Дата документу 10.02.2026 Справа № 334/4040/25
Єдиний унікальний № 334/4040/25
Провадження №22-ц/807/116/26
Головуючий в 1-й інстанції - Філіпова І.М.
10 лютого 2026 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.
суддів:Подліянової Г.С., Полякова О.З.,
секретарОстащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 30 червня 2025 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2025 року АТ «Сенс - Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 444 516,19 грн, а також судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані наступним, 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк», затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». 04.02.2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк», угоду про надання споживчого кредиту № 500850424. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 444 516,19 грн, з яких 270 556,68 грн заборгованість по тілу кредиту, 173 959,51 грн - заборгованість за відсотками.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року, у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що надана банком виписка, яка була долучена до позовної заяви, підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено також у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком. Крім того, доказом отримання відповідачем кредитних коштів слугує меморіальний ордер від 07.02.2022 року №917984263.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії довідки від 9.05.2025 року, виданої представником АТ «Сенс Банк» Таракановою Д. О., примірник договору №500850424 від 04.02.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк» втрачено з архівного зберігання. Кредитний договір №500850424 було укладено 04.02.2022 року на наступних умовах: сума кредиту 270 556,68 грн, відсоткова ставка 23 проценти річних, строк кредитування 7 років.
Згідно копії графіку погашення кредиту за договором №500850242, контрагент ОСОБА_1 , встановлено графік погашення з 07.03.2022 року по 07.01.2025 року, щомісячними платежами. Вказаний графік погашення кредиту не мітить як підпису відповідача, підпису відповідальної особи банку та його печатки, так і дати його складання.
Відповідно до копії меморіального ордеру №917984263 від 07.02.2022 року на рахунок ОСОБА_1 було здійснено перерахунок 270 556,68 грн, призначення платежу - надання кредиту за кредитним договором №500850424 від 04.02.2022 року.
Також, позивачем надано виписку по особовому рахунку з 04.02.2022 року по 22.04.2025 року.
12.08.2022 року змінено назву АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що між сторонами було укладено кредитний договір на умовах, вказаних позивачем у позовній заяві.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується частково.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В силу ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За правилами доказування, визначеними статтями 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до копії довідки від 09.05.2025 року, виданої представником АТ «Сенс Банк» Таракановою Д. О., примірник договору №500850424 від 04.02.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк» втрачено з архівного зберігання. Кредитний договір №500850424 було укладено 04.02.2022 року на наступних умовах: сума кредиту 270556,68 грн, відсоткова ставка 23 проценти річних, строк кредитування 7 років.
Колегія суддів зауважує, що зазначена довідка не може замінити за своїм юридичним змістом оригінал укладеного кредитного договору, між тим, не можна погодитися і з висновками суду першої інстанції з приводу того, що відсутні підстави вважати, що між сторонами було укладено кредитний договір.
04.02.2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк», угоду про надання споживчого кредиту № 500850424 у розмірі 270556,68 грн. і на підтвердження цьому надано копію меморіального ордеру №917984263 від 07.02.2022 року, відповідно до якого на рахунок ОСОБА_1 було здійснено перерахунок 270 556,68 грн, призначення платежу - надання кредиту за кредитним договором №500850424 від 04.02.2022 року. Також, позивачем надано виписку по особовому рахунку з 04.02.2022 року по 22.04.2025 року.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).
Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом, виписка по рахунку відповідача, а також меморіальний ордер №917984263 від 07.02.2022 року є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку з приводу доведеності вимог позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 270556,68 грн.
Що стосується заборгованості по відсоткам у розмірі 173959,51 грн., то враховуючи відсутність достовірних даних щодо розміру встановленої процентної ставки за кредитом та способу нарахування відсотків, навіть за наявності розрахунку заборгованості за кредитом та виписки по рахунку відповідача не є можливим перевірити правильність нарахування відсотків за користування кредитом, тому вимоги позову в цій частині є недоведеними.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2025 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту.
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на корить Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ23494714) заборгованість за кредитним договором №500850424 від 04.02.2022 року розмірі 270556,68 грн., який складається із заборгованості по тілу кредиту.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на корить Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ23494714) витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 3246,68 грн., за подання апеляційної скарги у розмірі 4870,45грн., а всього 8117,13 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 12 лютого 2026 року.
Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар
судді: Г.С. Подліянова
О. З. Поляков