Справа № 420/38853/25
11 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо автоматичного поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку, як військовозобов'язаного;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаного - ОСОБА_1 , у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка вказана у військовому квитку серія НОМЕР_3 від 29.06.1988 року.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року позов залишений без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 27.11.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
В обґрунтування пред'явленого позову зазначено, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов'язаних осіб до 27.11.2014.
27.11.2014 ОСОБА_1 виключений з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку позивача.
Однак на теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_3 взятий повторно на військовий облік військовозобов'язаних, що, на думку позивача, суперечить фактичним обставинам щодо виключення його з військового обліку.
16.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення позивача з військового обліку, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» взяттю на військовий облік війсковозобов'язаних підлягають громадяни,які були зняті, звільнені але не виключені з військового обліку. В зв'язку з тим, що позивач був виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік - не підлягає. Відповідач відмови в задоволенні даної заяви.
Позивач вважає дії відповідача щодо автоматичного поновлення його на військовому обліку, як військовозобов'язаного та не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаного - ОСОБА_1 , у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі протиправними та такими, що порушують законодавство про військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внаслідок чого звернувся до суду.
Відповідач 24.01.2026 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Твердження позивача щодо «виключення з обліку» у 2014 році у зв'язку з досягненням граничного віку, не враховує зміни в законодавстві. Зокрема, згідно зі змінами, внесеними до ст.28 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», граничний вік перебування у запасі для військовозобов'язаних було збільшено з 50 до 60 років.
Таким чином, особа, яка була знята/виключена з обліку за старими нормами, але не досягла 60-річного віку, підлягає поновленню на військовому обліку для актуалізації даних в умовах загальної мобілізації.
Вимога позивача про виключення з військового обліку вважає безпідставною, оскільки позивач на момент звернення не досяг 60-річного віку, що є граничним віком перебування в запасі згідно з чинною редакцією Закону.
На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
09.01.2026 року та 12.01.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що Закон не має зворотної сили та не застосовується до осіб, які вже виключені з військового обліку та чинне законодавство не має підстав для автоматичного поновлення позивача на військовому обліку.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.72-74 КАС України, суд прийшов до такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера.
Відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_4 від 29.06.1988 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , 27.11.2014 виключений з обліку внаслідок досягнення граничного віку, про що мається відповідний запис, скріплений печаткою.
Згідно інформації із застосунку «Резерв+», наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата уточнення даних 15.10.2025, адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Внаслідок повторного зарахування позивача на військовий облік, 16.10.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, відповідно до якої просив внести змiни до Єдиного державного реєстру призовникiв, вiйськовозобов'язаних та резервiстiв, а саме вiдомостi про виключення ОСОБА_1 з вiйськового облiку.
За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем надано відповідь № ВОІБ/21705 від 11.11.2025 року з якої вбачається, що зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині виключення ОСОБА_1 з військового обліку внесені не були та зазначено, що позивача взято на військовий облік в автоматичному режимі за даними з Єдиного демографічного реєстру.
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразились у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про взяття на військовий облік ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно із частиною десятою статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною восьмою 8 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
За припсами частини другої статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній до 07.08.2012) було встановлено, що військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:
1) перший розряд - до 35 років;
2) другий розряд:
рядовий склад до 40 років;
сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Частиною четвертою статті 28 Закону № 2232-XII передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Водночас, за приписами пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які, зокрема, досягли граничного віку перебування в запасі.
Положення Закону № 2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов'язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.
Зокрема, Законом України № 1169-VII від 27.03.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до статті 28 Закону № 2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов'язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років.
Водночас, положення частини четвертої статті 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.
Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону № 2232-XII позивач вважається військовозобов'язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов'язаних другого розряду.
Таким чином, у зв'язку із продовженням граничного віку перебування в запасі ОСОБА_1 автоматично поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто, останній згідно вимог чинного законодавства повинен перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року Конституційний Суд України Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Зокрема, у зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону він поширює свою дію наперед на всій території України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 814/4386/15 та від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3113/17.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов'язаних.
Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частинами третьою-п'ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Приписами пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема на військовий облік військовозобов'язаних - звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі.
Водночас, відповідно до пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Згідно з пунктом 81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
З огляду на набрання чинності змін до Закону № 2232-XII, суд зауважує, що позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду (60 років).
Відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, у розумінні приписів пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, та Порядку № 1487 відсутні, оскільки позивач такого віку не досяг.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо автоматичного поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку, як військовозобов'язаного, визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов'язаного - ОСОБА_1 , у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка вказана у військовому квитку серія НОМЕР_3 від 29.06.1988 року належить відмовити повністю.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судовий збір на користь позивача не стягується.
Керуючись ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задовленні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А. Кузьменко