10 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/13968/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.10.2025 №032350033565 про відмову в призначенні пенсії за віком;
зобов'язання призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) з 15.10.2025, зарахувавши до страхового стажу усі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, категорія 3. Посвідчення видане на дошлюбне прізвище ОСОБА_2 .
21.10.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії та необхідними документами. Заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви про призначення пенсії відповідачем прийнято рішення від 29.10.2025 №032350033565 про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови у призначенні пенсії відповідач зазначив відсутність необхідного страхового стажу (26 років). Також ГУ ПФУ в Хмельницькій області зазначило, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 5 років 9 місяців 19 днів. Інші періоди страхового стажу відповідачем не взяті до уваги з різних причин: виправлення у трудовій книжці, невідповідність даних по батькові (є записи « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 »), відсутні відомості про сплату страхових внесків.
З рішенням відповідача позивачка не погоджується з наступних підстав.
Щодо розбіжностей в написанні по батькові « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 », ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до свідоцтва про народження, паспорта, картки платника податків, диплому - по батькові вона ОСОБА_4 . Разом з тим, у свідоцтві про укладення шлюбу, ОСОБА_5 посвідченні, трудовій книжці зазначено по батькові ОСОБА_3 . Позивачка покликається на те, що формою імені ОСОБА_6 є в тому числі і ОСОБА_3 , а по батькові: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , а також вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є варіантами одного і того ж імені.
Щодо наявних виправлень у наказі, що стосуються періоду з 15.08.1995 по 23.07.2002, позивачка звертає увагу, що надавала до пенсійного органу для підтвердження періоду роботи довідку №1090 від 06.10.2025. Однак, відповідач не взяв її до уваги через те, що документ виданий на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 », а свідоцтво про шлюб містить невідповідність по батькові особи « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 ». При цьому трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, які є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Також ОСОБА_1 зазначає, що з форми ОК-5, виданої на ім'я позивачки, чітко вбачається наявність у неї страхового стажу за період з 2004 по 2025 рік. Крім того, у формі ОК-5 зазначено її по батькові ОСОБА_3 , у той же час РНОКПП зазначено правильно. З даних ПФУ трудовий та страховий стаж за період з 01.01.2004 по 31.10.2025 становить 19 років 8 місяців 9 днів. Відповідач зарахував до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1989 по 09.08.1990 та навчання у ВУЗі з 01.09.1990 по 10.06.1995, що становить 5 років 9 місяців 19 днів.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.24).
Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.09.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії (а.с.44).
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.09.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком (а.с.33-34, 59-60).
21.10.2025 позивачка повторно звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку (а.с.43).
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 29.10.2025 №032350033565 про відмову у призначенні пенсії (а.с.20, 35) відмовлено в призначенні пенсії згідно з ст.55 Закону №796-ХІІ у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Рішення обґрунтоване тим, що страховий стаж особи становить 5 років 9 місяців 19 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з 15.08.1995 по 23.07.2002, оскільки наказ про прийняття містить виправлення, а довідку від 06.10.2025 №1090 неможливо прийняти до уваги, оскільки документ виданий не на дошлюбне прізвище заявниці « ОСОБА_2 », а свідоцтво про шлюб від 25.11.1995 серія НОМЕР_2 містить невідповідність по батькові особи ( ОСОБА_3 ) з паспортними даними заявниці ( ОСОБА_4 ); період роботи з 15.08.2002 по 28.02.2003, оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про нарахування заробітної плати та про сплату страхових внесків); періоди роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки по батькові особи зазначене в документах ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_4 ).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 рік.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом, позивачу видане Волинською обласною державною адміністрацією посвідчення № НОМЕР_3 , відповідно до якого вона має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (а.с.13).
Користуючись правом на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, позивач звернулась до пенсійного органу з відповідною заявою.
Так, підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 29.10.2025 №03235033565 слугувала відсутність необхідного страхового стажу - 26 років.
При цьому відповідач констатував наявність у позивача страхового стажу - 5 років 09 місяців 19 днів, тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 4 роки 04 місяці 6 днів (а.с.20, 35).
Отже, ключовим питанням у цій справі є встановлення факту наявності чи відсутності у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою пенсійного органу у зарахуванні позивачу до страхового стажу періодів роботи:
з 15.08.1995 по 23.07.2002, оскільки наказ про прийняття містить виправлення, а довідку від 06.10.2025 №1090 неможливо прийняти до уваги, оскільки документ виданий не на дошлюбне прізвище заявниці « ОСОБА_2 », а свідоцтво про шлюб від 25.11.1995 серія НОМЕР_4 містить невідповідність по батькові особи ( ОСОБА_3 ) з паспортними даними заявниці ( ОСОБА_4 );
з 15.08.2002 по 28.02.2003, оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про нарахування заробітної плати та про сплату страхових внесків);
згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки по батькові особи зазначене в документах ( ОСОБА_3 ), що не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_4 ).
Як слідує з трудової книжки позивачки серії НОМЕР_5 (а.с.12-13, 66-67), ОСОБА_1 в період з 01.08.1989 по 09.08.1990 працювала на посаді вихователя Любешівського дошкільного закладу №2 (записи №1, №2); з 01.09.1990 по 22.06.1995 навчалась у Волинському державному університеті (записи №№1-3); з 15.08.1995 по 23.07.2002 працювала на посаді вчителя біології на час декретної відпустки у Любешівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів (записи №6, №7); з 15.08.2002 по 28.02.2003 - на посаді вчителя біології Ветлівської ЗОШ І-ІІІ ст. (записи №8 і №9); з 18.09.2006 по даний час працює у Волинському обласному еколого-натуралістичному центрі (записи №№10-13).
Відповідно до проведеного відповідачем розрахунку (а.с.21) до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період роботи з 01.08.1989 по 09.08.1990 та період навчання з 01.09.1990 по 22.06.1995, що в сукупності становить 5 років 9 місяців 19 днів. Інші періоди роботи за даними трудової книжки не зараховані.
Щодо неврахування пенсійним органом періоду роботи з 15.08.1995 по 23.07.2002, то суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту п.2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.6. Інструкції №58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Враховуючи вищенаведені приписи Інструкції №58 та беручи до уваги досліджені судом письмові докази, слід дійти висновку про те, що записи в трудовій книжці про роботу позивачки та звільнення (записи №№6, 7) в період з 15.08.1995 по 23.07.2002 відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посади на яких працювала позивачка та відбиток печатки підприємства. Записи про періоди роботи не містять жодних підтирань, закреслень, виправлень, запис про звільнення завірений печаткою.
Крім того, вказаний період роботи підтверджений довідкою Опорного закладу загальної середньої освіти «Любешівський ліцей» від 06.10.2025 №1090 (а.с.11), якою засвідчено, що ОСОБА_9 дійсно працювала в Любешівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 15.08.1995 по 15.08.2022.
В силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
З огляду на зазначене наявне виправлення у році видачі наказу про прийняття на роботу позивачки (запис №6) не може бути підставою для не врахування даного періоду до страхового стажу. При цьому виправленням є внесення будь-яких змін у текст, чого в даному випадку не було, рік видачі наказу повністю збігається з роком прийняття на роботу та також підтверджується довідкою від 06.10.2025 №1090.
Не врахування відповідачем довідки від 06.10.2025 №1090 з підстав її видачі на дошлюбне прізвище та невідповідність по батькові позивачки у свідоцтві про шлюб від 25.11.1995 серія НОМЕР_4 ( ОСОБА_3 ) даним паспорта ( ОСОБА_4 ) не має правового значення, позаяк трудова книжка позивача містить інформацію про її трудовий стаж з відповідними записами про роботу та не містить недопустимих виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що відповідно до паспорта громадянина України позивачка записана як ОСОБА_1 . Картка платника податків з РНОКПП НОМЕР_6 , свідоцтво про народження від 09.11.1971 серії НОМЕР_7 видані також на ім'я ОСОБА_1 (а.с.5-6).
Разом із тим, з титульного аркуша трудової книжки НОМЕР_5 (дата заповнення 01.08.1989, анкетні дані у трудовій книжці заповнені російською мовою) слідує, що власником трудової книжки є « ОСОБА_10 » (стор.1).
В трудовій книжці на сторінці 41 здійснено запис про власника книжки українською мовою, де в графі «по батькові» значиться « ОСОБА_3 », що відповідає написанню прізвища позивача у свідоцтві про укладення шлюбу від 25.11.1995 НОМЕР_8 , посвідченні громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 1986-1993 від 13.09.1993 (а.с.6зворот, 7, 12-14).
На думку суду, розбіжності у написанні по батькові « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 » через співзвучність є фонетичними варіантами одного і того ж імені, і такі розбіжності не можуть слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії за віком. Разом з тим, усі інші дані персональні дані позивачки є повністю ідентичними.
Будь-які сумніви, що у цьому випадку є саме помилка у написанні по батькові позивачки, а не обман чи маніпулювання з боку позивача, у суду відсутні.
Крім того, доказів того, що позивач не працювала або відповідні записи в трудовій книжці про період такої роботи, який не зарахований до страхового стажу, є сфальсифікованими або є підробленими відповідачем не надано.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Щодо не зарахуванням відповідачем до страхового стажу періоду роботи з 15.08.2002 по 28.02.2003 у зв'язку з відсутністю відомостей про застраховану особу в реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу та з врахуванням того, що позивачка з 15.08.2002 по 28.02.2003 працювала у Ветлівській ЗОШ І-ІІІ на посаді вчителя біології безперервно, тому, на переконання суду, вказані обставини є достатніми для підтвердження права на врахування періоду з 15.08.2002 по 28.02.2003 на посаді вчителя біології у Ветлівській ЗОШ І-ІІІ до страхового стажу.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки по батькові особи зазначене в документах ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним заявниці ( ОСОБА_4 ), то суд враховує таке.
Відповідно до статті 16 Закону №2464-VI державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування
Статтею 20 Закону №2464-VI передбачено, що реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 року №8-1), яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (далі - Положення №8-1).
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу І Положення №8-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 1-4 розділу IV Положення №8-1 встановлено, що Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Суд зауважує, що Положення №8-1 передбачає можливість внесення змін до Реєстру застрахованих осіб лише безпосередньо страхувальником, а тому позивач, як застрахована особа, такої можливості взагалі не має.
Як вбачається з Форми ОК-5, відомості про її прізвище, ім'я та по батькові внесені до системи персоніфікованого обліку з помилкою в зазначенні по батькові позивачки, а саме: ОСОБА_3 замість ОСОБА_4 (а.с.15-19).
Така помилка в даному випадку слугувала підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи позивачки у Волинському обласному еколого-натуральному центрі з 18.09.2006 до страхового стажу. Відтак, невірне зазначення по батькові у Реєстрі призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням за відсутності вини такої особи та можливості самостійно внести виправлення в Реєстр.
При цьому РНОКПП, зазначений у Реєстрі, належить саме позивачці.
Отже, за встановлених обставин неврахуванням відповідачем періоду роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру є необґрунтованим та безпідствним.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак ГУ ПФУ в Хмельницькій області таким правом не скористалося та не здійснило перевірку поданих позивачем документів.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно не врахував періоди роботи позивача з 15.08.1995 по 23.07.2002, з 15.08.2002 по 28.02.2003, з 18.09.2006 по 30.09.2025 (ЄСВ роботодавцем сплачено по вересень 2025 року (а.с.51-54)) та дійшов хибного висновку про відсутність у неї достатнього страхового стажу (26 років).
Разом з тим, при вирішенні вказаного спору щодо права позивача на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку судом взято до уваги постанову Верховного Суду від 27.11.2025 у справі №240/25327/24, у якій зроблено висновки про умови виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, а саме:
1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993;
3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Отже, враховуючи позицію Верховного Суду та встановлені обставини, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, має право на призначення пенсії за наявності стажу роботи не менше 15 років.
Як встановлено судом, на момент прийняття оскаржуваного рішення загальний страховий стаж позивача складав більше 26 років, а тому посилання відповідача на відсутність необхідних 26 років є необґрунтованим та безпідставним.
При цьому у спірному рішенні вказано про вік заявниці 54 роки та про період проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення 25 років 6 місяців 6 днів, в тому числі станом на 01.01.1993 - 4 роки 4 місяці 6 днів, що відповідає іншим умовам призначення пенсії за ст.55 Закону №796-XII.
Таким чином, оскільки умова щодо страхового стажу в даному випадку виконується, тому позивачка має право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII.
З урахуванням викладеного рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 29.10.2025 №032350033565 про відмову в призначенні пенсії підлягає скасуванню як протиправне, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач досягла пенсійного віку 54 роки 14.10.2025, отже позовні вимоги зобов'язального характеру підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачу з 15.10.2025 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 15.08.1995 по 23.07.2002, з 15.08.2002 по 28.02.2003, з 18.09.2006 по 30.09.2025.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.10.2025 №032350033565 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 15.10.2025 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 15.08.1995 по 23.07.2002, з 15.08.2002 по 28.02.2003, з 18.09.2006 по 30.09.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, Хмельницька обл., м.Хмельницький, вул.Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій