11 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/1/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Німець Олени Михайлівни ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
01 січня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Німець Олену Михайлівну звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою просить: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку.
14 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
1. Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з урахуванням положень Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та спеціальних законів у сфері військового обліку, відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності можуть вноситися до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виключно за наявності належним чином оформленої протоколу та постанови про адміністративне правопорушення. Оскільки щодо позивача такі процесуальні документи не складалися, факт його притягнення до адміністративної відповідальності відсутній. За таких обставин відображення в Реєстрі та в електронному кабінеті «Резерв+» інформації про порушення правил військового обліку не має належного правового підтвердження та призводить до обмеження його прав і законних інтересів. Слід також звернути увагу, що поняття «вчинення адміністративного правопорушення» та «притягнення до адміністративної відповідальності» не є тотожними, а внесенню до Реєстру підлягають саме відомості про притягнення особи до відповідальності, що у даному випадку не мало місця. Той факт, що позивачем не оновлено облікові дані до 16 липня 2024 року не є підставою для внесення до Реєстру відомостей про порушення військового обліку, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності. З огляду на викладене, позивач вважає, що внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку було здійснено без достатніх правових підстав та потребує усунення з метою відновлення його порушених прав.
29 січня 2026 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що згідно з долученої додатком до позовної заяви роздруківки електронного військово-облікового документу з «Резерв+» міститься інформація, що позивач "порушив правила військового обліку". Прошу звернути увагу суду на те, що в наданому додатку міститься інформація про причину звернення до Національної поліції, а саме не уточнив дані до 16.07.2024 року, що в свою чергу підтверджується датою уточнення даних, а саме 23.07.2024, що вже є порушенням правил військового обліку, оскільки позивач не оновив свої персональні дані до 16.07.2024 відповідно до вимог Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024. Позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно із зазначеними правовими нормами, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних у встановлений період не скористався, чим порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу. Будь-які докази того, що позивач мав поважні причини для того, щоб не виконати обов'язок з уточнення облікових даних, суду не надано. Зважаючи на факт неуточнення персональних даних військовозобов'язаним ОСОБА_1 , та в рамках пп.2 п.56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, було сформовано подання щодо розшуку ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до органів Національної поліції (звернення Е2703809 від 02.07.2025 року), проте на момент розгляду справи інформація щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача відсутня, оскільки причини неуточнення військовозобов'язаним персональних даних з'ясовуються саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Отже, з огляду на зазначене, позивач не уточнив вчасно персональні дані. Крім того, законодавством чітко не визначено, за які порушення з'являється відповідний статус про порушення правил обліку. Тобто, законодавство не містить вказівки на те, що такий статус може бути лише у випадку подачі особи у розшук або притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210, ст. 210-1 КУпАП України.
05 лютого 2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку. Відповідачем не надано жодного документального підтвердження притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо того, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача складався і постанова про адміністративне стягнення виносилась. Доказів зворотного відповідачем суду не надано. При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у застосунку Резерв+, відповідач відобразив інформацію про те, що позивач вчинив порушення правил військового обліку. Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема, факту притягнення до адміністративної відповідальності. Як наслідок, відсутність юридичного факту притягнення до адміністративної відповідальності особи - унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про «порушення правил військового обліку» цією особою. Оскільки притягнення до відповідальності позивача не було, відомості про порушення правил військового обліку до Реєстру стосовно нього внесені безпідставно. Протилежного відповідачем не доведено. Крім того, ОСОБА_1 , в електронному кабінеті військовозобов'язаного, реалізованого через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+» також вказано адресу місця проживання: АДРЕСА_3 . Дата уточнення даних: 23 липня 2024 року. Водночас, будь-яких доказів того, що позивач змінював свою задекларовану адресу місяця проживання, що вказана у його паспорті та витягу з «РЕЗЕРВ+», відповідачем до матеріалів справи не надано. Однак, 02 липня 2025 року надіслано звернення до Нацполіції, оскільки ОСОБА_1 не уточнив дані до 16.07.2024 року. Тобто, підстави звертатися в установленому законом порядку до органів Національної поліції для доставлення ОСОБА_1 відсутні, адже відповідачу достеменно відома адреса проживання позивача. З огляду на викладене, відповідачем не доведено наявність законних підстав для звернення до органів Національної поліції, внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, а також факту зміни ним задекларованої адреси місця проживання. Відтак внесення відповідачем відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є протиправним.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В електронному кабінеті «Резерв+» з'явилися відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
24 грудня 2025 року представником позивача подано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просить: « 1) надати відомості відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів чи перебуває на військовому обліку громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ? Якщо так, прошу Вас надати інформацію із зазначенням дати (виду документа); 2) надати відомості відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів чи є «Порушення правил військового обліку» відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ? Якщо так, прошу Вас надати інформацію у зв'язку із чим виникли «порушення правил військового обліку» із зазначенням дати (виду документа)».
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення даних про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, звернувся до суду з даним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Отже, військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону № 2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку № 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487) визначено, що військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пункт 30 Порядку № 560 передбачає, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3.
Абзацом третім пункту 30-1 Порядку № 560 визначено, що повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Згідно із пунктом 30-2 Порядку № 560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Згідно з пунктом 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не уточнив дані до 16.07.2024 року, що в свою чергу підтверджується датою уточнення даних, а саме 23.07.2024, що вже є порушенням правил військового обліку, оскільки позивач не оновив свої персональні дані до 16.07.2024 відповідно до вимог Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024.
Водночас, матеріали справи не містять доказів оповіщення позивача про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідачем за час розгляду справи не було надано доказів вручення або направлення поштовим зв'язком позивачу відповідної повістки.
Суд акцентує, що відповідач ніяким чином не спростовує факту, що на ОСОБА_1 не складалися протоколи/постанови і що він не був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтями, що передбачають відповідальність за порушення правил військового обліку.
Перед судом не спростовані доводи позивача, що відносно нього жодного протоколу не було складено, як і не доведена та обставина, що відносно позивача протокол не складався через вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції ТЦК, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у ТЦК підтвердних документів про отримання особою виклик.
Крім того, ОСОБА_1 , в електронному кабінеті військовозобов'язаного, реалізованого через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+» також вказано адресу місця проживання: АДРЕСА_3 .
Дата уточнення даних: 23 липня 2024 року.
Відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Водночас, будь-яких доказів того, що позивач змінював свою задекларовану адресу місяця проживання, що вказана у його паспорті та витягу з «РЕЗЕРВ+», відповідачем до матеріалів справи не надано.
Однак, 02 липня 2025 року надіслано звернення до Нацполіції, оскільки ОСОБА_1 не уточнив дані до 16.07.2024 року.
Тобто, підстави звертатися в установленому законом порядку до органів Національної поліції для доставлення ОСОБА_1 відсутні, адже відповідачу достеменно відома адреса проживання позивача.
З огляду на викладене, відповідачем не доведено наявність законних підстав для звернення до органів Національної поліції, внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, а також факту зміни ним задекларованої адреси місця проживання. Відтак внесення відповідачем відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є протиправним.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру.
Згідно з частиною 8 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Частиною 9 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.
Приписами частини 1 статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами 1, 3 статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зазначені приписи закону кореспондуються з Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, відповідно до пункту 56 якого Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, суд висновує, що до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов'язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності.
Суд акцентує увагу, що «притягнення до адміністративної відповідальності» та «вчинення адміністративного правопорушення» є різними за змістом поняттями.
Також суд зауважує, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.
Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку за порушення правил військового обліку відповідач не надав.
За таких встановлених судом фактичних обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягали у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення правил військового обліку та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем є обґрунтованими.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Що стосується судових витрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача приєднано до матеріалів справи: договір № 147-12/25 про надання правничої допомоги від 18 грудня 2025 року, опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за укладеним договором № 147-12/25 від 18 грудня 2025 року про надання правничої допомоги у адміністративній справі про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити інформацію щодо порушення правил військового обліку у розмірі 15 000,00 грн. та квитанцію від 30 грудня 2025 року № 247895950 про оплату правничої допомоги відповідно до додатку 2 від 30 грудня 2025 року на виконання вимог договору № 147-12/25 від 18 грудня 2025 року у розмірі 15 000,00 грн, (а.с. 14, 15, 17-18).
Опрацювавши надані позивачем докази понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником дій для забезпечення юридичного представництва інтересів, суд вважає, що заява представника позивача є частково обґрунтованою та базується на принципі адміністративного судочинства - відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Крім того, позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 31 грудня 2025 року № 5465-0547-8612-0042, (а.с. 5).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Німець Олени Михайлівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у вигляду сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) та у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень, 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11 лютого 2026 року.
СуддяТ.В.Скраль