про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
10 лютого 2026 року 320/5739/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити від проходження військової служби (відповідно до наказу про мобілізацію) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або забезпечити знаходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території ІНФОРМАЦІЯ_1 до вирішення справи по суті та заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язані з призовом на військову службу до вирішення справи по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач вказує, що 12.01.2026 незаконно був затриманий працівниками поліції та невідомими чоловіками у військовій формі. Після чого доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження військово-лікарської комісії. Позивач зазначає, що незважаючи на значні проблеми зі здоров'ям, відповідно до відмітки у військовому квитку, ним пройдено ВЛК, медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано придатним до військової служби. Після проходження ВЛК позивача доставили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , де помістили під варту. На теперішній час відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача направлено до Навчального центру №239 АДРЕСА_1 для проходження військової служби. Позивач вважає, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, загроза його життю та інтересам до ухвалення рішення, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Із 24.02.2022 відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу по мобілізації та визнати протиправним та скасувати наказ в частині призову на військову службу по мобілізації.
Водночас, у заяві про забезпечення позову позивач просить суд зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 звільнити від проходження військової служби або забезпечити знаходження ОСОБА_1 на території ІНФОРМАЦІЯ_1 до вирішення справи по суті.
Таким чином, звільнення ОСОБА_1 з військової служби або його переміщення не є предметом оскарження у цій справі.
Крім того, суд звертає увагу, що питання звільнення військовослужбовця з військової служби не належить до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки прийняття рішення про звільнення здійснюється виключно відповідним командуванням (військовим органом управління) згідно з вимогами чинного законодавства.
Суд зазначає, що конкретний спосіб в який позивач просить забезпечити позов має співвідноситись з заявленими позовними вимогами, а заходи мають бути співмірними та обґрунтованими. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.