про закриття провадження у справі
11 лютого 2026 року Київ 320/18770/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави звернувся до Київського окружного адміністративного суду із цим адміністративним позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (Міністерство), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо повернення Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 19.01.2024 на доопрацювання Переліків об'єктів культурної спадщини по місту Києву, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, оформлених листами від 10.12.2021 № 066-3968 та від 13.02.2023 № 066-463, в частині пам'ятки архітектури місцевого значення - Прибуткового будинку по вул. Хрещатик, 48 у місті Києві;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог пункту 6 частини другої статті 5, частини першої статті 13, пункту «б» частини першої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 «Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, щодо невнесення Прибуткового будинку по вул. Хрещатик, 48 у місті Києві до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення»;
- зобов'язати відповідача вжити заходів щодо занесення вказаного об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення, передбаченого вимогами частини першої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядком обліку об'єктів культурної спадщини від 27.06.2019 № 501.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 позов повернуто на підставі частини четвертої статті 169 Кодексу.
Не погоджуючись із цим, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
За результатами апеляційного перегляду, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Від Міністерства культури та стратегічних комунікації України до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив:
- змінити назву відповідача - Міністерство культури та інформаційної політики України на Міністерство культури та стратегічних комунікації України;
- закрити провадження у справі на підставі статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Клопотання щодо закриття провадження у справі мотивовано тим, що відповідачем прийнято наказ від 27.05.2024 № 379 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», відповідно до якого Прибутковий будинок по вул. Хрещатик, 48 у місті Києві занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення.
Від позивача надійшла відповідь на відзив за підписом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, у якій зазначено, що Шевченківська окружна прокуратура не заперечує щодо закриття провадження у справі у зв'язку з фактичним добровільним виконанням відповідачем позовних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, надаючи правову оцінку доводам сторін, суд встановив таке.
За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Підстави та порядок закриття провадження у справі врегульовано статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд повинен з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Отже, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів, а саме: оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.
Як зазначає відповідач та не заперечує позивач, оскаржувані порушення були виправлені Міністерством.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у цій справі на цей час відсутній предмет спору, що унеможливлює вирішення справи по суті.
До того ж, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі №826/19388/16, де останній зазначив, що відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що Міністерством культури та інформаційної політики України добровільно вчинено дії щодо усунення порушень, які зумовили звернення позивача до суду, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
При цьому, суд вважає, що за вказаних обставин відсутня необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки такий спосіб захисту безпосередньо не призводить до відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Крім того, відповідач просив змінити назву відповідача на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 №1028 Міністерство культури та інформаційної політики України перейменовано на Міністерство культури та стратегічних комунікації України.
У той же час, судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2025 №1396 Міністерство культури та стратегічних комунікації України перейменовано на Міністерство культури України.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне змінити назву відповідача з Міністерства культури та інформаційної політики України на Міністерство культури України.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Змінити назву відповідача з Міністерства культури та інформаційної політики України на Міністерство культури України.
Закрити провадження у справі №320/18770/24 за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до Міністерства культури України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.