10 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 670/93/25
Провадження № 22-ц/820/114/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Дубова М.В.,
за участю: представника апелянта - адвоката Костенка К.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №670/93/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2025 року, в складі судді Голуба О.Є., за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити додатковий строк терміном у два місяці після набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Зоряне, Хмельницького району Хмельницької області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 в с. Зоряне, Хмельницького району, Хмельницької області. Після її смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок та земельні ділянки. Він є спадкоємцем першої черги за законом. У зв'язку з початком російської агресії строк на подання заяв про відкриття спадщини було продовжено до десяти місяців. Однак, до закінчення визначеного строку, 22 вересня 2022 року позивача було мобілізовано до лав Збройних Сил України, де він проходить військову службу по теперішній час. Перебуваючи в зоні бойових дій, позивач не мав можливості звернутися до нотаріуса. Лише під час відпустки він в усному порядку звернувся до нотаріуса, але отримав відмову, обґрунтовану пропуском встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, тому просить суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_3 , строком на два місяці.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позов в частині вимог до Віньковецької селищної ради не підлягає задоволенню, оскільки він пред'явлений до неналежного відповідача. При цьому, тривалість пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 становить більше двох років, а встановлені судом обставини свідчать про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що судом помилково встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини разом із померлою матір'ю ОСОБА_3 . ОСОБА_2 проживала окремо, переважно за межами України, у спадщину фактично не вступала, на спадкове майно до останнього часу не претендувала. Позивач вважав, що фактично спадщина є його, попри десятимісячний термін незвернення до нотаріуса для відкриття спадщини. У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації, позивач з 25 лютого 2022 року був постійно зайнятий у заходах протидії агресії російської федерації, а з 23 вересня 2022 року зарахований курсантом до військової частини. На теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу, у зв'язку з чим вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений з поважних причин.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 02 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Костенко К.В. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Апелянт ОСОБА_1 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідачка ОСОБА_2 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
Відповідач - Віньковецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, представник селищної ради в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зоряне Хмельницького району Хмельницької області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 18 березня 2022 року серії НОМЕР_1 .
Відповідно до копії актового запису про народження серії НОМЕР_2 від 23 квітня 1990 року батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Згідно з копією витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 з 17 серпня 2007 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 №605 від 21 лютого 2025 року ОСОБА_1 з 24 листопада 2022 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_3 .
Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 23 вересня 2022 року зарахований курсантом до військової частини НОМЕР_5 .
Відповідно до листа приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Кухарської Л.А. від 08 листопада 2024 року №235/01-16 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв'язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Згідно з довідкою №37 від 17 лютого 2025 року, виданої старостою Зорянського старостинського округу Віньковецької селищної ради, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки №36 від 17 лютого 2025 року, виданої старостою Зорянського старостинського округу Віньковецької селищної ради, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 . За цією адресою також були зареєстровані та проживали: ОСОБА_2 , 1992 року народження - дочка, ОСОБА_5 , 2015 року народження - внук, ОСОБА_6 , 2017 року народження - внук, ОСОБА_7 , 2009 року народження - внук.
Згідно з довідкою №110 від 16 липня 2025 року, виданої старостою Зорянського старостинського округу Віньковецької селищної ради, станом на 16 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №80507061 від 18 березня 2025 року, виданої приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Кухарською Л.А., спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на таке.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17, від 09 лютого 2021 року у справі №635/4741/17. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, пункти 40, 41).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі №457/726/17).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №555/1289/14-ц, від 08 липня 2020 року у справі №200/5153/15-ц, від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, від 26 вересня 2023 року у cправі №910/2392/22).
Отже, встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (постанова Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі №932/163/21).
У постанові від 26 червня 2019 року у справі №910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №2516/1356/12-ц.
Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, ОСОБА_1 відповідачами зазначив Віньковецьку селищну раду Хмельницького району Хмельницької області та ОСОБА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №80507061 від 18 березня 2025 року, виданої приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Кухарською Л.А., спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.
Однак, як встановлено судом, відповідно до наданих відповідачем ОСОБА_2 доказів вона на час відкриття спадщини проживала постійно із спадкодавцем ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, ОСОБА_2 , згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України, є спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , а тому є належним відповідачем у справі за позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а тому позовні вимоги до Віньковецької селищної ради пред'явлені як до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Щодо поважності причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування
в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до
статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Суд при вирішенні питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини повинен встановити, чи були у спадкоємця перешкоди для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини та чи виникли ці перешкоди з поважних причин.
Якщо суд не визнає заявлені спадкоємцем обставини поважними, то він відмовляє у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17 зазначив, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (постанови Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №296/12396/18, від 17 грудня 2021 року у справі №315/386/19, від 29 січня 2024 року у справі №552/4825/22, від 07 лютого 2024 року у справі №474/454/18, від 21 лютого 2024 року у справі №760/4267/21, від 08 червня 2023 року у справі №585/2163/22).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 виснувала, що важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 за законом як спадкоємець першої черги. Отже, позивач, як спадкоємець за законом першої черги, повинен був подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк. Однак, відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до нотаріуса лише у листопаді 2024 року, тобто майже через два роки вісім місяців після відкриття спадщини.).
Листом приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Кухарської Л.А. від 08 листопада 2024 року №235/01-16 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв'язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Позивач на підставу поважності пропуску строку посилається на проходження служби в Збройних Силах України.
Так, відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 23 вересня 2022 року зараховано курсантом до військової частини НОМЕР_5 , а також згідно з довідкою № 605 від 21 лютого 2025 року позивач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_3 з 24 листопада 2022 року. Тобто початок періоду військової служби позивача припадає вже після закінчення встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Разом з тим, чинним законодавством передбачено альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.
Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, (далі - Порядок №296/5).
Підпунктом 2.1 пункту 2 та підпунктом 3.5 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку №296/5 (в редакції на час відкриття спадщини) передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом, зокрема, на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини. У випадку, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
З огляду на положення Порядку вчинення нотаріальних дій, позивач не був позбавлений можливості протягом шестимісячного строку після смерті двоюрідного брата подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, у тому числі шляхом її направлення засобами поштового зв'язку, з подальшим дооформленням належним чином (із засвідченням справжності підпису) або особистим прибуттям до нотаріуса.
Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2023 року в справі №345/4153/22, від 22 лютого 2024 року в справі №755/1886/22, від 26 листопада 2025 року у справі № 676/471/25.
Суд обґрунтовано виходив з того, позивач мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, оскільки обставини, на які він посилався, не перешкоджали йому реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини, зокрема й через би електронного або ж поштового зв'язку в установлені законом строки.
Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав.
ОСОБА_1 не надав належних, достатніх та допустимих доказів існування об'єктивних та непереборних обставин, які перешкодили йому вчинити активні дії щодо прийняття спадщини, а саме подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері у визначений законом шестимісячний строк.
Щодо посилання позивача на те, що через агресію російської федерації строк на подання заяв про відкриття спадщини було продовжено до десяти місяців, колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд у постановах 25 січня 2023 року в справі №676/47/21, від 21 червня 2023 року в справі №175/1404/19, від 16 серпня 2023 року в справі №520/15620/17, від 20 березня 2024 року в справі №545/1231/23, від 08 квітня 2024 року в справі №334/2358/23 дійшов висновку, що строк на прийняття спадщини є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Отже, Верховний Суд у своїх постановах наголосив, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. В свою чергу, пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №164, яким було встановлено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється - суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Так, на період дії воєнного стану в Україні законодавством змінено початковий момент відліку шестимісячного строку на прийняття спадщини, а саме Законом України №3450-ІХ від 08 листопада 2023 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 20, де зазначено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273, 1276, 1277, 1283, 1298 ЦК України, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.
Зазначено, що положення абзацу першого цього пункту застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до набрання чинності Законом України №3450-ІХ від 08 листопада 2023 року, а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видано 18 березня 2022 року, тому внесені Законом України №3450-ІХ від 08 листопада 2023 року зміни до ЦК України на обрахунок строку прийняття спадщини позивачем не впливають.
Суд також враховує, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини з моменту смерті спадкодавця ОСОБА_3 до моменту звернення до нотаріуса, а в подальшому до суду становить майже три роки, а також те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та не довів наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Суд першої інстанції надав належну правову оцінку підставам пропуску строку, на які посилався позивач, та обґрунтовано вказав, що ОСОБА_1 не довів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, тому відсутні правові підстави для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що вказані позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 лютого 2026 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко