11 лютого 2026 року Київ 320/1259/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (Територіальне управління, ТУ ССО), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, спричиненого затримкою виплати додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.04.2022 по 02.01.2025, спричинений затримкою виплати додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області з січня 2020 року по 20 квітня 2022 року. Вказує, що на момент звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку. Оскільки відповідач не провів повного розрахунку при звільненні позивача, чим порушив вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), тому, зважаючи на приписи статті 117 КЗпП України, така бездіяльність ТУ ССО має наслідком стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 21.04.2022 по 02.01.2025.
Ухвалою суду від 25.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що станом на час звільнення ОСОБА_1 питання щодо протиправності невиплати додаткової винагороди залишалось спірним. Враховуючи, що судова справа щодо розгляду питання про зобов'язання Територіального управління здійснити відповідні нарахування не була розглянута, обов'язок включати спірну додаткову винагороду в розрахунок при звільненні був відсутній, а тому позивачем не доведено, що у день його звільнення з ним не було здійснено повний розрахунок. З огляду на зазначене, вказали, що підстави для компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні, оскільки факт такої затримки не встановлено. Повідомили і те, що на бюджетних рахунках Управління відсутні кошти для виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №640/16267/22.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 проходив службу в ТУ ССО у м. Києві та Київській області.
Наказом ТУ ССО у м. Києві та Київській області від 20.04.2022, позивача звільнено зі служби в Службі судової охорони відповідно до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони в запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом 7 (за власним бажанням) пункту 2 розділу ХІІ.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384, виплачено старшому сержанту ОСОБА_1 грошову компенсацію за 09 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році.
Позивач, вважаючи, що відповідач порушив його право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», звернувся до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №640/16267/22, зокрема, зобов'язано ТУ ССО у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 у розмірі 30 000,00,00 грн на місяць.
На думку позивача, оскільки відповідач своєчасно не здійснив виплату всіх сум, які належали до виплати під час звільнення, то відповідно до статті 117 КЗпП України у позивача виникло право на середній заробіток за весь час затримки виплати, у зв'язку із чим він звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами частини першої статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як вже зазначалося, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №640/16267/22, встановлено право позивача на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував на обов'язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку органом, який виносить рішення по суті спору (зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 26.11.2020 у справі №520/1365/20, від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а).
Враховуючи, що нарахування та виплата грошового забезпечення на виконання вказаного рішення суду не здійснені, тобто відсутній факт проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, суд позбавлений можливості визначити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в цьому випадку є передчасними, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем при виплаті позивачу сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на виконання рішення суду, не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Окільки у задоволенні позову суд відмовляє, то і підстави для відшкодування судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.