12 лютого 2026 року м. Чернівці Справа № 723/4428/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
секретар: Сарган Ю.В.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна інспекція архітектури та містобудування України,
треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лопух Сергій Володимирович, на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Посохова І.С., дата виготовлення повного тексту рішення суду незазначена,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лопух С.В., просить суд апеляційної інстанції таку скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вказує, що ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Звертає увагу, що неявка позивача та його представника в судове засідання, яке було призначено на 19.11.2025 року, відбулось не з їх вини, оскільки напередодні судового засідання у телефонному режимі повідомлено представника позивача - працівником суду, що засідання не відбудеться у зв'язку з клопотанням відповідача про перенесення судового засідання.
Щодо судового засідання, яке мало відбутись 24.12.2025 року, то представником позивача також подано клопотання про його перенесення в зв'язку із сімейними обставинами, чим повідомлено суд про причину неявки. Таким чином вважає, що неявка в судове засідання яке мало відбутись 24.12.2025 року була першою.
Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлена позивач повторно не з'явилася в судове засідання, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та в межах доводів апеляційної скарги приходить до наступних висновків.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (пункт 2 частини третьої, частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15, від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц, від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18, від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».
Наведені правові висновки неодноразово викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18, від 03 червня 2021 року у справі № 227/2751/19, від 05 жовтня 2022 року у справі № 465/6745/17 та інших.
Отже, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 зазначено, що «Верховний Суд наголошує на тому, що саме позивач має бути у першу чергу зацікавлений у розгляді його позовних вимог у розумний строк.
Крім того, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Пунктами 2, 3 ч.1 ст.43 ЦПК України передбачено право учасників справи подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання.
Згідно з положеннями ст.76, ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Пунктом 4 ч.5 ст.12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
Посилання апелянта на те, що неявка позивача та його представника в судове засідання, яке було призначено на 19.11.2025 року, відбулось не з їх вини, оскільки напередодні судового засідання у телефонному режимі повідомлено представника позивача - працівником суду, що засідання не відбудеться у зв'язку з клопотанням відповідача про перенесення судового засідання, не підтверджено належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи убачається, що у судове засідання, призначене на 19.11.2025 року, позивач не з'явилася. Про судове засідання повідомлена належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет її представника, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 83), а також шляхом направлення судової повістки на фактичне її місце проживання. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність підготовки та подачі відповіді на відзив (а.с. 153).
У судове засідання, призначене на 24 грудня 2025 року, позивач повторно не з'явилася. Про судове засідання позивач повідомлена належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет її представника, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 27 листопада 2025 року, а також шляхом направлення судової повістки на фактичне її місце проживання. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість прибути в судове засідання за сімейними обставинами.
Колегія суддів бере до уваги, що представник позивача як адвокат достеменно обізнаний про зобов'язання доведення поважності причин, про те в жодному разі такий обов'язок не виконав.
Що стосується висновків суду першої інстанції щодо неможливості розгляду позову особи, яка двічі поспіль не з'явилася, то такий висновок є виключно дискрецією суду першої інстанції, який керує процесом підготовки справи до розгляду і приходить до висновку з обставин справи на підставі внутрішнього переконання.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що оскільки позивач (його представник) був належним чином повідомлений про місце, дату і час судового розгляду справи, проте в судові засідання (19.11.2025 року та 24.12.2025 року) повторно (двічі поспіль) не з'явилися, заяви про розгляд справи за відсутності позивача не подали, тому є передбачені пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України підстави для залишення позову без розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині ухвали, а зводяться незгоди заявника з висновком суду.
Залишення позову без розгляду у цій ситуації не свідчить про неправомірне обмеження доступу до суду, а особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення її без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для скасування ухвали по доводам апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лопух Сергій Володимирович залишити без задоволення.
Ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк