Справа № 676/929/26
Номер провадження 2-о/676/111/26
про відмову у відкритті провадження у справі
12 лютого 2026 року м.Кам'янець-Подільський
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Вдовичинський А.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Кам'янець-Подільська міська рада, Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту , що має юридичне значення, -
представник заявниці адвокат Сусла І.М. 09.02.2026 року звернулась до суду з заявою про встановлення факту , що має юридичне значення, вказавши заінтересованими особами Кам'янець-Подільська міська рада, Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Представник заявника просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кам'янець-Подільському не є особою відносно якої зареєстровані обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В обгрунтування вимог представник заявниці зазначила, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якого входить спадкове майно, а саме частина квартири АДРЕСА_1 . Під час перевірки приватним нотаріусом відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено про наявність обтяження, а саме: арешт нерухомого майна від 26.09.2011 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №22261580 від 26.09.2011 року винесена старшим державним виконавцем Першого відділу Луцького міського управління юстиції Маковецькою Л.М..
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення ч. 1 ст. 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Так, за ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Наведене свідчить, що при розгляді цих справ суд установлює саме факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а не ідентифікує особу боржника, на якого накладено арешт, з метою підтвердження, що накладений арешт стосується або не стосується цієї особи. Тобто питання ідентифікації особи боржника, на якого накладено арешт, не віднесено до компетенції суду.
Порядок накладення, зняття та вирішення інших питань пов'язаних з накладенням арешту на майно врегульований ЦК України, ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими актами законодавства, в залежності від суб'єкта та провадження в якому накладений арешт.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Аналіз змісту поданої заяви свідчить про те, що заявник просить суд встановити факт, що обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, який накладений 26.09.2011 року реєстратором Волинської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №22261580 від 26.09.2011 року винесена старшим державним виконавцем Першого відділу Луцького міського управління юстиції Маковецькою Л.М., що суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України.
Отже, сама по собі заява про встановлення юридичного факту, що накладений арешт не стосується особи та майна, суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України і не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п.1, 2 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року №5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 оскільки законом у даному випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме шляхом звернення до суду із позовом про зняття арешту з майна.
Разом з тим, суд роз'яснює заявнику його право на звернення до суду із позовом в порядку позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України, -
відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Кам'янець-Подільська міська рада, Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду Вдовичинський А.В.