Справа № 463/11073/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/3641/25 Доповідач: ОСОБА_2
09 лютого 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 1 грудня 2025 року про повернення скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_6
апелянта ОСОБА_5
ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові та просив зобов'язати уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові внести відомості за його заявою від 14 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування поданої скарги покликався на те, що 14 жовтня 2025 року він звернувся до директора ДБР ОСОБА_7 , в якому містилась заява про вчинення злочину. 04 листопада 2025 року було подано повторну заяву, проте, в порушення вимог ст. 214 КПК України така залишились без належного внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР та не розпочато досудове розслідування за вказаними в заяві фактами.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 1 грудня 2025 року повернуто скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 1 грудня 2025 року, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки порушено норми матеріального та процесуального права під час розгляду справи, неповно з'ясовано обставини справи та неналежно оцінено надані докази.
Наголошує, що судом першої інстанції порушено право на захист не залучено йому захисника, не надано копій матеріалів справи та кримінального провадження .
Зазначає, що слідчий суддя прийшов до помилкових висновків.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_5 , на підтримку аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що така апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали дотримався у повному обсязі.
Скаргу ОСОБА_5 слідчим суддею повернуто на підставі п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, відповідно до якої, скарга повертається, якщо така не підлягає розгляду в цьому суді.
Згідно ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Зі змісту положень норм статей глави 26 КПК України випливає, що територіальна підсудність скарг не визначена.
Однак, відповідно до норм КПК України, зокрема п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до чинної редакції вказаної норми, територіальна юрисдикція суду визначається територією, в межах якої знаходиться орган досудового розслідування, незалежного від зареєстрованого місцезнаходження органу досудового розслідування, як юридичної особи.
У відповідності до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, зазначене правило слід застосовувати і до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність, щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 №223-558/0/4-13).
Як вбачається з матеріалів скарги та долучених до неї документів, 14 жовтня 2025 року ОСОБА_5 звернувся до директора ДБР ОСОБА_7 зі зверненням, в якому містилась заява про вчинення злочину від 14 жовтня 2025 року.
Згідно з долученого ОСОБА_5 листа ДБР №Л-12467/10-13-06/11760/25 від 22 жовтня 2025 року (а.с.21)встановлено, що звернення ОСОБА_5 від 14 жовтня 2025 року надіслано за належністю для розгляду в межах чинного законодавства до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові.
Із листа заступника керівника Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові №12-21-95079вих-25 від 27 листопада 2025 року (а.с.67), вбачається, що на розгляді Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, звернення ОСОБА_5 від 14 жовтня 2025 року, не перебувало.
Відповідно до листа старшого слідчого Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові №12-41-94887вих-25 від 26 листопада 2025 року (а.с.68), встановлено що до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові надійшло повідомлення ОСОБА_5 від 10 листопада 2025 року (зареєстроване за вх.№ B-3614 від 24 листопада 2025 року), щодо можливих неправомірних дій окремих суддів та з інших наведених у повідомленні питань. Зміст вказаної заяви полягав у незгоді ОСОБА_5 із рядом рішень Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Тернопільського апеляційного суду. За наслідками розгляду вказаного повідомлення, ОСОБА_5 надано обґрунтовану відповідь за вих.№ B-3614/12-41-94091/25 від 25 листопада 2025 року із роз'ясненням права на оскарження рішень суду, додатково проінформовано, що Четвертий слідчий відділ (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові територіально знаходиться в місті Тернополі та перебуває під юрисдикцією Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Колегією суддів встановлено, що з центрального апарату ДБР звернення ОСОБА_5 від 14 жовтня 2025 року, із заявою про вчинення злочину передано для розгляду до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та стосувалося можливих неправомірних дій окремих суддів та інших наведених у повідомленні питань. Зміст вказаної заяви полягав у незгоді ОСОБА_5 із рядом рішень Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та Тернопільського апеляційного суду. При цьому Четвертий слідчий відділ (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові територіально знаходиться в місті Тернополі та перебуває під юрисдикцією Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що місцезнаходження суб'єкта оскарження не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова, а подана скарга не підлягає розгляду слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова.
Що стосується клопотання ОСОБА_5 про призначення йому захисника, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безоплатно.
Питання надання безоплатної правничої допомоги регулюється Законом України «Про безоплатну правничу допомогу», який визначає зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок його реалізації, коло суб'єктів, підстави та порядок надання такої допомоги, а також державні гарантії щодо її забезпечення.
Статтею 14 Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» визначено вичерпний перелік категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, а порядок звернення за її наданням передбачений статтями 18 та 19 цього Закону.
Відповідно до п.7 ч. 1ст.14 Закону право на безоплатну вторинну правничу допомогу мають особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень КПК України залучається захисник для здійснення захисту за призначенням, на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, тобто на послуги: захист; складення документів процесуального характеру.
Статтею 49 КПК України передбачено залучення захисника для здійснення захисту за призначенням у кримінальному провадженні щодо осіб, які мають відповідний процесуальний статус, а саме підозрюваного чи обвинуваченого.
Інших випадків залучення захисника за призначенням для особи без визначення відповідного процесуального статусу КПК України не передбачено.
Як вставлено колегією з відповіді в.о. директора Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги ОСОБА_8 від 30 січня 2026 року станом на 30 січня 2026 року ОСОБА_5 про надання йому безоплатної правничої допомоги у даній справі не звертався, рішення про надання такої допомоги не приймалося, адвокат не призначався.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_5 захисника, оскільки КПК України передбачає залучення захисника (адвоката) за призначенням виключно щодо осіб, які мають процесуальний статус підозрюваного або обвинуваченого. Вирішення питання про надання безоплатної вторинної правничої допомоги належить до компетенції органів системи безоплатної правничої допомоги, а тому ОСОБА_5 має звертатися до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги самостійно, при цьому подавши передбачені законом документи.
Також колегія суддів звертає увагу, що бажання ОСОБА_5 заявити відвід суддям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час судових дебатів не підлягає розгляду на цій стадії судового провадження з огляду на вимоги ч. 4 ст. 80 КПК України, оскільки заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду, а після його початку - лише у разі, якщо підстава для відводу стала відома заявникові після початку судового розгляду.
Водночас апелянтом не наведено жодних аргументів і не подано будь-яких доказів на підтвердження того, що підстави для заявлення відводу стали йому відомі саме після початку судового розгляду або що він був позбавлений можливості заявити відвід у передбачений законом строк. З матеріалів провадження не вбачається об'єктивних обставин, які б унеможливлювали подання відповідної заяви до початку судового розгляду.
За таких обставин заявлений відвід не передбачений процесуальним законом на даній стадії розгляду справи та підлягає залишенню без розгляду. Подання відводу під час судових дебатів, розцінюється як спосіб затягування судового розгляду та зловживання процесуальними правами, що суперечить засадам кримінального провадження та принципу розумності строків розгляду справи.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_5 29 грудня 2025 року та 15 січня 2025 року у встановленому законом порядку звертався із заявами про відвід секретаря судового засідання ОСОБА_6 та головуючої судді ОСОБА_2 , які були розглянуті колегією суддів. Водночас у зазначені дати ОСОБА_5 не заявляв відводу суддям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що свідчить про наявність у нього можливості заявити відвід завчасно, але без поважних причин таке право реалізовано не було.
Колегія суддів, досліджуючи матеріали скарги, приходить до обґрунтованого переконання, що висновки слідчого судді з приводу скарги ОСОБА_5 є обґрунтованими належним чином, тому суд апеляційної інстанції не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками.
В ході апеляційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною й обґрунтованою, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Личаківського районного суд м. Львова від 1 грудня 2025 року про повернення скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4