4 які є підтвердженням того, що ОСОБА_2 є рідним дідусем позивача.
З доданих позивачем до заяви про надання відстрочки від призову вбачається, що позивач є рідним онуком, ОСОБА_2 , по лінії матері, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 , в якому в якому матір'ю зазначена ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №089309 у ОСОБА_2 наявна ІІ групи інвалідності.
Висновком КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Одеської міської ради про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самостійно обслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №234/4 від 29.01.2025 року, підтверджується те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , потребує денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
Медичним висновком ЛКК №235/4 підтверджується діагноз ОСОБА_2 та необхідність постійного стороннього догляду.
Актом проведення обстеження сім'ї №116 від 18.02.2025 року, який склали відповідальні особи Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси, підтверджується те, що позивач надає соціальні послуги з догляду за ОСОБА_2 на непрофесійній основі за адресою: АДРЕСА_1 ;
Рішенням Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси від 15.04.2025 про призначення позивачеві компенсації як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, підтверджено отримання позивачем відповідної компенсації за надання послуги з догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до пункту 58-1 Порядку № 560 військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за членами сім'ї другого ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність членів сім'ї першого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд.
Позивач у позові зазначає, що єдиною дочкою ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає, як зазначив позивач, окремо від дідуся.
Тобто, є підтвердження факту наявності члена сім'ї першого ступеня споріднення, зокрема дочки , що визнається позивачем.
За змістом частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Разом із цим, в позовній заяві позивач зазначає, що дочка - ОСОБА_3 не здійснює догляд за своїм батьком, дідом позивача, оскільки є військовозобов'язаною, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також тому, що такий догляд здійснює позивач, так як надає йому соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за що отримує відповідну компенсацію від держави.
Також позивачем долучено до матеріалів справи довідку від 25.11.2025 року видану ОСОБА_3 , в тому, що вона працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Одеської міської ради на посаді лікаря загальної практики - сімейного лікаря за основним місцем роботи з 04.08.2010 року по теперішній час.
Проте, жодного документу, що підтверджує неможливість дочки здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 , позивачем до заяви не додано.
Таким чином, ОСОБА_2 , має, принаймні, одного члена сім'ї першого ступеня споріднення, а саме дочку, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України зобов'язана утримувати свого батька.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо неможливості доньки - ОСОБА_3 - здійснювати догляд та утримання свого батька з підстав її військовозобов'язаного статусу, оскільки сам по собі факт перебування особи на військовому обліку не свідчить про об'єктивну неможливість здійснення догляду за непрацездатним членом сім'ї та не підтверджує наявності законодавчо визначених перешкод для такого догляду. Доказів проходження нею військової служби, призову під час мобілізації, перебування у службовому відрядженні, стану здоров'я, що унеможливлює надання догляду, або інших об'єктивних обставин, які б фактично виключали можливість виконання обов'язку щодо догляду за батьком, до суду не подано. Окреме проживання також не є безумовною підставою для висновку про неможливість здійснення догляду чи утримання, а тому наведені позивачем обставини не спростовують наявності у доньки реальної можливості забезпечувати догляд за батьком у розумінні вимог закону.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що донька відмовилась від здійснення догляду у встановленому порядку, зверталась до уповноважених органів із заявами про неможливість його здійснення або що компетентними органами встановлено факт відсутності в неї можливості забезпечувати такий догляд, у зв'язку з чим наведені позивачем твердження мають припущений характер і не підтверджені належними та допустимими доказами.
Більше того доказів неможливості здійснення дочкою ОСОБА_3 постійного догляду за своїм батьком (довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ) позивач ані до Комісії, ані до суду не надав.
Суд ще раз вважає за необхідне наголосити, що положення п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII можуть поширюватись на позивача, як члена сім'ї особи з інвалідністю третього ступеня споріднення, лише у випадку відсутності в особи з інвалідністю I або II групи членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення.
При цьому інші об'єктивні або суб'єктивні чинники, як-от відсутність у вказаних осіб (членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення) фактичної чи матеріальної можливості утримувати осіб з інвалідністю I чи II групи або, наприклад, небажання таких членів виконувати цей свій обов'язок, не свідчать про дотримання такої обов'язкової умови для набуття військовозобов'язаним права на відстрочку відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, як відсутність членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 14 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є правомірною.
Водночас суд зауважує, що особа, якій відмовлено у наданні відстрочки, не позбавлена можливості повторно звернутися до ТЦК та СП з відповідною заявою та необхідним переліком документів.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 8, 9, 12, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протокольного рішенням Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 №45 від 11.11.2025 в частині, що стосується позивача, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Суддя С.О. Cтефанов
.