11 лютого 2026 року Київ № 320/49077/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 4) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 5).
Просила суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.04.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.04.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.07.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.07.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.08.2024 № 104250018208, якими позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, призначити та виплачувати позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 10.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 10.04.2024 має право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, за принципом екстериторіальності розглянуто заяви позивача, та безпідставно відмовлено в реалізації названого права.
Ухвалою суду від 19.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідачі проти позову заперечували, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, заперечуючи проти позову, зазначило, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення, Управлінням за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 17.04.2024 № 104250018208 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 24 роки.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у відзиві зазначило, що оскаржуване рішення за принципом екстериторіальності було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 22 роки 00 місяців 08 днів.
Загальний період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю - 28 років 08 місяців 06 днів.
Загальний період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993: 6 років 8 місяців 06 днів.
Зараховані періоди проживання у зоні посиленого радіологічного контролю: 26.04.1986 - 31.12.1992 - 6 років 08 місяців 06 днів; 01.01.1993 - 31.12.2014 - 22 роки 00 місяців 00 днів.
Із посиланням на норми статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначили, що необхідний страховий стаж із урахуванням статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 24 роки. Дата, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 26.09.2025 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із урахуванням частини третьої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або при набутті необхідного страхового стажу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відзиві зазначило, що 10.04.2024 позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розглянувши заяву та надані документи за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Житомирській області, встановлено, що страховий стаж позивача складає 21 рік 04 місяці 21 день.
Вік позивача на час звернення становить 56 років.
17.04.2024 прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
22.04.2024 позивач повторно звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розглянувши заяву та надані документи за принципом екстериторіальності, Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області встановлено, що страховий стаж позивача складає 21 рік 09 місяців 27 днів.
Вік позивача на момент звернення становить 56 років 06 місяців 27 днів.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001, з 31.12.2001 по 22.07.2002, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація.
30.04.2024 прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Після опрацювання пенсійної справи, останню було приведено у відповідність та переглянуто страховий стаж позивача, який склав 22 роки 08 днів.
05.07.2024 прийнято рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутній необхідний страховий стаж (на зміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.04.2024).
16.07.2024 позивач втретє звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розглянувши заяву та надані документи за принципом екстериторіальності, Головним управлінням ПФУ в Львівській області встановлено, що страховий стаж позивача складає 22 роки 08 днів.
Вік позивача на момент звернення становить 56 років 09 місяців 21 день.
23.07.2024 прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
16.08.2024 позивач повторно звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розглянувши заяву та надані документи за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Харківській області встановлено, що страховий стаж позивача складає 22 роки 08 днів.
Вік позивача на момент звернення становить 56 років 10 місяців 21 день.
23.08.2024 прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Окремо зазначили, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 та від 08.06.1998 № 832, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років.
Починаючи з 01.07.2002 в нормах Закону України «Про пенсійне забезпечення» (чинний по 31.12.2003) обчислення пенсій здійснювалось із заробітку особи за період після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови 794).
Із урахуванням названих норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Тому для підтвердження страхового стажу, зокрема у період з 01.07.2000 по 31.12.2003 за записами трудової книжки, підтверджується також відомостями з системи персоніфікованого обліку.
Оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нараховану заробітну плату за період з 01.07.2000 по 26.12.2001, з 31.12.2001 по 22.07.2002, тому для призначення пенсії до страхового стажу не враховано відповідні періоди.
Всі періоди роботи позивача, починаючи з 01.07.2000, зараховані згідно з довідкою Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), відповідно до сплати страхових внесків.
Оскільки з 01.07.2000 система персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України не містить даних про перерахування страхових внесків із сум доходів, виплачених на користь позивача за спірний період роботи, тобто за 01.07.2000 по 26.12.2001, за 31.12.2001 по 22.07.2002, то спірний період не може бути зарахований до страхового стажу позивача.
Отже, було прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Таким чином, виходячи із зазначеного, на переконання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тож підстави для задоволення позову відсутні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відзиві зазначило, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Вік позивача на день звернення - 56 років 10 місяців 21 день.
Страховий стаж становить - 22 роки 00 місяців 08 днів.
Загальний період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю - 28 років 08 місяців 06 днів.
Загальний період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 06 років 08 місяців 06 днів.
Зараховані періоди проживання у зоні посиленого радіологічного контролю: з 26.04.1986 по 31.12.1992 - 06 років 08 місяців 06 днів, з 01.01.1993 по 31.12.2014 - 22 роки 00 місяців 00 днів.
До страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002 згідно з трудовою книжкою від 20.05.1986 НОМЕР_1 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Зарахувати зазначені періоди до часу догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку не можливо, оскільки заявниця в цей період працювала.
Ураховуючи зазначене, відсутні підстави для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначило, що страховий стаж позивача становить 22 роки 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стверджували незарахування до страхового стажу періоди роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, оскільки обов'язковою умовою для такого зарахування після 01.01.2004 (дата набрання чинності Закону № 1058) є сплата страхових внесків, у той час як за названі періоди роботи позивача відсутні дані персоніфікованого обліку, які б підтверджували факт роботи позивача та сплату страхових внесків.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , є громадянкою, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках (категорія 4).
За даними записів № 8-11 трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , установлено, що 12.05.1999 позивач прийнята на посаду експедитора ТОВ «Тікос», 26.12.2001 звільнена з посади експедитора за власним бажанням, 31.12.2001 прийнята на посаду експедитора ТОВ «Аспера», 22.07.2007 звільнена з посади експедитора за власним бажанням.
Як видно із довідки Трудового архіву від 06.08.2024 № 1283/06-04, документи ТОВ «Тікос» та ТОВ «Аспера» на зберігання до Трудового архіву Білоцерківської міської ради не надходили, тому підтвердити стаж роботи позивача на цих підприємствах немає можливості.
Крім того, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 є донькою позивача, яка має посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_5 від 28.05.1994.
Позивач неодноразово зверталася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.04.2024 № 104250018208 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 24 роки. Зазначено, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 10.04.2024. Вік заявника 56 років. Із посиланням на норми статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначили, що необхідний страховий стаж із урахуванням статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 24 роки. Страховий стаж особи становить 21 рік 04 місяці 21 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 20.05.1986, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Крім того, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди догляду за дітьми до досягнення ними дванадцятирічного віку ЧК, оскільки відповідно до пункту 5 статті 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до дітей потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, які народились після 26.04.1986 від батька або матері, які мали підстави належати до 1, 2 або 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з поданими документами, період роботи (проживання) на території посиленого радіоактивного контролю станом на 01.01.1993 - 6 років 08 місяців 06 днів, загальний період роботи в зоні посиленого радіологічного контролю становить 28 років 08 місяців 06 днів, що дає право зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 5 років. Не працює. Ураховуючи викладене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.04.2024 № 104250018208 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 22.04.2024. Вік заявника 56 років 6 місяців 27 днів. Страховий стаж особи становить 21 рік 9 місяців 27 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація. Ураховуючи викладене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.07.2024 № 104250018208 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 22.04.2024. Вік заявника 56 років 6 місяців 27 днів. Страховий стаж особи становить 28 роки 8 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація. Ураховуючи викладене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.07.2024 № 104250018208 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 16.07.2024. Вік заявника 56 років 09 місяців 21 день. Із посиланням на положення статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначили, що необхідний страховий стаж із урахуванням статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 24 роки. Страховий стаж особи становить 22 роки 08 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 20.05.1986, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Констатували відсутність права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.08.2024 № 104250018208 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 16.08.2024. Вік заявника 56 років 10 місяців 21 день. Страховий стаж заявника становить 22 роки 00 місяців 08 днів. Загальний період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993: 6 років 8 місяців 06 днів. Зараховані періоди проживання у зоні посиленого радіологічного контролю: 26.04.1986 - 31.12.1992 06 років 08 місяців 06 днів; 01.01.1993 - 31.12.2014 22 роки 00 місяців 00 днів. Із посиланням на положення статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначили, що необхідний страховий стаж із урахуванням статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 24 роки, для потерпілих 4 категорії. До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 20.05.1986, у зв'язку з відсутністю даних про роботу в системі персоніфікованого обліку зарахувати зазначені періоди до часу догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку не можливо, оскільки заявник в цей період працювала.
Суд зазначає, що оскаржувані рішення відповідачів, окрім зазначеного, мотивовані тим, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 та від 08.06.1998 № 832, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років.
Починаючи з 01.07.2002 в нормах Закону України «Про пенсійне забезпечення» (чинний по 31.12.2003) обчислення пенсій здійснювалось із заробітку особи за період після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).
Із урахуванням названих норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим, проте в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нараховану заробітну плату позивача за період з 01.07.2000 по 26.12.2001, з 31.12.2001 по 22.07.2002, тому для призначення пенсії до страхового стажу не враховано відповідні періоди.
Уважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправними, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За нормами статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 55 Закону № 796-ХІІ визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Нормами названої статті передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, вік виходу на пенсію зменшується на 2 роки
та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз статті 55 Закону № 796-ХІІ свідчить, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 5 років.
Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Суд зазначає, що максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, становить 5 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Суд констатує, що однією з обов'язкових умов для призначення пенсії із застосуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є постійне проживання/робота особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.
У постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22, від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 Верховний Суд виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує з фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботою) в ній особи.
Як установлено судом, відповідачі заперечують наявність у позивача права на зниження пенсійного віку з тих підстав, що позивачу не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Натомість, відповідачі визнають, що загальний період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993: 6 років 8 місяців 06 днів.
Зараховані періоди проживання у зоні посиленого радіологічного контролю: 26.04.1986-31.12.1992 - 06 років 08 місяців 06 днів; 01.01.1993-31.12.2014 - 22 роки 00 місяців 00 днів
Суд не погоджується з такими доводами відповідачів щодо незарахування періодів роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002 до страхового стажу позивача з підстав відсутності в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, з огляду на таке.
За визначенням у статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Із аналізу названих норм права слідує, що з 01.04.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків, а трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Як установлено судом, спірні періоди роботи позивача, що не зараховані до її страхового стражу, мали місце до 01.04.2004 - до дня набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на відповідному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Водночас, позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи на такому підприємстві.
Як видано із оскаржуваних рішень, необхідний страховий стаж для призначення пенсії позивачу, визначений статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із урахуванням статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 24 роки.
Так, статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Як уже зазначалось, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.
Із урахуванням викладеного, у спірній ситуації страховий стаж позивача для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен складати не менше 24 років, що визнається і відповідачами.
За нормами статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 пункту 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Указаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За приписами пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд уважає, що не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.
Певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаних період роботи до страхового стажу.
Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, відповідачі вказували на відсутність необхідного страхового стажу 24 роки.
При цьому, єдиною підставою для незарахування спірних періодів до страхового стажу було те, що в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нараховану заробітну плату за період з 01.07.2000 по 26.12.2001, з 31.12.2001 по 22.07.2002.
Цим доводам відповідачів суд уже надав правову оцінку, при цьому невідповідність записів трудової книжки позивача вимогам чинного законодавства ні відповідачами, ні судом - не встановлено.
Згідно із записами № 8-11 трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , установлено, що 12.05.1999 позивач прийнята на посаду експедитора ТОВ «Тікос», 26.12.2001 звільнена з посади експедитора за власним бажанням, 31.12.2001 прийнята на посаду експедитора ТОВ «Аспера», 22.07.2007 звільнена з посади експедитора за власним бажанням.
Достовірність наведених записів сумнівів не викликає.
Суд констатує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у відповідні періоди, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача, та свідчать про послідовність хронології подій періодів її роботи.
У свою чергу суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких закреслювань тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
При цьому, виправлення « 1999» та « 2001» у записі № 8 та № 10 вважається дійсним, оскільки трудова книжка має відповідне застереження із підписом посадової особи - директора, скріпленого печаткою підприємства, де працювала позивач.
Як указав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи незазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи незазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності названих записів та даних позивача, зазначене не може бути підставою для незарахування періодів її роботи згідно з трудовою книжкою до страхового стажу позивача.
Із оскаржуваних рішень, зокрема, із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.04.2024, убачається, що страховий стаж позивача становить 21 рік 04 місяці 21 день.
Суд зазначає, що за умови зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, при наявному станом на 10.04.2024 (дата звернення із заявою про призначення пенсії), страховий стаж позивача становить 23 роки 5 місяців 9 днів, тобто є менше 24 років.
Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.04.2024 убачається, що страховий стаж позивача становить 21 рік 9 місяців 27 днів.
У зв'язку із цим, за умови зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, при наявному станом на 22.04.2024 (дата звернення із заявою про призначення пенсії), страховий стаж позивача становить 23 роки 10 місяців 15 днів, тобто є менше 24 років.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.07.2024, страховий стаж позивача становить 22 роки 8 днів.
За умови зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, при наявному станом на 22.04.2024 (дата звернення із заявою про призначення пенсії), страховий стаж позивача становить 24 роки 26 днів, тобто більше 24 років, що свідчить про те, що право позивача на призначення пенсії виникло з 22.04.2024, а не з 10.04.2024.
Зважаючи на наведене, суд уважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.04.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.04.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.07.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.07.2024 № 104250018208 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.08.2024 № 104250018208 про відмову у призначенні пенсії у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Статтею 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
За приписами частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Ураховуючи дату звернення позивача до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії - 22.04.2024 (із урахуванням наведених судом висновків та наявного станом на 22.04.2024 стажу не менше 24 років), та дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд доходить висновку про те, що пенсію слід призначити позивачу саме з 22.04.2024.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Ураховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови в частині не зарахування спірних періодів роботи позивача до її страхового стажу, суд доходить висновку про обґрунтованість про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Із метою належного та ефективного захисту порушеного права, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, на обліку у якого перебуває позивача, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, та призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.04.2024.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію позивачу, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі у відповідь на заяви позивача про призначення пенсії вказали на відсутність правових підстав для такого призначення. Із урахуванням викладеного, спір щодо здійснення подальших виплат пенсії, яка ще не призначена, та щодо порядку здійснення такої виплати у цій справі відсутній.
У той же час, відповідачем не приймалось рішення про призначення пенсії позивачу на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у названій частині будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Із урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 6056,00 грн, тож керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу солідарно понесені нею витрати з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1211,20 грн, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 2422,40 грн (за два оскаржуваних рішення), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1211,20 грн та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 1211,20 грн, як суб'єктів владних повноважень, які прийняли оскаржувані рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.04.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.04.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.07.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.07.2024 № 104250018208, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.08.2024 № 104250018208, якими ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.07.2000 по 26.12.2001 та з 31.12.2001 по 22.07.2002, та призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.04.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ: 13559341; місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 7).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 20490012; місцезнаходження: 69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885; місцезнаходження: 79016, Львівська обл., м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344; місцезнаходження: 61022, Харківська обл., м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.