11 лютого 2026 року м. Київ справа №320/31247/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті мені, ОСОБА_1 , при звільненні: матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік у розмірі одного місячного грошового забезпечення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 : матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі одного місячного грошового забезпечення, передбачену пунктом 37 розділу II Порядку № 384; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі, що не перевищує одного місячного грошового забезпечення, передбачену пунктом 36 розділу II Порядку № 384.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з наказом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 04 липня 2024 року № 432 о/с, він був звільнений зі служби за власним бажанням. При звільненні відповідачем не було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік, що передбачено статтею 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Постановою Кабінету Міністрів України № 289 від 3 квітня 2019 року «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони», пунктами 36 та 37 Розділу 2 Порядку № 384, який регламентує порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України № 384 від 26 серпня 2020 року. На переконання позивача, виплата при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не залежить від того чи подавався відповідний рапорт та чи наявні відповідні кошторисні призначення на цю мету.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/31247/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
На виконання ухвали суду від 30.06.2025 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що допомога на оздоровлення надається співробітникам за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу Служби або територіального управління. Станом на 04.07.2024 рік рапорт на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік від позивача до фінансово-економічного відділу не надходив. Стосовно виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань вказано, що відповідно до пункту 36 розділу ІІ Порядку співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги, порядок її виплати встановлюється за рішенням Голови Служби з урахуванням розміру фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі. Відповідно до розпорядження Служби судової охорони від 15.01.2024 року №10 «Про виплату грошового забезпечення та заробітної плати у 2024 році» нарахування та виплата матеріальної допомоги співробітникам для вирішення соціально-побутових питань співробітникам, державним службовцям і працівникам, які виконують функції х обслуговування, і видання відповідних наказів про такі виплати, здійснюються після окремого рішення Голови Служби. Відповідно до розпорядження Служби судової охорони від 30.10.2024 року №83/ОД «Про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітникам Служби судової охорони у 2024 році» здійснювати, починаючи з листопада 2024 року, у межах затвердженого кошторису. Станом на 04.07.2024 рік, тобто на момент звільнення позивача, кошторисних призначень та окремого рішення Голови Служби судової охорони на виплату матеріальної допомоги співробітникам не надходило. Як вже було зазначено, до 04.07.2024 року рапорт на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік від позивача до фінансово-економічного відділу не надходив.
У відповіді на відзив позивач вказує на помилковість твердження відповідача, що неподання рапортів на отримання матеріальної допомоги не породжує обов'язку здійснити нарахування та виплату таких сум. З цього приводу позивач наводить позицію П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі №400/7987/24. На переконання позивача відсутність бюджетних асигнувань чи відповідних рішень не може бути підставою для невиконання обов'язку роботодавця здійснити повний розрахунок із працівником при звільненні. Отже, навіть за наявності формальних процедур (рапорт, погодження тощо), роботодавець не звільняється від обов'язку провести остаточний розрахунок у день звільнення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач проходив службу у Територіальному управлінні Служби судової охорони в м. Києві та Київській області.
Наказом Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 04.07.2024 № 432 о/с позивача було звільнено зі служби в Службі судової охорони згідно з пп. 7 (за власним бажанням) п. 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, 04.07.2024 року.
При звільненні відповідачем не було виплачено позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік.
29.05.2025 року позивачем було надіслано заяву до Територіального управління Служби судової охорони в м. Києві та Київській області з вимогою надати роз'яснення підстав ненарахування та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік та матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2024 рік.
Листом №41.07-719 від 11.06.2025 року Територіальне управління повідомило що станом на день звільнення ( 04.07.2024 року) відповідний рапорт позивача щодо виплати до фінансово-економічного відділу Територіального управління Служби судової охорони не надходив, що і стало підставою ненарахування та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік при звільненні. При цьому вказано, що станом на 04.07.2024 року кошторисних призначень та окремого рішення Голови Служби судової охорони на виплату матеріальної допомоги співробітникам не надходило.
Позивач не погоджуючись з викладеною позицією відповідача звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша статті 161 Закону №1402-VIII).
Згідно з частиною 7 статті 161 Закону № 1402-VIII фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 року № 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення № 1052/0/15-19).
Пунктом 20 Розділу І Положення № 1052/0/15-19 передбачено, що соціальний і правовий захист співробітників та членів їхніх сімей забезпечується відповідно до законодавства. Грошове забезпечення співробітників здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Співробітникам гарантується соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі - Постанова №289) затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Згідно з пунктом 2 вказаної постанови порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Служба) визначає Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384 (далі - Порядок № 384).
Відповідно до пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплата; 4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.
Пунктами 9, 10 Порядку №384 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення (пункт 15 Порядку №384).
Спірним у справі є невиплата позивачу при звільненні зі служби допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
З цього приводу суд зазначає, що частиною 3 пункту 3 Постанови № 289 визначено право Голові Служби судової охорони в межах асигнувань, що виділяються на утримання Служби судової охорони, забезпечувати надання один раз на рік співробітникам Служби судової охорони матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення) та допомоги на оздоровлення (в розмірі місячного грошового забезпечення).
Пунктом 36 Порядку № 384 встановлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги, порядок її виплати встановлюються за рішенням Голови Служби з урахуванням розміру фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі Служби.
Також, пунктом 37 Порядку № 384 установлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення виплачується допомога на оздоровлення в розмірі їх місячного грошового забезпечення.
Допомога на оздоровлення надається співробітникам за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу Служби або територіального управління Служби.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновку про те, що співробітники служби Судової охорони за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення у межах затверджених фондів оплати праці, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.
При цьому з системного аналізу наведених норм права вбачається, що матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається працівнику служби судової охорони за наявності двох умов: 1) подання працівником рапорту на отримання відповідної допомоги; 2) наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Суд зазначає, що надання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, визначених пунктами 36, 37 Порядку №384, може відбуватись тільки в сукупності цих двох умов, які є взаємопов'язані і не можуть тлумачитись окремо. Першочерговою та необхідною умовою для ініціювання питання отримання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є подання особою відповідного рапорту.
Разом з тим з матеріалів справи не вбачається, що позивачем подані (абота направлені) відповідні рапорти про виплату допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань до відповідача, доказів протилежного матеріали справи не містять. При чому неподання таких рапортів не заперечується сторонами.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що у позивача були будь-які перешкоди у реалізації свого права на отримання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, шляхом безпосереднього подання відповідачу відповідних рапортів та реєстрації їх відповідачем у Журналі вхідної кореспонденції.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наведеними вище нормами чинного законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, не визначено імперативного обов'язку для керівника органу надавати в обов'язковому порядку щороку матеріальну допомогу як для оздоровлення, так і для вирішення соціально-побутових питань, які в свою чергу є додатковими видами грошового забезпечення, не є постійними та обов'язковими виплатами і надаються в межах затверджених бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
За текстом пункту 6 частини 1 статті 2 БК України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
В свою чергу, матеріали справи не містять відомостей про наявність відповідних асигнувань необхідних для виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Крім того, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у справі № 620/17864/21 (постанова від 31.05.2023 року), відповідно до якої недостатність бюджетних асигнувань для виплати матеріальної допомоги, є підставою для відмови в її виплаті. Суди по даній справі вказали, що матеріальна допомога на оздоровлення надається за поєднання двох умов: подання рапорту на отримання відповідної допомоги та наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі. Також колегією суддів було зазначено, що матеріальна допомога входить до грошового забезпечення та має одноразовий характер. Виплата матеріальної допомоги не є обов'язковою, як то приміром посадовий оклад чи щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Тобто можливість отримати матеріальну допомогу має означати право працівника претендувати на неї (шляхом подання рапорту) так і пов'язаний з цим обов'язок керівника визначити її розмір - усе ж залежить від обсягу бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення, принаймні на певний період року.
З цих міркувань колегія суддів в вищезазначеній справі поділяє висновки судів першої і апеляційної інстанцій про те, що подання рапорту про виплату матеріальної допомоги, що є необхідною (але не достатньою) для цього умовою, ще не створює для керівника обов'язку її виплатити, якщо для цього немає відповідних бюджетних коштів. Тут варто зауважити також, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, а також нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства (учасником бюджетного процесу), за яке Бюджетний кодекс України передбачає заходи впливу (стаття 117).
З урахуванням встановлених обставин та на підставі аналізу наведених вище положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач при звільненні позивача зі служби не допустив протиправної бездіяльності щодо невиплати йому допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
При чому на такий висновок суду не впливає посилання позивача на позицію апеляційного адміністративного суду у справі №400/7987/24, оскільки відповідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені лише в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З огляду на відмову у задоволені позову розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.