Справа № 420/41844/25
11 лютого 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача (від 09.02.2026 року за вхід.№14169/26) про забезпечення позову у справі №420/41844/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 5АП» до Одеського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю « 5АП» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 01.12.2025 про відкликання (скасування): дозволу на застосування праці іноземця №3188 від 17.01.2025, виданого ТОВ « 5АП» щодо громадянина ОСОБА_1 ; дозволу на застосування праці іноземця №3196 від 31.01.2025, виданого ТОВ « 5АП» щодо громадянина Бангладеш ОСОБА_2 .
- зобов'язати Одеський обласний центр зайнятості поновити дію дозволів на застосування праці іноземців: №3188 від 17.01.2025; №3196 від 31.01.2025, виданих ТОВ « 5АП» на застосування праці громадян Назір Рахад і Хоссін Мд Імрану, та внести відповідні відомості до інформаційних систем Державного центру зайнятості.
09.02.2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю « 5АП» було подано до суду заяву (вхід.№14169/26) про забезпечення адміністративного позову, в якому заявник просить суд:
- зупинити дію рішення Одеського обласного центру зайнятості від 01.12.2025 про відкликання (скасування) дозволів застосування праці іноземця №3188 від 17.01.2025, виданого ТОВ « 5АП» щодо громадянина Бангладеш ОСОБА_3 , та №3196 від 31.01.2025, виданого ТОВ «БАП» щодо громадянина Бангладеш ОСОБА_2 , тій частині, в якій такі рішення породжують або можуть породжувати для ТОВ « 5АП» правові наслідки у вигляді заборони на видачу нових дозволів, продовження строку дії раніше виданих дозволів та внесення змін до дозволів на застосування праці іноземців, - до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/41844/25.
- заборонити Одеському обласному центру зайнятості до набрання законної сили рішенням суду у справі № 420/41844/25 застосовувати до ТОВ « 5АП» будь-які правові наслідки, пов?язані з рішенням від 01.12.2025 про відкликання (скасування) дозволів, у тому числі у вигляді відмов у видачі, продовженні строку дії або внесенні змін до дозволів на застосування праці іноземців.
- заборонити Одеському обласному центру зайнятості до набрання законної сили рішенням суду у справі № 420/41844/25 відмовляти ТОВ « 5АП» у прийнятті та/або розгляді заяв і документів про продовження строку дії дозволів на застосування праці іноземців щодо громадян Індії ОСОБА_4 (дозвіл № НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (дозвіл № НОМЕР_2 ), а також відмовляти у продовженні строку дії таких дозволів з підстав, пов'язаних із наявністю та/або наслідками рішення Одеського обласного центру зайнятості від 01.12.2025 про відкликання (скасування) дозволів.
Розглядаючи заяву представника ТОВ « 5АП» про забезпечення позову, суд звертає увагу на наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст.150 і 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Так, забезпеченням адміністративного позову вважається вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів із метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою ж для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Як передбачено у ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах заявлених позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник має намір звернутись до суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення адміністративного позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї із умов, визначених у ч.2 ст.150 КАС України.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність певного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, а також вказати, у чому, зокрема, будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав, оцінити складність вчинення таких дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Водночас, підстави, за наявності яких судом може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, а тому, всупереч цілям ст.150 КАС України, такі містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову у разі формального дотримання її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.
Варто зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У постанові від 18.05.2021р. у справі №914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення адміністративного позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Так, з матеріалів цієї справи встановлено, що предметом адміністративного позову є визнання протиправним та скасування рішення Одеського обласного центру зайнятості від 01.12.2025 про відкликання (скасування): дозволу на застосування праці іноземця №3188 від 17.01.2025, виданого ТОВ « 5АП» щодо громадянина Бангладеш ОСОБА_3 , а такождозволу на застосування праці іноземця №3196 від 31.01.2025, виданого ТОВ « 5АП» щодо громадянина Бангладеш Хоссін Мд Імрану
У свою чергу, під час вирішення спірного питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справах відносно оскарження рішень державного органу про відкликання (скасування) дозволу на застосування праці іноземця підлягає врахуванню також наступне правове регулювання.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття регламентуються Законом України «Про зайнятість населення».
За змістом ч.1 ст.42 Закону України «По зайнятість населення» передбачено, що роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Частиною 2 статті 42 Закону України «Про зайнятість населення» також визначено, що праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні кожним роботодавцем.
Порядок прийняття заяв про видачу, продовження дії, внесення змін до дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства та порядок прийняття рішень про видачу, продовження дії, внесення змін до дозволу регламентований ст.42-7 Закону України «Про зайнятість населення».
У той же час, ст.42-10 вищевказаного Закону встановлює ряд умов для скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні, до яких, зокрема, віднесено:
- неподання роботодавцем у встановлений цим Законом строк до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, якщо подання такої копії є обов'язковим відповідно до цього Закону;
- наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця або особи без громадянства, прийнятого відповідно до ст.ст.26 та 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
- встановлення факту застосування праці іноземця або особи без громадянства на інших умовах, ніж ті, що визначені дозволом, або іншим роботодавцем (крім роботи за сумісництвом відповідно до абз.2 ч.2 ст.42 цього Закону та суміщення посад відповідно до ч.3 ст.42 цього Закону);
- несплати роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства, крім випадків, передбачених законодавством.
З огляду на вказане, суд зазначає, що скасування дозволу на застосування праці іноземців за рішенням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, проводиться в разі встановлення ним відповідних підстав.
Оцінку ж виявленим підставам суд може надати лише під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. Водночас, у межах досліджуваного питання є неможливим встановлення наявності чи відсутності таких умов (підстав) в контексті правомірності скасування дозволу на застосування праці іноземців.
Забезпечення даного позову шляхом, зазначеним ТОВ « 5АП» у поданій заяві, фактично буде свідчити про ухвалення рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також, здійснюючи розгляд питання щодо забезпечення позову, суд враховує усталену позицію Верховного Суду, згідно із якою безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб'єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Водночас, для позитивного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за позивачем залишається право належними і достатніми документами підтвердити протиправність відповідного індивідуального акту суб'єкта владних повноважень.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову, про які просить ТОВ « 5АП».
Зокрема, позивач вказує, що скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні призведе до фінансових втрат, зриву робіт та договірних зобов'язань тощо. Втім, слід звернути увагу на те, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе також можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Сам собою факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача та певним чином обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 10.06.2021р. у справі №640/21960/20.
При цьому, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №826/13306/18..
У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Разом із тим, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, «ефективний засіб» - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. За умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними.
Отже, за наслідком дослідження змісту поданої ТОВ « 5АП» заяви про забезпечення позову у системному зв'язку із наявними у матеріалах справи доказами, судом установлено, що заявником належним чином не було обґрунтовано та документально не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам захист яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Означене у повному обсязі спростовує, наведені ТОВ « 5АП» в заяві про забезпечення позову обґрунтування.
Таким чином, зважаючи на окреслене вище, та враховуючи не надання заявником належних, достатніх, допустимих та юридично спроможних доказів на обґрунтування того, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку, що наведені позивачем в якості підстав для забезпечення позову, обставини, не можуть слугувати безумовною передумовою для вжиття відповідних заходів забезпечення, а відтак, заява про забезпечення позову ТОВ « 5АП» не є обґрунтованою, та, як наслідок, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150, 151, 152, 124, ст.ст.241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю « 5АП» (від 09.02.2026 року за вхід.№14169/26) про забезпечення позову у справі №420/41844/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 5АП» до Одеського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.255 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко
09.02.26.
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю « 5АП» (від 09.02.2026 року за вхід.№14169/26) про забезпечення позову у справі №420/41844/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 5АП» до Одеського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.