про відмову в забезпеченні позову
11 лютого 2026 року 320/44202/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у м Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №5383652-2408-1025-UA32040210000086086 від 17.06.2025 за яким визначено платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за повний 2025 рік у сумі 167094,84 грн. за земельну ділянку кадастровий номер 3225581400:07:002:0015, площею 99.9981 га;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №5412339-2408-1025-UA32040210000086086 від 18.06.2025 за яким визначено платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за повний 2025 рік у сумі 46891,88 грн. за земельну ділянку кадастровий номер 3225580900:01:006:0068, площею 23 га;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №1167926-2408-1025-UA32040210000086086 від 17.06.2025 за яким визначено платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 РНОКП НОМЕР_1 суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за повний 2025 рік у сумі 209456,83 грн. за земельну ділянку кадастровий номер 3225510100 :01:001:0001, площею 68.6462 га;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 5130577-2408-1025-UA32040210000086086 від 12.06.2025 за яким визначено платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за повний 2025 рік у сумі 51587,18 грн. за земельну ділянку кадастровий номер 3225510100:04:002:0012, площею 30 га;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» №1619130-24/10-28 від 30.06.2025 за яким визначено платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2024 рік у сумі 309994,83 грн. за користування земельними ділянками 3225581400:07:002:0015; 3225580900:01:006:0068; 3225510100:01:001:0001; 3225510100:04:002:0012.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 11.02.2026 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ф" №5383652-2408-1025-UA32040210000086086 від 17.06.2025, форми "Ф" №5412339-2408-1025-UA32040210000086086 від 18.06.2025, форми "Ф" №1167926-2408-1025-UA32040210000086086 від 17.06.2025, форми "Ф" № 5130577-2408-1025-UA32040210000086086 від 12.06.2025.
Ухвалою суду від 11.02.2026 заяву позивача про збільшення позовних вимог задоволено частково та прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «МПЗФ» №1619130-24/10-28 від 30.06.2025, форми "Ф" №1749032-2408-1025-UA32040210000086086 від 11.09.2025, форми "Ф" №1749031-2408-1025-UA32040210000086086 від 11.09.2025, форми "Ф" №1749028-2408-1025-UA32040210000086086 від 11.09.2025, форми "Ф" №1749033-2408-1025-UA32040210000086086 від 11.09.2025.
10.02.2026 позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити позов шляхом:
зупинення дії податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Київській області форми «Ф» від 11.09.2025 № 1749032-2408-1025-UA32040210000086086; форми «Ф» від 11.09.2025 № 1749031-2408-1025-UA32040210000086086; форми «Ф» від 11.09.2025 № 1749028-2408-1025-UA32040210000086086; форми «Ф» від 11.09.2025 № 1749033-2408-1025-UA32040210000086086 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
заборони ГУ ДПС у Київській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію вказаного ППР, у тому числі: формування податкового боргу; застосування податкової застави; надсилання податкових вимог; звернення до органів примусового виконання.
В обґрунтування цієї заяви позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки незважаючи на відкриття судового провадження у справі відповідач вніс суми грошових зобов'язань за ППР від 11.09.2025 до інтегрованої картки платника як податковий борг, визначив строк їх сплати до 17.02.2026, тобто фактично надав спірним зобов'язанням статус узгоджених.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано про те, що дії відповідача щодо надання спірним податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2025 статусу узгоджених до вирішення спору по суті створюють реальну та безпосередню загрозу безпідставного застосування заходів, зокрема, примусового стягнення грошових зобов'язань, виникнення податкової застави, застосування штрафних санкцій та пені, нівелювання ефективності судового захисту ще до вирішення справи по суті.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд зазначає таке.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд наголошує, що саме по собі оскарження у судовому порядку податкового повідомлення-рішення у силу статті 56 ПК України зупиняє його дію, а відповідне зобов'язання вважається неузгодженим, що свідчить про безпідставність вимог про необхідність застосування запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 дійшла до висновку та зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
На думку суду, у разі задоволення поданої заяви, суд своєю ухвалою фактично відновить те становище, що існувало до прийняття оскаржуваних рішень, розгляд по суті яких ще навіть не почався, що є недопустимим.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/7496/18, від 14.05.2020 у справі № 640/20626/18.
Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд виходить з того, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Суд зазначає, що задоволення вимог цієї заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог на період розгляду справи судом, що є неприпустимим.
При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
При цьому, суд зазначає, що позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Так само не розкрито у заяві доводів позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.
Отже доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
Суд наголошує, що після відкриття провадження в даній адміністративній справі оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 11.09.2025 № 1749032-2408-1025-UA32040210000086086; форми «Ф» від 11.09.2025 № 1749031-2408-1025-UA32040210000086086; форми «Ф» від 11.09.2025 № 1749028-2408-1025-UA32040210000086086; форми «Ф» від 11.09.2025 № 1749033-2408-1025-UA32040210000086086 матимуть статус неузгоджених та будуть виведені з ІКП на підставі ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, суд не може підміняти шляхом забезпечення позову встановленого законодавством порядку оскарження та узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом.
Водночас суд наголошує, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, суд зазначає, що протиправність дій відповідача може бути встановлено лише під час розгляду адміністративної справи по суті.
Суд також звертає увагу, що згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено повноважень адміністративного суду в рамках розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову позбавляти суб'єкта владних повноважень наданих йому чинним законодавством повноважень, втручатися в такі повноваження або обмежувати його в реалізації ним владної компетенції.
Виходячи з наведеного, у суду немає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, суд під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову виходить з того, що владні управлінські функції суб'єкта владних повноважень не можуть бути змінені або обмежені судом, оскільки вони передбачені законом.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою.
Згідно частини 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених позивачем обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №320/44202/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.