Справа № 420/32370/25
11 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕН ДІСТРІБ'ЮШН" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕН ДІСТРІБ'ЮШН" звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000053/2 від 16 вересня 2025 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2025/000180.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Ухвалою від 29.09.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 13.10.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач подав до суду відзив, згідно якого не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ'ЮШН».
До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
До суду від представника відповідача надійшли заперечення, згідно яких представник, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ'ЮШН» є акредитованим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та платником податку на додану вартість.
04.01.2022 року між ТОВ «ЕН ДІСТРІБ'ЮШН» (Покупець) та «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o..» (Польща) (Продавець) укладено Контракт №4/2022, відповідно до п 1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати партії товарів, по цінам та в кількості, вказаним у параграфах 2.1. та 3.1.
Номенклатура товарів у кожній поставці визначається Продавцем в розрахунку/проформі розрахунку (п. 2.1. Контракту).
Продавець може надавати Покупцеві знижки на постачальний товар. Знижки можуть надаватися як на окремі види товару, так і на всю суму окремої поставки в цілому.
Продавець інформує Покупця листом про розмір знижки та видів товару, на який вона надана (п. 3.1. Контракту).
Постачання товарів, згідно даного Контракту, здійснюється на умовах: у випадку морської поставки: FOB Порти Китаю та Hong Kong, у випадку наземної доставки: FCA Gdansk -відповідно з Правилами Інкотермс - 2020 (п. 4.1. Контракту).
Вартість тари, упаковки та маркування входить у ціну товару (п. 7.2. Контракту).
Відповідно до укладеного ТОВ «ЕН ДІСТРІБ'ЮШН» зовнішньоекономічного контракту № 4/2022 від 04.01.2022 р. з продавцем «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o..» (Польща) на митну територію України надійшов придбаний ТОВ «ЕН ДІСТРІБ'ЮШН» товар - елементи живлення.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500080010125U0 від 15.09.2025, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «ЕН ДІСТРІБ'ЮШН».
На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару з вказаною митною декларацією ТОВ «ЕН ДІСТРІБ'ЮШН» через митного брокера подано наступні документи:
- Пакувальні листи (Packing list) 04092025 від 04.09.2025 р., 4328060292/2025 від 08.09.2025 р. р.;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) 4324061962 від 03.09.2025 р.;
- Рахунки-фактури (інвойс) (Commercial invoice) 04092025 від 04.09.2025 р.,
4328060292/2025 від 08.09.2025 р. р.;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) AG40073 від 11.09.2025 р.;
- Декларація про походження товару (Declaration of origin) 4328060292/2025 від 08.09.2025 р. р.;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №65 від 11.09.2025 р.;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 4/2022 від 04.01.2022 р.;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 08.08.2024 р.:
- Договір про надання послуг митного брокера 19/08/2023 від 19.08.2023 р.;
- Договір (контракт) про перевезення 08/08/25 від 08.08.2025 р.;
- Інші некласифіковані документи Лист ДМСУ від 15.03.2021 р.;
У відповідь на повідомлення Відповідача щодо надання додаткових документів, листом № б/н від 16.09.2025 р. декларант звернувся до митного органу з проханням про продовження оформлення митної декларації № 25UA500080010125U0 та повідомив що всі наявні документи відповідно до ст.53 МК на підтвердження митної вартості товарів були надані.
16.09.2025 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000053/2, яке обґрунтовано наступним:
- оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем і відправником товарів GP Battery (Poland) Sp. z o.o. (Польща), заявлений виробник - GP Battery Marketing (Hong Kong) Limited (Китай), торговельна марка "GP". Згідно п.6.1. (п.6. «Умови прийому товару») зовнішньоекономічного контракту до переліку товаросупровідних документів входить сертифікат походження товару, який відсутній серед поданих документів. Також, в поданих документах відсутня інформація щодо заявленого декларантом виробника товарів.
- для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України. Згідно п.1.2. договору на транспортно-експедиторське обслуговування перевізник отримує від замовника заявку на послуги, а згідно п.3.2. цього ж договору замовник здійснює 50% передплату за перевезення та ТЕО перевізнику. Наразі, в пакеті поданих документів відсутні: заявка на перевезення та документи, що підтверджують оплату перевезення; договір експедитора з транспортною кампанією, зазначеною у CMR. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Наразі, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності - такі витрати теж додаються до ціни товару (п.7 ч.10 ст.58 МКУ). Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості.
Також, відповідачем прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500080/2025/000180.
Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2025/000053/2 від 16 вересня 2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2025/000180 прийнятими в порушення норм чинного законодавства та за їх скасуванням звернувся до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст.54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 2 ст.53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, Одеською митницею встановлено, що надані декларантом документи містять вищевказані розбіжності.
Разом з тим, як встановлено судом, 04.01.2022 р. між позивачем - ТОВ «ЕН ДІСТРІБ'ЮШН» та продавцем «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o..» укладено зовнішньоекономічний контракт № 4/2022 на поставку Товару, по цінам та в кількості, вказаним у пунктах 2.1. та 3.1.
Поставка товару здійснюється на умовах: у випадку морської поставки: FOB Порти Китаю та Hong Kong, у випадку наземної доставки: FCA Gdansk - відповідно з Правилами Інкотермс - 2020. (п.п. 4.1. Контракту)
Вартість тари, упаковки та маркування входить у ціну товару (п.п. 7.2. Контракту).
Покупець здійснює оплату за замовлений товар у вигляді передоплати або по факту отримання товару. Умови платежу уточнюються у рахунку/ проформі рахунку Продавця (п.п. 5.3. Контракту).
Розрахунки здійснюються у доларах США.
Згідно інвойсів № 04092025 від 04.09.2025 р., 4328060292/2025 від 08.09.2025 р. р., які є невід'ємною частиною даного контракту №4/2022 від 04.01.2022 р., Позивачу було поставлено товар за переліком, на загальну суму 161919,74 доларів США.
Судом встановлено, що інформація про торговельну марку, виробника, моделі та артикули товару зазначені в поданій до митного оформлення декларації. Окрім того, в наданих до митного оформлення документах, а саме: інвойсах № 04092025 від 04.09.2025 р., 4328060292/2025 від 08.09.2025 р., та рахунку-проформі 4324061962 від 03.09.2025 р. заявлено Торговельну марку «GP».
Більш того, частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають документи, що підтверджують відомості про виробника товару та торгову марку такими, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім того, приписи пункту 6.1 Зовнішньоекономічного договору (контракт) від визначають перелік товаросупровідних документів, а не умови прийому товару, як зазначає митний орган.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (ч. 6 ст. 43 МК України).
Так, Позивачем до митного органу під час розмитнення товару за митною декларацією подано інвойси № 04092025 від 04.09.2025 р., 4328060292/2025 від 08.09.2025 р., в яких, зокрема, зазначено країну походження товару Китай та Малайзія. Крім того, позивачем було надано митному органу декларацію про походження товару (Declaration of origin) № 04092025 від 04.09.2025 р., 4328060292/2025 від 08.09.2025 р., що підтверджується описом наданих документів у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а відтак митний орган мав можливість встановити вищевказані обставини про країну походження товару.
При цьому, сертифікат походження товару не є тим документом, який впливає на визначення митної вартості товару.
Більш того, суд звертає увагу на той факт, що сертифікат про походження не був зазначений в переліку додаткових документів, які витребовувались митним органом на підтвердження заявленої Позивачем митної вартості товарів, митне оформлення яких відбувалось.
З огляду на викладене, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про те, щодо відсутності сертифікату походження товару, відсутності інформації щодо заявленого декларантом виробника товарів.
Щодо посилання представника Одеської митниці на те, що надані позивачем документи не підтверджують витрати на транспортування, для підтвердження витрат на транспортування в пакеті поданих документів відсутні: заявка на перевезення та документи, що підтверджують оплату перевезення; договір експедитора з транспортною кампанією, зазначеною у CMR - суд зазначає наступне.
Позивачем до митного оформлення було надано рахунок №65 від 11.09.2025 року, який давав можливість митному органу визначити таку складову митної вартості, як витрати на транспортування товару, та платіжну інструкцію №1839 від 16.09.2025 року про оплату транспортно-експедиційних послуг за вищевказаним рахунком.
Заявка на транспортно-експедиційне обслуговування не є документом, який є обов'язковим для підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування товару, відповідно до положень Митного кодексу України.
Також умовами пункту 1.2. Договору № 08/08/25 від 08.08.2025 року на транспортно-експедиторське обслуговування, на який посилається митний орган, передбачено, що заявка може бути узгоджена та підтверджена обома сторонами усно. А пункт 3.2. передбачає що інші умови оплати можуть бути визначені сторонами в заявці.
Стосовно вимоги надати Договір експедитора з транспортною компанією, зазначеною у CMR, слід зазначити, що митному органу декларантом було надано договір № 08/08/25 від 08.08.2025 року на транспортно-експедиторське обслуговування, рахунок № 65 від 11.09.2025 року, в якому відображено маршрут, номер транспортного засобу, прізвище та ім'я водія транспортного засобу, тобто інформація яка в повному обсязі збігається з інформацією, відображеною в CMR № AG40073. Крім того, найменування перевізника жодним чином не впливає на таку складову митної вартості як вартість перевезення.
Також суд зауважує, що договір експедитора з транспортною кампанією не є документом декларанта та не належить до переліку додаткових документів, витребування яких прямо передбачено Митним кодексом України для підтвердження митної вартості товарів. Відповідно до статей 53, 54 МКУ митний орган може вимагати лише ті документи, що безпосередньо підтверджують числові значення складових митної вартості.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
Позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують фактичні витрати на транспортування товару. Зокрема, надані рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 65 від 11.09.2025 р., Договір (контракт) про перевезення 08/08/25 від 08.08.2025 р., які достатньою мірою підтверджують розмір витрат на транспортне перевезення, які були включені до митної вартості.
Більш того, такий документ, як Заявка чи Договір експедитора з транспортною кампанією, зазначеною у CMR, відсутній в переліку додаткових документів, які витребовувались митним органом у Позивача для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.
Щодо посилання представника Одеської митниці на те, що в поданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, а також відомості щодо витрат на страхування товарів покупцем до кордону України, внаслідок чого у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості, суд зазначає наступне.
Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати термін FCA «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Відповідно до умов поставки витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів були включені до митної вартості оцінюваних товарів. Зовнішньо-економічний контракт від 04.01.2022 № 4/2022 та Інвойси № 04092025 від 04.09.2025 р., 4328060292/2025 від 08.09.2025 р. р., не містять жодної вимоги щодо страхування вантажу Позивачем.
Більш того, постачання товарів, згідно умов Контракту від 04.01.2022 № 4/2022, здійснюється на умовах: у випадку морської поставки: FOB Порти Китаю та Hong Kong, у випадку наземної доставки: FCA - відповідно з Правилами Інкотермс - 2020. (п.п. 4.1. Контракту)
В підпункті А.3 "Договори перевезення та страхування" пункту А "Обов'язки продавця" умов поставки FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020) зазначено: б) Договір страхування. У продавця немає зобов'язань перед покупцем по укладенню договору страхування. Однак продавець зобов'язаний надати покупцю на його прохання, ризик та за його рахунок (за наявності витрат) інформацію, необхідну покупцю для отримання страхування". В підпункті Б.3 "Договори перевезення та страхування" пункту Б "Обов'язки покупця" умов поставки FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2020) зазначено: "б) Договір страхування. У покупця немає обов'язку перед продавцем по укладенню договору страхування".
Аналіз змісту вищенаведених норм Інкотермс-2020 свідчить про те, що обов'язок щодо страхування вантажу, який поставляється на умовах FCA, відсутній як у продавця, так і у покупця.
Таким чином, у відповідності до положень пункту 8 частини 2 статті 53, пункту 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося; а оскільки страхування вантажу не здійснювалось, то безпідставним є твердження митниці про ненадання декларантом відомостей про відсутність чи наявність факту страхування товару та про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості товарів через відсутність документів про страхування товарів.
Тобто, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару та умови контракту. При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак ці документи залишені митним органом поза увагою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано до митниці усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України, та які не містять розбіжностей, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п..п.2,4 ч.2 ст.55 МКУ.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС. При цьому, відповідач посилається в рішенні на іншу МД щодо постачання товару іншої торговельної марки та іншого виробника, за якою постачалася партія товару вагою у чотири рази меншою, ніж за МД позивача (1986,4 кг проти 8368,72 кг), не зазначаючи умов поставки товару за МД, що взята для порівняння.
Оцінюючи вказане рішення відповідача, суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх правових висновках на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є достатньою підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд також неодноразово зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, одночасно слід врахувати й те, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020р. справа №260/718/19; 27.04.2020р. справа №140/804/19).
В постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд, зокрема також вказує на й те, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000053/2 від 16 вересня 2025 року та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500080/2025/000180.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ЕН ДІСТРІБ'ЮШН" підлягають повному задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, наявні підстави для стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача сплаченого останнім судового збору у розмірі 6952,19 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ДІСТРІБ'ЮШН" (адреса: Адміральський проспект, 33А, офіс 425А, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 42135032) до Одеської митниці (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500080/2025/000053/2 від 16 вересня 2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2025/000180.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ДІСТРІБ'ЮШН" судовий збір у сумі 6952,19 грн (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів