12 лютого 2026 року м. ДніпроСправа № 360/1353/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №360/1353/25 за позовом адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
02 лютого 2026 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №360/1353/25 за позовом адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обгрунтування заяви сторона позивача зазначивла, що відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 № 360/1353/25 суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 при обрахунку пенсії стаж за списком № 1 періоди військової служби з 26.10.1986 по 23.11.1988 та періоди роботи з 13.01.1989 по 01.05.1993 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за списком № 1 від 20.11.2024 з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Однак згідно відповіді від 30.12.2025 відповідач зазначив, що рішенням суду виконане пенсію призначено, однак станом на 01.02.2026 позивач жодної виплати не отримав.
Відповідач надав пояснення, у яких зазначив, що на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 360/1353/25 зараховано ОСОБА_1 при обрахунку пенсії за Списком № 1 період військової служби з 26.10.1986 по 23.11.1988, період роботи з 13.01.1989 по 01.05.1993, повторно розглянуто заяву від 20.11.2024 та призначено пенсію за Списком № 1 з 20.11.2024 рішенням від 26.12.2025 №262540017194.
Одночасно зазначив, що відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в. Києві, що відображено у рішенні про призначення пенсії від 26.12.2025 № 262540017194.
Враховуючи вищевикладене, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 360/1353/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області виконано в межах покладених обов'язків, а саме: зараховано ОСОБА_1 при обрахунку пенсії стаж за списком № 1 періоди військової служби з 26.10.1986 по 23.11.1988 та періоди роботи з 13.01.1989 по 01.05.1993 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за списком № 1 від 20.11.2024 з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Після виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 360/1353/25 електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення було передано до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, а саме: до Головного управління Пенсійного фонду України в. Києві.
Відповідач також звернув увагу суду, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 360/1353/25 не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 .
На підставі наведеного відповідач просить відмовити у задоволені заяви адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 360/1353/25.
Розглянув заяву про встановлення судового контролю по суті, врахував доводи відповідача, суд дійшов висновку її необгрунтованості з огляду на таке.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 360/1353/25 апеляційну скаргу представника позивача Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 р. у справі № 360/1353/25 - задоволено.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 р. у справі № 360/1353/25 - скасовано, та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 30.06.2025 №262540017194 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 при обрахунку пенсії стаж за списком № 1 періоди військової служби з 26.10.1986 по 23.11.1988 та періоди роботи з 13.01.1989 по 01.05.1993 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за списком № 1 від 20.11.2024 з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, суд встановлює судовий контроль саме за резолютивною частиною зобов'язаного харакрету судового рішення у справі та наявності ознак порушення з боку суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення.
Так, за постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 360/1353/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 при обрахунку пенсії стаж за списком № 1 періоди військової служби з 26.10.1986 по 23.11.1988 та періоди роботи з 13.01.1989 по 01.05.1993 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за списком № 1 від 20.11.2024 з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 360/1353/25 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 20.11.2024 та призначено пенсію за Списком № 1 з 20.11.2024 та при обрахунку пенсії за Списком № 1 зараховано період військової служби з 26.10.1986 по 23.11.1988, період роботи з 13.01.1989 по 01.05.1993, що підтверджується рішенням від 26.12.2025 № 262540017194.
Отже, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі № 360/1353/25 в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 при обрахунку пенсії стаж за списком № 1 періоди військової служби з 26.10.1986 по 23.11.1988 та періоди роботи з 13.01.1989 по 01.05.1993 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за списком № 1 від 20.11.2024 з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні - виконано у повному обсязі.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 360/1353/25 не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 , а тому доводи представника позивача щодо не виконання відповідачем рішення суду щодо виплати пенсії ОСОБА_1 , як підставу для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №360/1353/25 за позовом адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є необгрунтованими.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зазначена норма надає альтернативу суду з урахуванням наданих сторонами доказів на підтвердження виконання/не виконання рішення суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ураховуючи зміст резолютивної частини постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 360/1353/25 та надані відповідачем докази на підтвердження виконання судового рішення, суд дійшов висновку необгрунтованості заяви адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №360/1353/25 та відсутності законних підстав зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 382 КАС України, суд
У задоволенні заяви адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №360/1353/25 за позовом адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскарження до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Суддя О.В. Ірметова