Справа № 420/34954/25
12 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Приватного підприємства “Автомотив» (місцезнаходження: 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, Кубану Острів, буд. 6; код ЄДРПОУ 33663131) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166), Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію податкових накладних та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява Приватного підприємства “Автомотив» (місцезнаходження: 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, Кубану Острів, буд. 6; код ЄДРПОУ 33663131) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166), Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; код ЄДРПОУ 43005393), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо неприйняття направленого Приватним підприємством «Автомотив» повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 13.05.2025 року №913345140; повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 21.05.2025 року №91438620; повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 16.07.2025 року №92105286;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладі: №2 від 27.06.2023 року, №3 від 16.03.2023 року, №3 від 09.11.2023 року, №1 від 09.11.2023 року, №4 від 11.06.2024 року, №2 від 13.05.2024 року, №5 від 30.04.2024 року, №2 від 08.03.2024 року, №2 від 20.02.2024 року, №1 від 12.2.2024 року, №1 від 12.01.2024 року, №1 від 11.12.2023 року, №6 від 23.11.2023 року, №5 від 13.11.2023 року, №2 від 19.08.2023 року, №1 від 11.08.2023 року, №2 від 20.07.2023 року, №1 від 11.07.2023 року, №1 від 12.06.2023 року, №3 від 30.06.2023 року, №1 від 10.05.2023 року, №2 від 30.05.2023 року, №2 від 25.04.2023 року, №1 від 10.04.2023 року, №2 від 15.03.2023 року, №1 від 09.03.2023 року, №2 від 14.02.2023 року, №1 віж 03.02.2023 року, №2 від 14.01.2023 року, №1 від 04.01.2023 року, №1 від 16.12.2022 року, №2 від 21.12.2022 року, №2 від 18.11.2022 року, №1 від 25.11.2022 року, №1 від 10.10.2023 року, №14 від 30.01.2024 року, №8 від 21.01.2024 року, №24 від 31.01.2024 року, №13 від 30.01.2024 року, №5 від 16.01.2024 року,№25 від 31.01.2024 року, №16 від 30.01.2024 року, №20 від 31.01.2024 року, №4 від 16.01.2024 року, №21 від 31.01.2024 року, №15 від 30.01.2024 року, №19 від 31.01.2024 року, №9 від 21.01.2024 року, №7 від 21.01.2024 року, №18 від 31.01.2024 року, №17 від 30.01.2024 року, №12 від 30.01.2024 року, №23 від 31.01.2024 року, №11 від 30.01.2024 року, №6 від 21.01.2024 року, №22 від 31.01.2024 року, №10 від 30.01.2024 року, №3 від 16.01.2024 року, №3 від 20.12.2023 року, №2 від 24.10.2023 року, №2 від18.11.2023 року, №3 від 24.10.2023 року, №4 від 24.10.2023 року.
Ухвалою від 16.10.2025р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України “Про судовий збір» у розмірі 184708,00 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
21.10.2025 року (вх. № ЕС/34954/25) позивач надав до суду заяву про усунення недоліків, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 24.10.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
11.11.2025 року (вх. №ЕС/119220/25) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
18.11.2025 року (вх. №ЕС/121824/25) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.11.2022 року №3417 встановлено відповідність позивача, ПП «Автомотив» критеріям ризиковості платника податку, а саме п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
17.09.2024 року листом вих. №1-09, ПП «Автомотив» було подано повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку притеріям ризиковості платника податку, в якому було зазначено, що станом на 11.09.2024 року вже виконано дії щодо усунення недоліків, також надано необхідні документи, які підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Втім Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області від 26.09.2024 року №2277 встановлено відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, а саме п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
Надалі позивач звертався до відповідача з поясненнями щодо його невідповідності критеріям ризиковості платника податків, однак відповідач приймав рішення, що позивач відповідає критеріям ризиковості, у зв'язку з чим було прийняті наступні рішення:
Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області про відповідність платника податку критеріям ризиковості від 10.10.2024 року №2371, а саме п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків;
Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області про відповідність платника податку критеріям ризиковості від 22.10.2024 року №2423, яким встановлено відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, а саме пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків;
Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області про відповідність платника податку критеріям ризиковості від 31.10.2024 року №2491, яким встановлено відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, а саме пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків;
Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області про відповідність платника податку критеріям ризиковості від 14.11.2024 року №2589, яким встановлено відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, а саме пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року, справа №420/37383/24 адміністративний позов ПП «Автомотив» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС Одеській області від 14.11.2024 р. № 2589 про відповідність Приватного підприємства “АВТОМОТИВ» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Зобов'язано Головне управління ДПС Одеській області виключити Приватне підприємство “АВТОМОТИВ» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.
Листом ГУ ДПС в Одеській області від 04.04.2025 року №15192/6/15-32-18-02-06 повідомлено, що 01.04.2025 року ПП «Автомотив» виключено з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Враховуючи вищевказане, позивача звернувся до відповідача з проханням зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податків накладі датою їх фактичного подання, в реєстрації яких було раніше відмовлено, в результаті чого було зареєстровано 21 податкову накладну на суму 1015765,26 грн. Проте, реєстрацію 63-х податкових накладних на суму 6125136,49 грн. не проведено, у зв'язку з тим, що ПП «Автомотив» порушило терміни, що визначені в п. 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ПП “Автомотив» Одеському окружному адміністративному суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
У силу положень пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню (...).
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 11.12.2019 прийняв постанову №1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).
Пунктом 1 Порядку №1165 встановлено, що цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
За змістом пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
У силу приписів пункту 6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава та інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 у відповідних полях рішення зазначаються детальна інформація, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У рішенні про відповідність платника податку вимогам пункту 8 додатка 1 комісія регіонального рівня зазначає наявну інформацію, що свідчить про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, виявлену під час моніторингу господарських операцій, відображених у податкових накладних/розрахунках коригування, поданих для реєстрації в Реєстрі, у тому числі податкових накладних/розрахунках коригування, реєстрацію яких зупинено.
При цьому не може бути підставою для розгляду питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, дата реєстрації якої/якого у Реєстрі припадає на період, що перевищує 180 днів до дати прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.
У разі отримання рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку платник податку має право подати на розгляд комісії регіонального рівня інформацію та копії відповідних документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.
За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).
У разі прийняття комісією регіонального рівня рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку за результатами розгляду інформації та копій документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, попереднє рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку втрачає чинність.
Рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет /пункт 8 Порядку №1165/.
Пунктами 10, 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.
Відповідно до абзацу другого пункту 25 Порядку №1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Додатком 1 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, відповідно до пункту 8 яких: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, який оприлюднюється на офіційному вебсайті ДПС.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №520), що, відповідно до пункту 1, визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №520 рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «;Про електронні довірчі послуги».
Пунктом 4 Порядку №520 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до пункту 5 Порядку №520 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 14.07.2023 №394; зміни набули чинності з 30.09.2023) платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
У разі, коли у квитанції до податкової накладної / розрахунку коригування зазначено код товару/ послуги згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності / умовним кодом товару / Державним класифікатором продукції та послуг, операція за яким стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів виключно до такої операції.
Згідно з пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Пунктом 9 Порядку №520 (у редакції наказів Міністерства фінансів України від 12.01.2023 №19 (чинній з 08.03.2023) та від 14.07.2023 №394 (чинній з 30.09.2023)) передбачено, що за результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:
або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;
або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування;
або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.
Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги».
За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 10 Порядку №520 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 12.01.2023 №19, чинній з 08.03.2023) комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Відповідно до пункту 12 Порядку №520 рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції Постанови КМ України від 21.04.2021 №378), внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
В силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього).
Поряд з цим, правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для повного та ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.
Так, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зауважує, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов'язано з публічно-правовим характером спірних відносин та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, порушення яких встановлено судом.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку /частина друга статті 2 КАС України/.
Послідовний аналіз наведених вище положень Порядку №1165 свідчить, що контролюючий орган, після надходження податкової накладної до ДПС для реєстрації у Реєстрі, в автоматизованому режимі здійснює її розшифрування та проводить відповідну перевірку, зокрема щодо наявності підстав для зупинення реєстрації податкової накладної через відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Автоматизований моніторинг відповідності платника податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, критеріям оцінки ступеня ризиків здійснюється відповідно до ознак, наведених у пунктах 1-8 критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1 до Порядку №1156).
У разі, якщо за результатами моніторингу визначено, що цей платник податку відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється, про що платнику протягом операційного дня надсилалася відповідна квитанція.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування контролюючий орган зобов'язаний, зокрема, вказати конкретний критерій ризиковості платника податку, на підставі якого зупинено реєстрацію податкової накладної, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також запропонувати платнику надати пояснення та копії документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування у Реєстрі.
Як вбачається з матеріалів справи Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року, справа №420/37383/24 адміністративний позов ПП «Автомотив» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС Одеській області від 14.11.2024 р. № 2589 про відповідність Приватного підприємства “АВТОМОТИВ» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Зобов'язано Головне управління ДПС Одеській області виключити Приватне підприємство “АВТОМОТИВ» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.
Листом ГУ ДПС в Одеській області від 04.04.2025 року №15192/6/15-32-18-02-06 повідомлено, що 01.04.2025 року ПП «Автомотив» виключено з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Відтак, правомірність віднесення ПП "Автомотив" до переліку ризикових платників податків спростована за результатами розгляду судової справи №420/37383/24.
Поряд з цим, суд враховує, що сама по собі процедура зупинення реєстрації податкової накладної у Реєстрі є проміжним етапом, тоді як предметом спору у відповідній частині позовних вимог є правомірність рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної у Реєстрі.
Оцінюючи правомірність рішень комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних у Реєстрі, суд враховує такі обставини.
У силу пункту 5 Порядку №520 платник податків після отримання повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної має право надати комісії регіонального рівня пояснення щодо підстав складення податкової накладної разом з відповідними документами.
При цьому конкретний перелік документів, що мають бути надані платником на підтвердження правомірності складення податкової накладної, має бути наведений у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної.
Верховний Суд у постановах від 18.11.2021 у справі №380/3498/20, від 20.01.2022 у справі №140/4162/21, від 27.07.2022 у справі №520/15348/2020, від 16.02.2023 у справі №380/7648/22 зробив висновок, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. При цьому, як свідчить зміст пункту 5 Порядку №520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для вирішення відповідною комісією контролюючого органу питання щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної у Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, не є вичерпним.
Суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючого органу щодо легальності відповідної операції, щодо якої складено податкову накладну, направлену для реєстрації у Реєстрі, хоч і визначений у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між ними, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів, наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної у Реєстрі, реєстрація якої була зупинена.
У постанові від 03.11.2021 (справа №360/2460/20) Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків із зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Для реєстрації податкових накладних було надіслано повідомлення форми J1312603 з відповідними поясненнями та копіями документів, які підтверджують реальність господарської діяльності ПП «Автомотив», наявність у підприємства достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсі (зерносховище, тваринницький комплекс, бойня, земельні ділянки та інше).
Верховний Суд у постанові від 21.02.2023 у справі №2240/3271/18 зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27.04.2023 у справі №460/8040/20, у якій Суд висловився про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
В свою чергу, суд зазначає, що здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а, від 13.12.2023 у справі №500/4191/22.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі №500/2237/20 дійшов висновку, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №500/4191/22.
Так само у пункті 82 постанови від 23.02.2023 у справі №420/9924/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що в межах спірних відносин, що виникли між сторонами на стадії реєстрації податкових накладних, надання судами оцінки щодо товарності або безтоварності господарських операцій є передчасною подією. Такі обставини можуть бути встановлені контролюючим органом на підставі здійсненої належної перевірки, з прийняттям ППР, та в подальшому підтверджені судом.
Таким чином, приймаючи рішення з питань реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій платника податків на предмет їх реальності та не повинен надавати оцінку реальності здійснених господарських операцій.
Тож дослідження реальності (товарності) здійснення господарської операції, за результатами якої позивач склав податкові накладні, може бути саме предметом податкової перевірки, у ході якої контролюючий орган має право досліджувати первинні документи, встановлювати мету та зміст вчинення господарської операції, а також правомірність її відображення у податковому та бухгалтерському обліку платника податків.
Суд повторює, що податкові накладні складені позивачем за фактом отримання попередньої оплати за товар.
Отримання платником податку коштів в якості попередньої оплати за товар є першою з подій, з настанням якої у силу приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України у платника податку виникають податкові зобов'язання.
Позивач разом з поясненнями надав податковому органу копії первинних документів, що у своїй сукупності підтверджували наявність визначених законом підстав для складення податкових накладних (докази отримання попередньої оплати за товар).
А оскільки першою подією, з якою пов'язане виникнення у позивача податкових зобов'язань, у спірних відносинах є отримання попередньої оплати за товар, тоді як господарська операція з поставки товару ще фактично не відбулась, вимога комісії регіонального рівня про надання видаткових та товарно-транспортних накладних є безпідставною.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
ГУ ДПС в Одеській області у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення та відмови у реєстрації складених позивачем податкових накладних в Реєстрі.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені обставини та наведені вище норми права, якими урегульовані спірні відносини, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, необхідних для складення податкових накладних№2 від 27.06.2023 року, №3 від 16.03.2023 року, №3 від 09.11.2023 року, №1 від 09.11.2023 року, №4 від 11.06.2024 року, №2 від 13.05.2024 року, №5 від 30.04.2024 року, №2 від 08.03.2024 року, №2 від 20.02.2024 року, №1 від 12.2.2024 року, №1 від 12.01.2024 року, №1 від 11.12.2023 року, №6 від 23.11.2023 року, №5 від 13.11.2023 року, №2 від 19.08.2023 року, №1 від 11.08.2023 року, №2 від 20.07.2023 року, №1 від 11.07.2023 року, №1 від 12.06.2023 року, №3 від 30.06.2023 року, №1 від 10.05.2023 року, №2 від 30.05.2023 року, №2 від 25.04.2023 року, №1 від 10.04.2023 року, №2 від 15.03.2023 року, №1 від 09.03.2023 року, №2 від 14.02.2023 року, №1 віж 03.02.2023 року, №2 від 14.01.2023 року, №1 від 04.01.2023 року, №1 від 16.12.2022 року, №2 від 21.12.2022 року, №2 від 18.11.2022 року, №1 від 25.11.2022 року, №1 від 10.10.2023 року, №14 від 30.01.2024 року, №8 від 21.01.2024 року, №24 від 31.01.2024 року, №13 від 30.01.2024 року, №5 від 16.01.2024 року,№25 від 31.01.2024 року, №16 від 30.01.2024 року, №20 від 31.01.2024 року, №4 від 16.01.2024 року, №21 від 31.01.2024 року, №15 від 30.01.2024 року, №19 від 31.01.2024 року, №9 від 21.01.2024 року, №7 від 21.01.2024 року, №18 від 31.01.2024 року, №17 від 30.01.2024 року, №12 від 30.01.2024 року, №23 від 31.01.2024 року, №11 від 30.01.2024 року, №6 від 21.01.2024 року, №22 від 31.01.2024 року, №10 від 30.01.2024 року, №3 від 16.01.2024 року, №3 від 20.12.2023 року, №2 від 24.10.2023 року, №2 від18.11.2023 року, №3 від 24.10.2023 року, №4 від 24.10.2023 року, беручи до уваги, що реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, суд дійшов висновку, що в ГУ ДПС у Полтавській області були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації зазначених вище податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому
З огляду на включення позивача до переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості, реєстрація усіх складених ПП "Автомотив" податкових накладних була автоматично зупинена відповідно до пункту 6 Порядку №1165.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року, справа №420/37383/24 адміністративний позов ПП «Автомотив» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС Одеській області від 14.11.2024 р. № 2589 про відповідність Приватного підприємства “АВТОМОТИВ» п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Зобов'язано Головне управління ДПС Одеській області виключити Приватне підприємство “АВТОМОТИВ» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.
Листом ГУ ДПС в Одеській області від 04.04.2025 року №15192/6/15-32-18-02-06 повідомлено, що 01.04.2025 року ПП «Автомотив» виключено з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Суд враховує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року у справі №420/37383/24 встановлений факт протиправності рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області про відповідність ПП "Автомотив" критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.
Водночас скасування в судовому порядку рішення комісії регіонального рівня про відповідність ПП "Автомотив" критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, як і ухвалення комісією регіонального рівня рішення про виключення ПП "Автомотив" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, не призвело до реєстрації складених позивачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Більш того, реєстрація відповідних податкових накладних за позицією контролюючого органу не може бути здійснена, оскільки станом на дату звернення позивача до комісії регіонального рівня з письмовими поясненнями сплинув визначений пунктом 6 Порядку №520 строк для подання таких пояснень - 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Однак, суд не погоджується з такими доводами податкового органу, оскільки, як встановлено вище, сплив строку надання пояснень мав місце через оскарження позивачем рішення комісії регіонального рівня про відповідність ПП "Автомотив" критеріям ризиковості платника податку на додану вартість в судовому порядку, що є правом платника податку відповідно до пункту 6 Порядку №1165.
При цьому суд вкотре наголошує, що першопричиною зупинення реєстрації в ЄРПН вказаних вище податкових накладних було рішення комісії регіонального рівня про відповідність ПП "Автомотив" критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, а тому оскарження такого рішення до суду позивач правомірно обрав як ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних відносинах.
Однак, оскільки на момент набрання судовим рішенням у справі №420/37383/24 законної сили закінчився визначений пунктом 6 Порядку №520 строк для надання комісії регіонального рівня письмових пояснень разом з первинними документами, подальша реєстрація складених позивачем податкових накладних де-юре є неможливою, про що свідчать квитанції, отримані позивачем у відповідь на надані ним пояснень разом з первинними документами.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України).
Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України.
А відповідно до частини другої згаданої статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР, який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), взявши на себе зобов?язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 70 рішення від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
У пункті 71 цього рішення зазначено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
За обставин справи, що розглядається, суд дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, тобто позивач не може бути позбавлений права на реєстрацію у ЄРПН складених ним податкових накладних внаслідок реалізації рішення відповідача про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, що в подальшому визнане протиправним та скасоване судом.
Суд, відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, статті 2 КАС України, дійшов висновку, що дії та рішення відповідача у спірних відносинах порушують принцип "добросовісності", оскільки відповідно до правової доктрини "заборони суперечливої поведінки" ("естопель" або "venire contra factum proprium") і неможливості відповідачу посилатись на власні протиправні дії ("nemo auditur propriam turpitudinem allegans"), позивач не може бути позбавлений права зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок реалізації рішення відповідача про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, протиправність якого встановлена судом та підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
У взаємозв'язку з наведеним суд визнає безпідставними доводи відповідачів про пропуск позивачем строку для надання письмових пояснень відповідно до пункту 6 Порядку №520.
В силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Верховний Суд у постановах від 23.12.2021, 08.02.2022 (справи №№ 480/4737/19, 160/6762/21, відповідно) сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Узагальнюючи наведені доводи, Верховний Суд у постанові від 25.10.2022 у справі №200/13288/21 сформував такі правові висновки: "виходячи з аналізу частини другої статті 2 КАС України, для отримання захисту прав (свобод, інтересів) особи у порядку адміністративного судочинства необхідно встановити факт порушення суб'єктом владних повноважень певних прав у сфері публічно-правових відносин;
виходячи з аналізу частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто, особа яка звертається до суду з адміністративним позовом самостійно визначає предмет спору, підстави позову та способи захисту порушених прав;
виходячи з аналізу частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, адміністративний суд розглядає спір в межах предмету спору та визначеного позивачем способу захисту. Водночас, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, то для повного, належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд може вийти за межі заявлених позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права;
виходячи з аналізу частин першої, четвертої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково, у тому числі, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Водночас, якщо під час розгляду справи суд не встановить факту порушення суб'єктом владних повноважень прав (свобод чи інтересів) позивача, то приймає рішення про відмову у задоволенні позову.".
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018, 03.04.2018, 12.04.2018, 21.06.2018, 14.08.2018, 17.10.2019, 12.08.2020, 30.03.2021, 27.09.2021, 22.09.2022, (справи №№ 361/7567/15-а, 569/16681/16-а, 826/8803/15, 274/1717/17, 820/5134/17, 826/521/16, 826/9181/16, 400/1825/20, 380/8727/20, 380/12913/21, відповідно) дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що задля гарантування позивачу найбільш ефективного способу захисту порушеного права у спірних відносинах належить визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо неприйняття направленого Приватним підприємством «Автомотив» повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 13.05.2025 року №913345140; повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 21.05.2025 року №91438620; повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 16.07.2025 року №92105286 та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладі: №2 від 27.06.2023 року, №3 від 16.03.2023 року, №3 від 09.11.2023 року, №1 від 09.11.2023 року, №4 від 11.06.2024 року, №2 від 13.05.2024 року, №5 від 30.04.2024 року, №2 від 08.03.2024 року, №2 від 20.02.2024 року, №1 від 12.2.2024 року, №1 від 12.01.2024 року, №1 від 11.12.2023 року, №6 від 23.11.2023 року, №5 від 13.11.2023 року, №2 від 19.08.2023 року, №1 від 11.08.2023 року, №2 від 20.07.2023 року, №1 від 11.07.2023 року, №1 від 12.06.2023 року, №3 від 30.06.2023 року, №1 від 10.05.2023 року, №2 від 30.05.2023 року, №2 від 25.04.2023 року, №1 від 10.04.2023 року, №2 від 15.03.2023 року, №1 від 09.03.2023 року, №2 від 14.02.2023 року, №1 віж 03.02.2023 року, №2 від 14.01.2023 року, №1 від 04.01.2023 року, №1 від 16.12.2022 року, №2 від 21.12.2022 року, №2 від 18.11.2022 року, №1 від 25.11.2022 року, №1 від 10.10.2023 року, №14 від 30.01.2024 року, №8 від 21.01.2024 року, №24 від 31.01.2024 року, №13 від 30.01.2024 року, №5 від 16.01.2024 року,№25 від 31.01.2024 року, №16 від 30.01.2024 року, №20 від 31.01.2024 року, №4 від 16.01.2024 року, №21 від 31.01.2024 року, №15 від 30.01.2024 року, №19 від 31.01.2024 року, №9 від 21.01.2024 року, №7 від 21.01.2024 року, №18 від 31.01.2024 року, №17 від 30.01.2024 року, №12 від 30.01.2024 року, №23 від 31.01.2024 року, №11 від 30.01.2024 року, №6 від 21.01.2024 року, №22 від 31.01.2024 року, №10 від 30.01.2024 року, №3 від 16.01.2024 року, №3 від 20.12.2023 року, №2 від 24.10.2023 року, №2 від18.11.2023 року, №3 від 24.10.2023 року, №4 від 24.10.2023 року
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту гарантує відновлення порушеного права ПП "Автомотив", усуне наявний юридичний конфлікт та забезпечить остаточне вирішення спору по суті.
При цьому при обранні способу захисту порушеного права суд врахував, що єдиною підставою для зупинення реєстрації перелічених вище податкових накладних у ЄРПН було віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, тоді як відповідне рішення комісії регіонального рівня визнане протиправним та скасоване у судовому порядку.
Реєстрацію податкових накладних у ЄРПН зупинено в автоматичному порядку, будь-які рішення ГУ ДПС в Одеській області чи ДПС України з даного питання не ухвалювали, внаслідок чого немає підстав для визнання протиправними та скасування таких рішень, або ж визнання протиправними дій відповідачів в означеній частині.
Так само в автоматичному порядку позивачем отримані повідомлення про не прийняття пояснень, наданих ним через електронний кабінет платника, з урахуванням чого немає підстав для визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС в Одеській області щодо не реєстрації податкових накладних у ЄРПН.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 190764,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Приватного підприємства “Автомотив» (місцезнаходження: 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, Кубану Острів, буд. 6; код ЄДРПОУ 33663131) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166), Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію податкових накладних та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо неприйняття направленого Приватним підприємством «Автомотив» повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 13.05.2025 року №913345140; повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 21.05.2025 року №91438620; повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 16.07.2025 року №92105286.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладі: №2 від 27.06.2023 року, №3 від 16.03.2023 року, №3 від 09.11.2023 року, №1 від 09.11.2023 року, №4 від 11.06.2024 року, №2 від 13.05.2024 року, №5 від 30.04.2024 року, №2 від 08.03.2024 року, №2 від 20.02.2024 року, №1 від 12.2.2024 року, №1 від 12.01.2024 року, №1 від 11.12.2023 року, №6 від 23.11.2023 року, №5 від 13.11.2023 року, №2 від 19.08.2023 року, №1 від 11.08.2023 року, №2 від 20.07.2023 року, №1 від 11.07.2023 року, №1 від 12.06.2023 року, №3 від 30.06.2023 року, №1 від 10.05.2023 року, №2 від 30.05.2023 року, №2 від 25.04.2023 року, №1 від 10.04.2023 року, №2 від 15.03.2023 року, №1 від 09.03.2023 року, №2 від 14.02.2023 року, №1 віж 03.02.2023 року, №2 від 14.01.2023 року, №1 від 04.01.2023 року, №1 від 16.12.2022 року, №2 від 21.12.2022 року, №2 від 18.11.2022 року, №1 від 25.11.2022 року, №1 від 10.10.2023 року, №14 від 30.01.2024 року, №8 від 21.01.2024 року, №24 від 31.01.2024 року, №13 від 30.01.2024 року, №5 від 16.01.2024 року,№25 від 31.01.2024 року, №16 від 30.01.2024 року, №20 від 31.01.2024 року, №4 від 16.01.2024 року, №21 від 31.01.2024 року, №15 від 30.01.2024 року, №19 від 31.01.2024 року, №9 від 21.01.2024 року, №7 від 21.01.2024 року, №18 від 31.01.2024 року, №17 від 30.01.2024 року, №12 від 30.01.2024 року, №23 від 31.01.2024 року, №11 від 30.01.2024 року, №6 від 21.01.2024 року, №22 від 31.01.2024 року, №10 від 30.01.2024 року, №3 від 16.01.2024 року, №3 від 20.12.2023 року, №2 від 24.10.2023 року, №2 від18.11.2023 року, №3 від 24.10.2023 року, №4 від 24.10.2023 рокуСтягнути з Головного управління ДПС у Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Саган Іновейшн» (код ЄДРПОУ 39895927) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.), витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисяі грн. 00 коп.).
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомотив» (код ЄДРПОУ 33663131) судовий збір у розмірі 190764,00 грн. (сто дев'яносто тисяча сімсот шістдесят чотири грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2026 року.
Суддя О.М. Тарасишина