Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 лютого 2026 року Справа№200/205/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 29.01.2020 року по 28.08.2020 року, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року;
- зобов'язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 29.01.2020 року по 28.08.2020 року, допомогу для оздоровлення, грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року;
- визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди АТО/ООС, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 року № 188;
- зобов'язання здійснити перерахунок і виплату допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки з урахуванням сум винагороди АТО/ООС, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 року № 188;
- зобов'язання здійснити нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки учасника бойових дій за 2018-2020 роки;
- зобов'язання нарахувати і виплати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.08.2017 року по 28.08.2020 року.
На думку позивача, йому у період служби з 29.01.2020 року по 28.08.2020 року невірно нараховували та виплачували грошове забезпечення - без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року (01.01.2020). Натомість застосовано 1762 гривень для обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, чим зменшено позивачу належне йому грошове забезпечення.
Звертає увагу, що позивач дізнався про це порушення після ознайомлення з архівними відомостями про виплачене позивачу грошове забезпечення, надані відповідачем у відповіді від 29.08.2025 на адвокатський запит.
Крім того, ОСОБА_1 як військовослужбовець отримував додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його грошового забезпечення, що свідчить про її системний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Тому вважає, що відповідач має здійснити перерахунок і виплату позивачу допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки з урахуванням винагороди АТО/ООС.
Водночас, при нарахуванні грошової компенсації за невикористані дні відпустки не враховані складові грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 та винагорода АТО/ООС.
З зазначених підстав просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідач 02.02.2026 року надав письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що згідно наявних облікових даних ОСОБА_1 в спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2020 № 481- ОС, ОСОБА_1 , виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення який звільнений з військової служби в запас.
Зазначає, що ОСОБА_1 вже 27.11.2020 звертався з аналогічними позовними вимогами у справі № 200/11116/20-а та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2021 в задоволенні таких позовних вимог відмовлено, а саме: стягнення заборгованості з виплати посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії з 01.03.2018 по 28.08.2020 у загальному розмірі 58 789,33 грн., стягнення заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2020 роки у розмірі 12 233,26 грн; стягнення заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку з 29.09.2020 по 23.11.2020 у розмірі 60 260,41 грн; нарахування та виплату у суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії.
Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Зазначає, що статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-V111 установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, з 1 січня - 1 762 грн.
Наголошує, що додаткова винагорода виплачується лише у особливий період або під час проведення антитерористичної операції, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від безпосередньої участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про те, що вказана додаткова винагорода не має постійного та сталого характеру. У зв'язку з чим, додаткова винагорода за участь АТО/ООС не включається до складу місячного грошового забезпечення.
Крім того, вказує про порушення позивачем процесуального строку звернення до суду.
З зазначених причин просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 .
Представником позивача 02.02.2026 року надано відповідь на відзив, в якій зазначає, що у справі №200/11116/20-а була заявлена позовна вимога про нарахування та виплату заборгованості з виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.08.2020, без урахування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
У даній справі заявлена позовна вимога про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 28.08.2020 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020. Отже зазначені позовні вимоги не є тотожними.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Відповідачем 04.02.2026 року надано додаткові пояснення. Вказує, що ОСОБА_1 з моменту коли 28.08.2020 з ним здійснено остаточний розрахунок при звільненні з військової служби у разі незгоди з розрахунком його грошового забезпечення, вважаючи, що його права можливо порушені, міг звернутись до суду з вимогами до військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату його грошового забезпечення та інших видів винагород, в межах встановленого строку.
Проте, позивач звернувся до суду із вказаними вимогами тільки 11.01.2026, тобто більше ніж через 5 років 4 місяці після того як він дізнався про можливе порушення його права, чим порушено статтю 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить ІD-паспорт № НОМЕР_2 , виданий 07.10.2021 року.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.08.2017 року по 28.08.2020 року, що підтверджено відповідачем у відзиві.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2020 № 481-ОС, ОСОБА_1 , виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення який звільнений з військової служби в запас.
Згідно з вказаним наказом щорічну основну відпустку за 2020 рік позивач використав 30 календарних днів. Відраховано з грошового забезпечення за 12 календарних днів відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після звільнення військовослужбовця.
Також позивачу виплачено грошову компенсацію за 42 календарних днів невикористаної відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018, 2019 та 2020 роки.
Позивач вважає, що при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у період проходження служби з 29.01.2020 року по 28.08.2020 року невірно нараховували та виплачували грошове забезпечення - без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року (01.01.2020). Натомість застосовано 1762 гривень для обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, чим зменшено позивачу належне йому грошове забезпечення.
Також вважає, що відповідачем неправомірно не включено до складу грошового забезпечення суми додаткової винагороди АТО/ООС, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 року № 188.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 29.01.2020 року по 28.08.2020 року, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року та невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди АТО/ООС, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 року № 188, суд виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України № 704 (у первинній редакції від 30.08.2017 року), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.
Пунктом 4 Постанови № 704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, Кабінетом Міністрів України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018 року.
Пунктом 6 Постанови № 103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови № 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018 р.
Крім цьому, пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, який викладено в наступній редакції:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд зауважує, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704 не вносилися.
Отже, згідно із пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, для складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за відповідною посадою, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відтак, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.
За таких обставин, з 29.01.2020 року відновлена юридична дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Тобто, з 29.01.2020 року відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
Разом з тим, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Суд звертає увагу, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.
Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови № 704, починаючи з 29.01.2020 року, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»);
- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 р. № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).
Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 року є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений, зокрема Законом № 294-IX на 01.01.2020 року (2102,00 грн.).
За таких обставин, суд зазначає, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 294-IX у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21 (адміністративне провадження № К/9901/43174/21).
Таким чином, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховані, виходячи з розміру 1762 гривні, що є значно меншою величиною порівняно, зокрема станом на 01.01.2020 року (2102,00 гривень).
З огляду на викладене, право позивача на обрахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року у 2020 році є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення на підставі пункту 4 постанови КМУ №704, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, доводи відповідача про те, що не відбулось збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а відтак про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення, безпідставні та не враховуються судом.
Щодо вимог в частині визнання протиправною бездіяльності, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди АТО/ООС, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 року № 188 та похідних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки з урахуванням сум винагороди АТО/ООС, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 року № 188 суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 425), яка була чинною на момент нарахування та виплати військовою частиною НОМЕР_1 на користь позивача грошової допомоги на оздоровлення, зокрема у 2018 році.
Інструкція № 425 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Інструкцію розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про оперативно-розшукову діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про розвідувальні органи України», «Про контррозвідувальну діяльність», «Про Державну прикордонну службу України», постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Як зазначено вище, з 1 березня 2018 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Пунктом 2 постанови КМУ № 704 становлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558). Інструкція № 425 втратила чинність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 (далі - Постанова № 24) унормовано, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 24 військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Визначений пунктом 3.7. Інструкції № 425, відповідно до якого військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до Розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Як інструкція № 425, так і інструкція № 588 чітко визначають розмір допомоги на оздоровлення з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород).
Верховний Суд у справі № 420/693/23 від 20 серпня 2024 року дійшов висновку, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністерству внутрішніх справ України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Тому саме положення Інструкції № 558 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії cкладових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
Верховний Суд у справі № 240/26703/23 від 08 серпня 2024 року дійшов висновку, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до розділу ХХІІІ Порядку № 260, згідно з пунктом 6 якого передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За правилами підпункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
В постанові від 10 травня 2023 року справа №240/6857/20 Верховний Суд зазначив:
«17.Щодо винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, то Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.06.2021 у справі №240/11441/19, відступив від правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №420/1232/16, постанові від 30.11.2018 у справі №415/6132/16 та дійшов висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ».
При цьому, Верховний Суд не взяв до уваги посилання позивача як на підставу касаційного оскарження на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, у якій Верховний Суд сформулював висновок про складові грошового забезпечення при обрахунку соціальної виплати (п.11).
Отже, ця винагорода не є складовим елементом щомісячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір матеріальної допомоги на оздоровлення.
Суд відхиляє доводи позивача щодо застосовності правового підходу, висловленого Верховним Судом в постанові від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, в постанові від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а та постанові від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20 з огляду на наступне.
В постанові Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20, правовідносини в якій виникли з приводу не включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, винагороду за участь в АТО.
В постановах Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а правовідносини, в яких виникли з приводу не включення при розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, винагороду за участь в АТО.
Натомість, у цій справі вирішується питання щодо правильності обчислення розміру допомоги на оздоровлення, з урахуванням іншого виду винагороди за участь в АТО, а тому обставини не є подібними.
Отже, висновки Верховного Суду, викладені постанові від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, в постанові від 09.06.2022 у справі № 200/11472/20-а та постанові від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20, на які посилається позивач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а відтак не підлягають застосуванню.
З наданих особистих карток нарахованого грошового забезпечення позивача вбачається, що під час проходження служби з січня по серпень 2017 року, в червні та листопаді 2019 року суми винагороди АТО/ООС, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 року № 188 йому не виплачувалися, що не свідчить про постійний (систематичний) характер даної виплати.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач правомірно не включив винагороду за участь в АТО/ООС до складу місячного грошового забезпечення позивача, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №360/532/23, від 22 січня 2026 року у справі №200/2471/25, від 22 січня 2026 року у справі №360/1444/25, від 01 травня 2025 року у справі №200/7395/24.
З зазначених підстав не підлягають задоволенню й похідні вимоги про зобов'язання здійснити нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки учасника бойових дій за 2018-2020 роки з урахуванням винагороди за участь в АТО/ООС.
Як вказано вище, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2020 № 481-ОС позивачу виплачено грошову компенсацію за 42 календарних днів невикористаної відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018, 2019 та 2020 роки.
Щодо вимог про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 1 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18 та від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
За приписами пункту 2 Інструкції № 558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відтак, оскільки грошове забезпечення є доходом, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду суд зазначає, що у даній справі правовідносини з виплати грошового забезпечення виникли в період проходження позивачем військової служби у 2018-2020 роках.
Закон України від 01.07.2022 №2352-IX, яким внесено зміни до статті 233 КЗпП України, набрав чинності 19.07.2022 року.
Відтак, правовідносини з виплати грошового забезпечення виникли до внесення змін до ст. 233 КЗпП України.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Крім того, відповідачем не надано доказів ознайомлення позивача при звільненні з детальним розрахунком сум грошового забезпечення.
Таким чином, підстави вважати, що позивачем пропущений строк звернення до суду відсутні.
Відповідно до п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.
На підставі положень «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 29.01.2020 року по 28.08.2020 року, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 29.01.2020 року по 28.08.2020 року, допомогу для оздоровлення, грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 лютого 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Б. Голубова