11 лютого 2026 рокуСправа №160/34431/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
установив:
Позивач 03.12.2025р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним Рішення від 09.07.2025 р. №134150011238 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про відмову в перерахунку пенсії та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016 м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код СДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про перерахунок пенсії від 09.07.2025 р., призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачці відмовлено у виплаті допомоги з підстав відсутності установи, де працювала позивач, у переліку закладів охорони здоров'я, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Позивачка вважає рішення відповідача протиправним, відтак звернулася із вказаним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2025р. позов залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання доказів на яких грунтуються позовні вимоги, а саме: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.07.2025 р. №134150011238 у повному обсязі.
23 грудня 2025 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21 січня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
02 лютого 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги та просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Суд встановив, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.07.2025 №134150011238 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В обгрунтування відмови зазначено про те, що Державна установа «Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» не відноситься до закладів охорони здоров'я, які передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі по тексту Постанова № 909).
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регламентовані Законом №1058-IV.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Постанова №909).
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 15 червня 2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд виснував, що норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги при виході на пенсію за Законом №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: 1) станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення; 2) пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); 3) станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
У постанові від 22 лютого 2024 року у справі №260/323/20 Верховний Суд також зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії.
Зазначеного підходу до застосування пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV дотримано у постановах Верховного Суду від постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі №462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі №466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі №450/3061/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а, від 21 березня 2024 року у справі №580/2737/23 та ін.
Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії за вислугу років, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
За приписами пунктів 6, 7 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Суд встановив, що згідно довідки Державної установи «Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» позивачка з 13.03.1992р. по 30.05.2025р. (дата видачі довідки від 30.05.2025р.) працювала на посаді санітарного лікаря та лікарем по гігієні дітей і підлітків.
Відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", розділом 2 до Охорони здоров'я відносяться Лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепід служби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії. Медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи.
Щодо посад в даному розділі зазначено - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Суд враховує, що відповідно до Переліку №909 до галузі охорони здоров'я відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) в таких закладах та установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Згідно з примітки 2 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
З урахуванням установлених обставин та наведених норм права суд дійшов висновку, що робота позивачки у Державній установі «Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» належить до роботи в закладах охорони здоров'я на посадах лікарів у розумінні Постанови Кабінету Міністрів України №909, а відтак відповідні періоди підлягають зарахуванню до спеціального страхового стажу, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак при прийнятті спірного рішення відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому в межах розгляду цієї адміністративної справи суд не обраховував спеціальний страховий стаж роботи позивача на певних визначених законодавством посадах.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню при призначенні пенсії за віком у розмірі їх десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
При повторному розгляді заяви, відповідач повинен врахувати, що робота позивачки у Державній установі «Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» належить до роботи в закладах охорони здоров'я на посадах лікарів у розумінні Постанови Кабінету Міністрів України №909, а відтак відповідні періоди підлягають зарахуванню до спеціального страхового стажу.
Відтак, підстав для задоволення позову в частині призначення та виплати грошової допомоги відсутні.
Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що зайнятість на зазначених у Переліку №909 посадах повинна бути за основним місцем роботи, а не за сумісництвом, суд зазначає таке.
Жоден нормативно-правовий акт, який входить до діючого законодавства України, не містить прямої заборони зараховувати до стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за вислугу років медичним працівникам, роботу за сумісництвом.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2019 у справі №295/8391/15-а навів правовий висновок про те, що робота за сумісництвом підлягає зарахуванню як робота, що передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а відтак і право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №456/1310/17, в якій суд зазначив, що чинне законодавство не містять жодних застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи у закладах охорони здоров'я за сумісництвом.
Такої ж позиції притримувався Верховний Суд при застосуванні норми пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у постановах від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 та від 05.03.2019 у справі №686/9307/17.
Аналізуючи відповідні норми законодавства Верховний Суду постанові від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17 звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу, тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.
Також, судом при розгляді даної справи враховано, що Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов'язані із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років №909 від 04.11.1993, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.
Така позиція Великої Палати Верховного Суду була висловлена у постановах від 29.08.2018 у справі №492/446/15-а, від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі №233/4308/17.
ТАаож відповідач зазначає, що позивачка станом на дату права виплати грошової допомоги перебувала у відпустці без збереження заробінтної плати з 12.08.2024 по 09.11.2024.
При цьому доводи відповідача про те, що перебування позивачки у відпустці без збереження заробітної плати з 12.08.2024 по 09.11.2024 виключає право на одноразову грошову допомогу, є безпідставними, оскільки така відпустка не припиняє трудових відносин і не змінює факту його перебування у штаті та зайняття відповідної посади.
Відтак за умови, що на день досягнення пенсійного віку позивачка перебувала у трудових відносинах із закладом охорони здоров'я та її робота (посада) належить до передбачених Переліком №909, сама по собі відпустка без збереження заробітної плати жодним чином не впливає на наявність права на виплату грошової допомоги за пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-IV.
Вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016 м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код СДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про перерахунок пенсії від 09.07.2025 р., призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є передчасними, оскільки відповідач не здійснив усіх дій щодо обрахунку достатнього стажу, тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє.
Належним спосмобом захисту є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , з урахуванням наведених висновків суду.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.07.2025 №134150011238.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 6. 26, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко