Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 лютого 2026 року Справа№200/400/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невчиненні передбачених законом дій щодо належного, повного та правомірного розгляду рапорту про виплату матеріальної допомоги;
- зобов'язання виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік як військовослужбовцю, який перебуває у штаті військової частини на момент виникнення права на такі виплати, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НОМЕР_1 з 23.09.2021 по 19.09.2024, отже на цей час позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Після звільнення позивач звернувся до відповідача з рапортами від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік, проте відповіді на свої рапорти не отримав, доплату спірних сум позивачу не здійснено, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 200/6783/25, зокрема визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов'язано відповідача розглянути рапорти ОСОБА_1 від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік (за вх. №14714 від 07.07.2025) та від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік (за вх. №14715 від 07.07.2025).
На виконання вказаного рішення суду відповідач надав відповідь від 28.12.2025 року, в якій зазначила, що позивач не є військовослужбовцем, у зв'язку з чим звертатися з рапортом не має права.
Разом з тим, вважає, що станом на день подання цього позову між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 залишаються неврегульовані питання остаточного розрахунку, а саме: вступ в законну силу рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/7399/24 щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 .
З зазначених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідач 05.02.2026 року надав письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року №260 та рішеннями Міністра оборони України, зокрема окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 №156/уд.
Згідно з п. 6 окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 №156/уд матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
- сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти;
- внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме:
1) смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
2) народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення;
3) порушення стану здоров'я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма №027/о), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії), а саме:
захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов'язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування;
перебування військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання;
поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов'язаного з військовою агресією російської федерації проти України.
Таким чином, аналізуючи зміст положень Постанови №704, Порядку №260 та окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 №156/уд відповідач дійшов висновку, що реалізація права особи на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік можлива виключно за умови дотримання встановлених вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:
1) отримувачами допомог є військовослужбовці Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби);
2) допомоги виплачуються один раз на рік;
3) грошова допомога для оздоровлення виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення, а розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України;
4) для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік військовослужбовець повинен мати підстави, виключний перелік яких наведений в п.6 окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 №156/уд.
Наголошує, що позивача звільнено з військової служби у запас з 19.09.2024 та виключено зі списків та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Наголошує, що в липні 2025 року позивач не мав статусу військовослужбовця та ним не надано підтверджуючих документів про наявність підстав, передбачених п. 6 окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 №156/уд.
З зазначених причин просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
12.02.2026 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач свідомо ігнорує пункт 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008, яким прямо встановлено:
особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків має бути повністю забезпечена;
військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди.
Таким чином:
1. Виключення зі списків без проведення повного розрахунку суперечить імперативній нормі Положення.
2. Якщо повний розрахунок не проведено - правовий статус військовослужбовця не припиняється у спосіб, передбачений законом.
3. Формальне видання наказу не може нівелювати пряму заборону, встановлену нормативним актом вищої юридичної сили.
У матеріалах справи наявне рішення суду у справі №200/7399/24, яким встановлено факт непроведення повного розрахунку та яке набрало законної сили. Отже, на момент виключення зі списків обов'язкова умова закону виконана не була.
З зазначених причин просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 .
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 23.09.2021 по 19.09.2024, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 №287 від 23.09.2021 року та № 277 від 19.09.2024 року.
Після звільнення позивач 02.07.2025 року звернувся до відповідача з двома рапортами про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік, проте відповіді на свої рапорти не отримав, доплату спірних сум позивачу не здійснено, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Окремо слід зазначити, що в рапортах від 02.07.2025 року позивач вказав, що у зв'язку з вступом в законну силу рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/7399/24 щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 на підставі пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України «Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини».
Отже, після звільнення з військової служби за сімейними обставинами у 2024 році, позивач вважав себе таким, що продовжує військову службу і має право на вказані щорічні види матеріальної допомоги у наступному 2025 році.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 200/6783/25, зокрема визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів ОСОБА_1 від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов'язано відповідача розглянути рапорти ОСОБА_1 від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік (за вх. №14714 від 07.07.2025) та від 02.07.2025 про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік (за вх. №14715 від 07.07.2025).
Вказане судове рішення не оскаржене сторонами та набуло законної сили 01.01.2026.
На виконання вказаного рішення суду відповідач надав відповідь від 28.12.2025 року, в якій зазначила, що позивач не є військовослужбовцем, у зв'язку з чим звертатися з рапортом не має права.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо нездійснення виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік на підставі судового рішення, суд виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною першої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція № 260).
Пунктом 30.1 Інструкції №260 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 30.2 Інструкції №260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Пунктом 30.3 Інструкції №260 унормовано, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, п.1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
За приписами п.2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Відповідно до абз.1, 3 п.7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Водночас, за правилами п.9 розділу XXIV Порядку №260 встановлено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд установлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачують військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
- смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
- поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
- порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);
- захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
- сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 200/6783/25 встановлено таке.
«З матеріалів справи встановлено, що позивачем подано рапорти до командира військової частини НОМЕР_1 на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, які зареєстровані відповідачем за вх. 14714 від 07.07.2025 та вх. 14715 від 07.07.2025 відповідно.
Відтак, позивачем подано рапорти для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання (по команді) та проставлення відповідних резолюцій.
Право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
Суд зауважує, що жодного доказу на підтвердження опрацювання та надання відповіді по суті порушених в рапорті позивача питань матеріали справи не містять.
Так, за результатами розгляду рапорту та доданих до нього документів відповідач повинен прийняти відповідний наказ про нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення, а за відсутності правових підстав для цього повідомити про це заявника.
Таким чином, у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Суд вказує, що у силу п. 243 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, яким визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Враховуючи рішення суду у справі №200/7399/24, яке набуло законної сили, яким встановлено факт не проведення повного розрахунку з позивачем, відповідач був повинен розглянути питання, які вкладено у поданих позивачем рапортах від 02.07.2025 року.
При цьому, оскільки відповідач належним чином по суті не надав відповідь на рапорти позивача та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд, в даному випадку, в контексті спірних правовідносин, зобов'язує відповідача розглянути зазначений рапорти по суті, та за результатами розгляду прийняти відповідні рішення.
А тому вимогу щодо зобов'язання відповідача виплату спірної допомогу за рапортами вх. 14714 від 07.07.2025 та вх. 14715 від 07.07.2025 залишення без задоволення, як передчасною, оскільки питання за цими рапортами по суті не вирішено відповідачем».
Отже, вказаним судовим рішенням не було встановлено права позивача на нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення у 2025 році.
Як зазначено вище, за вимогами п.2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Враховуючи звільнення позивача 19.09.2024 року позивач не виконував обов'язки за посадою, оскільки з вказаної дати його було звільнено з військової служби за сімейними обставинами, а тому не має права на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2025 році.
Як зазначено судом, за вимогами п. 30.2 Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Позивачу не надавалася у 2025 році щорічна основна відпустка, тому він не має права на грошову допомогу для оздоровлення у вказаному році.
Вказані норми Порядку № 260 є спеціальними стосовно надання спірних видів допомог, а норма пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, на яку посилається позивач - загальною нормою щодо проходження військової служби, тому суд застосовує до спірних правовідносин спеціальні норми права.
Водночас, наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 277 від 19.09.2024 року про звільнення позивача з військової служби ніким не оскаржений та є виконаним.
При цьому, суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт існування обставин, визначених пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд, як підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, позивач до суду не надав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не мав у 2025 році права на грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що згідно з п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як учасник бойових дій.
На підставі положень «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 лютого 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Б. Голубова