10 лютого 2026 року № 320/14363/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ в особі державного виконавця Сороки Валерії Івановича, треті особи: Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ в особі державного виконавця Сороки Валерії Івановича про визнання протиправними та скасування постанов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Вказаною ухвалою також залучити до участі у розгляді даної справи в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в особі головного інспектора з паркування Харік Мар'яни Іванівни.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державним виконавцем при винесені спірних постанов у виконавчому провадженні №77334698 порушено вимоги пункту 2 частини 4 статті 4 та частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого документа з пропущеним строком пред'явлення до виконання.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що оскаржувані постанови прийняті правомірно на підставі заяви стягувача та належним чином оформленого виконавчого документу. Разом з тим, відповідач звернув увагу на особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Від Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради надійшли пояснення, у відповідності до яких стверджено, що виконавчий документ - постанову про накладення адміністративного стягнення винесено та пред'явлено до примусового виконання з урахуванням а дотриманням вимог законодавства.
Треті особи правом на надання пояснень не скористались.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява стягувача №787528 від 27.02.2025 з виконавчим документом, а саме постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ №0000787528 від 25.07.2024 виданою Департаментом територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської рали (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з ОСОБА_1 1400,00 грн.
Надалі, 03.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77334698.
Також, відповідачем винесено постанови про арешт коштів боржника та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Вважаючи означені постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що у межі розгляду даної справи входять виключно дії відповідача та відповідно постанови прийняті у виконавчому провадженні №77334698. Суд не надає правової оцінки обставинам прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ №0000787528 від 25.07.2024.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ(далі Закон №1404-VІІІ).
У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про накладення штрафу.
Статтею 4 Закону №1404-VІІІ закріплено вимоги до виконавчого документа.
Зокрема, частиною першою вказаної статті Закону №1404-VІІ закріплено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Отже, серед обов'язкових реквізитів виконавчого документа є дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною 2 статті 74 Закону №1404-VІІІ визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані позивачем постанови виконавчого органу прийняті на підставі виконавчого документу - постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 2КІ №0000787528 від 25.07.2024.
Дослідженням тексту вказаної постанови судом встановлено, що датою набрання законної сили є 28.09.2024, а строк пред'явлення її до виконання - до 28.11.2024.
Згідно частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У силу вимог пункту 2 частини 4 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Частиною 4 статті 12 Закону №1404-VІІІ передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Отже, виконавчий документ, стягувачем за яким є держава або державний орган, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили, при цьому, пред'явлення виконавчого документа до виконання з пропуском відповідного строку є підставою для повернення державним виконавцем такого виконавчого документу без прийняття до виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач наполягає на пропущенні встановленого у частині 1статті 1 Закону України №1404-VIII тримісячного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заперечуючи обґрунтованість заявлених вимог відповідач у своїх доводах покликається на те, що усі строки, визначені у Законі №1404-VIII, перериваються до припинення або скасування воєнного стану в Україні відповідно до норми пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII.
Вирішуючи спір у цій справі суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, 23 січня 2023 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі №260/2595/22 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 10 пункту 10-2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII у подібних правовідносинах.
Предметом судової перевірки касаційної інстанції у межах тієї адміністративної справи була правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів за умови додержання виконавцем вимог законодавства та повернення виконавчих документів стягувачу у зв'язку з пропуском строку їх пред'явлення до виконання.
Враховуючи правову позицію у справі № 260/2595/22, в Постанові від 15 березня 2023 року Верховний Суд наголосив, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом №1404-VIII.
Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом №1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, Верховний Суд резюмував, що у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Отже, оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом №1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічні висновки за подібних правовідносин зроблено Верховним Судом у постанові від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22.
З урахуванням висновків Верховного Суду щодо правозастосування за подібних зі спірними правовідносин, посилання позивача напропущений тримісячний строк щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання та повернення відповідачем з цих підстав виконавчого документа, на думку суду, не є обґрунтованими, а відтак, оскаржувані у даній справі постанови відповідають критеріям законності та обґрунтованості.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.