про повернення позовної заяви
10 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/1485/26
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Димарчук Т.М., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся у Волинський окружний адміністративний суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 у якому просить:
визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
Позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачеві без розгляду з таких мотивів та підстав.
Позовна заява від імені позивача ОСОБА_1 подана та підписана адвокатом Майданником Дмитром Григоровичем.
До позовної заяви на підтвердження повноважень представника позивача додано копію ордеру на надання правової допомоги Серії АА №1667293 від 03.02.2026.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, процесуальними нормами КАС України імперативно визначено лише два документи, якими підтверджуються повноваження адвоката як представника в адміністративному процесі: довіреність або ордер. Причому зазначено, що ці документи мають відповідати вимогам Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон №5076) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №5076 ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Згідно з пунктом 1 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (далі - Положення), вказане Положення встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Пунктами 2-4 Положення визначено, що ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1).
Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Відповідно до пункту 12.4 пункту 12 Положення ордер має містити такий реквізит як назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Типова форма ордера на надання правової допомоги, встановлена у Додатку №1 до вказаного Положення.
Так, у типовій формі ордеру передбачено реквізит "назва органу, у якому надається правова допомога".
Отже, чинним законодавством закріплено вимогу щодо зазначення інформації щодо назви органу, у якому надається правова допомога.
Дослідивши додану до позовної заяви копію ордера Серії АА №1667293 від 03.02.2026, судом встановлено, що у вказаному документі у графі “назва органу, у якому надається правова допомога» зазначено “Адміністрація Державної прикордонної служби України». Отже, в ордері не вказана ані назва конкретного органу, в якому здійснюється представництво (у даному випадку - у Волинському окружному адміністративному суді), ані назва групи органів (наприклад, судові органи), що свідчить про невідповідність ордеру вимогам, які законодавчо встановлені для нього.
Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі, коли в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема “суди України» чи інші подібні конструкції.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №826/17175/18 зазначено, що:
- під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);
- зазначення в ордері, що правова допомога надається “в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі;
- вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду.
Тотожна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2023 у справі № 640/30856/21 та від 22.02.2023 у справі № 280/11599/21.
Водночас, доданий представником позивача до позовної заяви ордер Серії АА №1667293 від 03.02.2026 не містить інформацію про уповноваження позивачем свого представника на вчинення юридично значимих дій ані у Волинському окружному адміністративному суді, ані в судових органах України в цілому, тобто не містить ані конкретної назви суду, ані назви групи органів.
Отже, оскільки у доданому до позовної заяви ордері не вказано про те, що адвокат Майданник Дмитро Григорович уповноважений надавати позивачу правову допомогу або у Волинському окружному адміністративному суді, або в усіх органах судової влади, суд дійшов висновку про те, що позовна заява від імені позивача підписано особою, яка не має права на її підписання.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі “Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі “Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи “Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (“Kreuz v. Poland» №28249/95).
Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Суд зазначає, що структура вказаної норми є чіткою та однозначно закріплює умови її реалізації судом.
З огляду на те, що позовна заява від імені позивача подана особою, яка не має права на її підписання, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі №914/2772/16; від 21.03.2018 у справі №914/2771/16).
Правовий висновок про необхідність повернення процесуальних документів (позовних заяв, апеляційних чи касаційних скарг тощо) у разі відсутності у доданому до таких документів ордері конкретної назви суду або групи органів (суди) викладено Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду у численних рішеннях, наприклад, ухвалах від 31.03. 2023 у справі №990/52/23, від 29.03. 2023 у справі №990/48/23, від 09.01.2023 у справі №640/29008/21, від 10.04.2023 у справі № 688/1751/18, від 13.04.2023 у справі № 160/13923/22 тощо.
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд звертає увагу на те, що в силу положень частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на судовий захист шляхом судового розгляду справи учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.М. Димарчук