про відмову у задоволенні клопотання
10 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/12624/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій, які полягають у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 15.04.2025 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов'язання нарахувати і виплатити різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.04.2025 в загальній сумі 345 350,74 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнання протиправною бездіяльності, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
Представник відповідача 20.11.2025 звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без руху у зв'язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_1 звільнений з військової частини НОМЕР_1 15.04.2025, відтак про належні йому суми грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися у день отримання грошового забезпечення за відповідний місяць. Натомість, з даним позовом до суду позивач звернувся лише 04.11.2025, тобто з порушенням тримісячного строку для звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України.
Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Розгляд клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Вирішуючи заявлене представником відповідача клопотання, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Як встановлено частиною першою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Отже, перевірка дотримання особою, яка звертається до суду, вимог статей 160, 161 КАС України здійснюється судом на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Як слідує із змісту позовної заяви, спір стосується виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (за період з 01.03.2018 по 15.04.2025).
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 викладена наступна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).
Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати при звільненні, обмежений трьома місяцями з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 28.09.2016 по 15.04.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (тепер Військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2025 №107 майстер-сержанта за контрактом ОСОБА_1 , звільненого наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 14.04.2025 №161-PC з військової служби у запас відповідно до підпункту “б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», з 15.04.2025 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (а.с.10).
Позивач звернувся із позовною заявою до суду 24.10.2025, що підтверджується даними поштового відправлення.
У клопотанні про залишення позовної заяви без руху відповідач покликається на те, що ОСОБА_1 звільнений з військової частини НОМЕР_1 15.04.2025, відтак про належні йому суми грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися у день отримання грошового забезпечення за відповідний місяць.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивач про суми, нараховані та виплачені підчас проходження військової служби та при звільненні дізнався з листа Військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2025 №1365/фс та з доданих до нього особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця.
З огляду на викладене, доводи представника відповідача про пропуск позивачем тримісячного строку для звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, є помилковими, а клопотання про залишення позовної заяви без руху - безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 167, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук