Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 лютого 2026 року Справа№200/10379/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
30.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в якому просить
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2022, 2024 роки в кількості 70 діб (згідно довідки УКЗ ГУНП в Донецькій області вих. №1372/12/03-2025 від 12.12.2025) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби 04.08.2025 року.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2022, 2024 роки в кількості 70 діб виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення із служби 04.08.2025 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахувати та не виплати індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 року до 31.10.2017 року, де індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті (згідно довідки УКЗ ГУНП в Донецькій області вих. №687 від 17.12.2025).
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 року до 31.10.2017 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
08.01.2026 представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 30.08.2001 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 04.08.2025 проходив службу у Національної поліції України, 04.08.2025 звільнено (за власним бажанням) відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області від 01.08.2025 №359 о/с «По особовому складу» із органів Національної поліції України, службу проходив в відділі поліції №1 (Дружківка) Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 17.01.2017 року та копією відповідного рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 23.12.2016 №8/І/V/23. Позивач вважає, що Головним управлінням неправомірно не проведено із ним усіх розрахунків при звільненні, зокрема не виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016-2018, 2022 та 2024 роки. Крім того, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.Тому, з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до суду із адміністративним позовом.
Представник позивача надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що додаткова відпустка учасникам бойових дій визначена статтею 16-2 розділу III «Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності» Закону № 504/96-ВР, тому вона не належить до категорії щорічних відпусток, а отже на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток. Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься. Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем. З огляду на зазначене, додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток, у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, подовжити у разі хвороби працівника та ділити на частини.
Наказом ГУНП в Донецькій області від 01.08.2025 № 359 о/с ОСОБА_1 було звільнено з 04.08.2025 за п. 7 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII. Вважати невикористаними відпустки: за 2015 рік - у кількості 03 діб, за 2016 рік - у кількості 12 діб, за 2017 рік - у кількості 01 доби, за 2018 рік - у кількості 01 доби, за 2019 рік - у кількості 01 доби, з а 2022 рік - у кількості 45 діб, за 2023 рік - у кількості 35 діб, за 2024 рік - у кількості 25 діб, за фактично відпрацьований час 2025 року - у кількості 16 діб.
Відповідач вказав, що приписами статті 93 Закону № 580-VIII визначено вичерпний перелік видів відпусток, за які поліцейському нараховується грошова компенсація при звільненні за всі не використані під час проходження служби дні, серед яких відсутня додаткова відпустка учасникам бойових дій.
Щодо індексації грошового забезпечення відповідач зазначив, що станом на 01.06.2016 Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 не було передбачено проведення індексації грошового забезпечення поліцейських. Згідно зі змінами до Порядку № 1078, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, з листопада 2017 року грошове забезпечення поліцейських включено до переліку доходів осіб, чиї грошові доходи підлягають індексації та які одержані в гривнях на території України, і не мають разового характеру.
Таким чином, до листопада 2017 року у Головного управління не було правових підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Просить відмовити в задоволенні позову.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_3 . У період з 30.08.2001 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 04.08.2025 проходив службу у Національної поліції України, що не є спірним в межах розгляду цієї справи.
Наказом ГУНП в Донецькій області від 01.08.2025 № 359 о/с ОСОБА_1 було звільнено з 04.08.2025 за п. 7 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII. Також зазначено, про невикористані відпустки: за 2015 рік - у кількості 03 діб, за 2016 рік - у кількості 12 діб, за 2017 рік - у кількості 01 доби, за 2018 рік - у кількості 01 доби, за 2019 рік - у кількості 01 доби, з а 2022 рік - у кількості 45 діб, за 2023 рік - у кількості 35 діб, за 2024 рік - у кількості 25 діб, за фактично відпрацьований час 2025 року - у кількості 16 діб.
Рішенням про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 23.12.2016 №8/І/V/23.
Позивач набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 17.01.2017.
11.12.2025 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якій просив нарахувати та виплатити додаткову відпустку, як учасника бойових дій за 2017-2025 роки та індексацію грошового забезпечення якщо не сплачувалась в період за 2015-2025 роки.
Листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 112 зі/26/02-20285, №687 від 17.12.2025 та №1372/12/03-2025 від 12.12.2025 позивачу відмовлено у нарахуванні та сплати компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2022, 2024 роки та індексацію грошового забезпечення з червня 2015 по 31.10.2015 року.
Крім того, в листі управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області №1372/12/03-2025 від 12.12.2025 зазначено, що згідно з обліками УКЗ ГУНП в Донецькій області С. Бєлоносов використав додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 діб:
- за 2019 рік з 30.12.2019 до 12.01.2020 (наказ ГУНП в Донецькій області від 29.11.2019 № 518 о/с);
- за 2020 рік з 21.12.2020 до 03.01.2021 (наказ ГУНП в Донецькій області від 18.11.2020 №488 о/с);
- за 2021 рік з 18.10.2021 до 31.10.2021 (наказ ГУНП в Донецькій області від 29.09.2021 №530 о/с);
- за 2023 рік з 10.07.2023 до 23.07.2023 (наказ ГУНП в Донецькій області від 26.06.2023 № 266 о/с);
- за 2025 рік з 06.01.2025 до 19.01.2025 (наказ ГУНП в Донецькій області від 06.01.2025 №9 о/с).
Додаткову відпустку як учаснику бойових дій не використав за 2016-2018, 2022 та 2024 роки, відповідні рапорти до УКЗ ГУНП в Донецькій області не надходили.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 84 (вісімдесят чотири) календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 -2018, 2022 та 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, суд зазначає наступне.
Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст. 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки
Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім'ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини.
Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з абзацами 7 та 8 пункту 8 розділу III Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Як встановлено судом, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується , що підтверджується копією мого посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 17.01.2017 року та копією відповідного рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 23.12.2016 №8/І/V/23.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено п. 12 ст. 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи з положень Закону № 3551-XII, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19 у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.
В той же час, з огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504/96-ВР, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та у постанові від 20.07.2023 у справі № 200/18480/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав календарні дні додаткової відпустки як учасник бойових дій за період 2016-2018, 2022 та 2024 роки. Вказане сторонами не заперечується.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016-2018, 2022 та 2024 роки.
Втім, суд не вбачає достатніх підстав для визначення конкретної кількості календарних днів додаткової відпустки, за які позивачу має бути сплачено грошову компенсацію адже це питання повинно вирішуватись самим відповідачем під час виконання рішення суду.
Враховуючи наведене, у цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 року, суд зазначає наступне.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону (ч. 5 ст. 94 Закону № 580).
За унормуванням статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 Закону № 1282-XII встановлено: індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення згідно ст. 4 Закону № 1282-XII проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів (ст. 5 Закону № 1282-XII).
За змістом ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому суд наголошує, що обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Стосовно періоду, з якого позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що з урахуванням змісту приписів Порядку № 1078 фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення поліцейських Національної поліції України.
Так, Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015.
За даними Держстату України індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 становив 100,7 %, опублікований в січні 2016. За січень 2016 ІСЦ становив 100,9 %. За лютий 2016 - 99,6 %, за березень 2016 - 101,0 %, за квітень 2016 - 103,5 %,
Таким чином, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016.
В силу п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Оскільки, зазначений показник за квітень 2016 опублікований у травні 2016, індексацію слід проводити з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Отже, саме з 1 червня 2016 у відповідача виник обов'язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу.
Відповідачем не доведено виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.06.2016.
З довідки ГУ НП у Донецькій області від 17.12.2025 №687 вбачається, що у спірний період з 01.06.2016 по 31.10.2017 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 року (включно), а отже дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення є протиправними.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01.11.2017 - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.07.2020 по справі № 2140/1763/18, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню до спірних правовідносин).
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Стосовно позовної вимоги позивача про перерахунок грошового забезпечення позивача із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, суд виходить з наступного.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (Порядок №44).
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Відповідно до пункту168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
У постанові Верховного Суду від 17.03.2020 справа №815/5826/16 зазначено: «Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними».
Поряд із цим суд звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією таких сум позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент його порушення або оспорювання.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Таким чином,у судуна даний час відсутніпідстави зобов'язувати відповідача здійснити виплату вищевказаної компенсації, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою нарахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому, вказані вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають.
Вказана позиція підтримана Верховним Судому постановівід 05.06.2024у справі № 420/18318/23.
Інші доводи учасників справи, викладені у позові та у відзиві, не впливають на правильність вирішення спору по суті. При цьому суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Також у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018, 2022 та 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (85302, Донецька обл., місто Покровськ , вулиця Мандрика, 7 ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018, 2022 та 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (85302, Донецька обл., місто Покровськ , вулиця Мандрика, 7 ЄДРПОУ 40109058 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2026 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв