11 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 677/362/25
Провадження № 22-ц/820/274/26
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 677/362/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року та додаткове рішення від 12 листопада 2025 року у складі судді Шовкуна В.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У березні 2025 року ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 його користь заборгованість за кредитним договором № 13.05.2024-100000401 від 13.05.2024 року у розмірі 18386,44 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 7396,64 грн.; проценти 6989,80 грн., неустойка 4000 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог товариство посилалося, що 13.05.2024 року ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 13.05.2024-100000401. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 13.05.2024 року, строком на 98 днів. Також сторонами погоджено розмір процентної ставки, яка є фіксована у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Крім того, позичальник зобов'язалася сплатити комісію, пов'язану з наданням кредиту - 15% від суми кредиту, що дорівнює 1200 грн.
Також умовами договору передбачено сплату неустойки: 80 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-4373.
Отже, ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 18386,44 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 7396,64 грн.; проценти 6989,80 грн., неустойка 4000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.05.2024-100000401 від 13.05.2024 року у розмірі 18386,44 грн та 2422,40 грн. судового збору.
Додатковим рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року задоволено заяву представника ТзОВ «Споживчий центр» - адвоката Кузьменка М.В., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» 6000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року в частині стягнення з неї процентів, комісії та неустойки, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні таких вимог, стягнувши з неї лише залишок по тілу кредиту, також просила скасувати додаткове рішення.
Апелянтка посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, оскільки судом не враховано всі обставини справи. Вказує, що судом не перевірено правильність розрахунку заборгованості, адже нею вносилися кошти на погашення кредиту, а саме здійснено два платежі по 2 413,68 грн, тобто погашено 4 827,36 грн. при цьому внесені кошти не були зараховані на погашення основної суми боргу, що призвело до збільшення плати за наданий кредит. Також посилається, що позивачем збільшено вартість кредиту за рахунок не лише суми нарахованих відсотків, а й включення значних комісій. Крім того, в порушення п 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦПК з неї стягнуто 4 000 грн неустойки, хоча в період дії воєнного стану вона звільнена від сплати штрафів, пені та інших санкцій.
Апелянтка не погоджується з додатковим рішення суду, яким з неї стягнуто 6 000 грн витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано детального опису виконаних робіт, відсутні акти виконаних робіт, також суд не перевірив співмірність витрат із складністю справи та обсягом виконаних робіт, відтак додаткове рішення підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 13.05.2024 року ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора Е814 на веб-сайті ТОВ «Споживчий центр», який відповідачка отримала на свій фінансовий номер телефону 0979174211, підписано (акцептовано) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, графік платежів, підтверджено укладення кредитного договору, отже Кредитний договір (оферти) № 13.05.2024-100000401 від 13.05.2024 року укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Основними умовами кредитного договору є наступні:
1. Дата надання/видачі кредиту 13/05/2024;
2. Сума Кредиту: 8 000 грн.
3. Строк, на який надається Кредит 98 днів з дати його надання.
4. Дата повернення (виплати) кредиту 18.08.2024 року;
5. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
6. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1,13% = (8895.7 / 8000)/98 * 100%.
7. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.
8. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) що дорівнює 1200 грн.
12. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 25688,08%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 16 895,7 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 8 895,7 грн.
Факт видачі кредитних коштів підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 13.05.2024 року, сформований платіжним сервісом «LIQPAY» та наданою АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 згідно якої 13.05.2024 року зараховано суму 8000 грн.
Згідно наданого розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість, яка складається з 7396,64 грн. (сума виданих кредитних коштів), заборгованість за нарахованими процентами 6989,80 грн., неустойка 4000 грн.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, між сторонами було укладено Кредитний договір № 13.05.2024-100000401 від 13.05.2024 року, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в сумі 8 000грн, шляхом перерахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.
ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконувала, відтак має кредитну заборгованість.
Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідачка отримала кредитні кошти, які в порядку та на умовах договору не повернула, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТзОВ «Споживчий Центр» заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Як визначено пунктом 12, укладеного кредитного договору, орієнтовна загальна вартість кредиту 16 895,7 грн, з яких 8 000 грн тіло кредиту, 8895,7 грн загальні витрати за споживчим кредитом (проценти та комісія).
Відповідно до графіку платежів, загальна вартість кредиту має погашатися черговими платежами по 2413,68 грн, у період з 26.05.2024 року по 18.08.2024 року, всього визначено сім платежів протягом строку кредитування.
При цьому, як видно з графи «щодо розміру процентів у складі чергового платежу», ОСОБА_1 мала сплати протягом строку дії кредитного договору 7 695,7 грн процентів за користування кредитними коштами.
Разом з тим ОСОБА_1 здійснено два платежі вищезазначеному кредитному договору на суму по 2413,68 грн, з яких 26.05.2024 року зараховано 1512 грн на погашення відсотків та 901,68 грн на погашення комісії, тіло кредиту - 0 грн, 09.06.2024 року зараховано 1512 грн на погашення відсотків, 298,32 - комісії та 603,36 грн - тіло кредиту.
Як вбачається, з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 13.05.2024-100000401 від 13.05.2024 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 складається з 7 396, 64 грн - основний борг; 6 989,80 грн - проценти, 4 000 грн - неустойка, а всього 18 386,44 грн.
Таким чином, позивачем враховано сплату ОСОБА_1 відповідних коштів на погашення кредитної заборгованості, по тілу кредиту, відтак колегія суддів погоджується з доводами позивача, що розмір тіла кредиту становить 7 396, 64 ( 8 000-603,36) грн.
Однак при визначені розміру нарахованих відсотків позивач з посилання на довідку розрахунок просив стягнути з відповідачки 6 989,80 грн нарахованих процентів, при цьому суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта що розмір нарахованих процентів не включає суму коштів яка була внесена нею не погашення заборгованості.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, розмір процентів за весь строк кредитування, згідно графіку платежів становить 7 695,7 грн, відповідачка здійснила часткове погашення кредитної заборгованості, при цьому на погашення відсотків товариством зараховано два платежі по 1512 грн, таким чином розмір процентів має становить 4671,7 грн (7 695,7 -1512-1512).
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, відтак помилково вважав, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути проценти в сумі 6989,80 грн, з врахуванням часткового погашення, розмір заборгованості відповідачки по процентам становить 4671,7 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач просив стягнути з відповідачки 4 000 грн неустойки, задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції також припустився помилки, з огляду на наступне.
Пунктом 13, договору, передбачено, нарахування неустойки: 80 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
Кредитний договір укладено 13.05.2024 року, відтак неустойка нарахована під час дії воєнного стану, а тому з огляду на зазначене підстави для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 4 000 грн відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 13.05.2024-100000401 від 13.05.2024 року становить: 7 396, 64 грн - основний борг та 4671,7 грн розмір нарахованих процентів, а всього 12 068,34 грн, вказаний розмір заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр».
Посилання апелянтки, що позивачем збільшено вартість кредиту за рахунок не лише суми нарахованих відсотків, а й включення значних комісій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачка в добровільному порядку сплатила на користь позивача визначену умовами кредитного договору комісію в сумі 1200 грн, при цьому з позовом про визнання пункту 8 Договору про стягнення комісії нікчемним та повернення безпідставно стягнутих коштів не зверталася.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено частково, що становить 65,64 % від заявлених вимог (12 068,34 х100% : 18386,44 грн).
Представником позивача ТОВ «Споживчий центр», сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00006208 від 04 березня 2025 року.
Таким чином, на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 1590,06 грн (2422,40х65,64%:100) за подачу позовної заяви.
Оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги вимоги ОСОБА_1 задоволено на 34,36% ( 100%-65,64%), тому з ТзОВ «Споживчий центр» на користь апелянтки підлягає стягненню 1248,50 грн (3633,60х34,36%) судового збору за подачу апеляційної скарги.
Що стосується доводів апелянта про незаконність додаткового рішення суду, то колегія суддів зазначає наступне.
В позовній заяві представник позивача просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн на підтвердження заявлених вимог в матеріалах справи наявні: договір про надання правничої допомоги № 01/25-СЦ про надання правової допомоги від 01.04.2025 року, укладений між позивачем ТзОВ «Споживчий центр» та Адвокатським об'єднанням «Лекс Верітас», звіт про виконану роботу, відповідно до Договору від 04.11.2025 року, платіжну інструкцію № СЦ00051235 від 05 листопада 2025 року про оплату 6 000 грн на надання правничої допомоги, довіреність № 0602/25-01.
За умовами п. 3.1 договору, сторонами договору узгоджено те, що розмір гонорару адвоката становить 6000 грн. Виконана робота підтверджується звітом про виконану роботу та банківською квитанцією про оплату.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц.
На підтвердження відповідних витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Відповідачка в суді першої інстанції не заявляла клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та виходячи з принципу пропорційності задоволених позовних вимог та заперечення відповідачки щодо заявленого до стягнення розміру судових витрат, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути 3938,40 грн (6000х65,64%) витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( 37356833) заборгованість за кредитним договором № 13.05.2024-100000401 від 13.05.2024 року у розмірі 12 068,34 грн, що становить: 7 396, 64 грн - основний борг та 4671,7 грн розмір нарахованих процентів.
В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( 37356833) 1590,06 грн судового збору за подачу позову.
Додаткове рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( 37356833) 3938,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( 37356833) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) 1248, 50 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2026 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова