Справа № 347/1687/25
Провадження № 33/4808/51/26
Категорія ст.124 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції КНИЩУК Р. М.
Суддя-доповідач Васильєв
06 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Беньковського В.А., представника потерпілої ОСОБА_2 адвоката Рогалевича А.Б.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілої адвоката Рогалевича А.Б. на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2025 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1
за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №422041 від 13.08.2025р. ОСОБА_1 13.08.2025р. близько 14.20год по вул.Дружби в м.Косів керуючи автомобілем марки «Вольцваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Тойота 4 Руннер» д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3б, 12.1 ПДР.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2025 року провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду представник потерпілої адвокат Рогалевич А.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та прийняти нову постанову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Вважає, що дана постанова Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 року є упередженою, необ'єктивною та ухваленою судом з порушенням норм процесуального права. А також неправильним застосуванням норм матеріального права.
Крім того, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дана постанова підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції та прийняттям нової постанови.
Вказує, що ОСОБА_1 протягом майже двох років керував транспортним засобом без наявного посвідчення водія, дана обставина була встановлена на підставі відеоматеріалів, розміщених на його сторінці в соціальних мережах. Саме 13.08.2025 року, після скоєння ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди, він був притягнутий працівниками поліції до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом без посвідчення водія.
Зазначає, що аналізуючи обставини дорожньо-транспортної пригоди можна встановити, що її безпосередньою причиною стали неправомірні дії водія автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водій, рухаючись по головній дорозі, здійснював керування транспортним засобом із істотним перевищенням встановленої дозволеної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не застосувавши вчасно гальмування з моменту настання перешкоди для його руху. У момент, коли водій ОСОБА_2 виконувала маневр повороту ліворуч, на головній дорозі не спостерігалося транспортних засобів на небезпечній відстані, які створювали перешкоду для безпечного завершення маневру. Таким чином, дії ОСОБА_2 відповідали вимогам Правил дорожнього руху України і вона мала законні підстави для продовження руху в правій смузі. Після проїзду приблизно 20 метрів позаду транспортного засобу ОСОБА_2 на значній швидкості наблизився автомобіль «Volkswagen Passat», водій якого не мав можливості здійснити обгін у встановленому порядку через наявність зустрічного транспортного засобу марки «Daewoo Lanos». Вважає, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 рухався зі швидкістю близько 120-130 км/год, що значно перевищувало дозволену швидкість руху та істотно обмежило можливість водія своєчасно реагувати на дорожню ситуацію та прямо сприяло виникненню пригоди. Додатково встановлено, що водій автомобіля «Volkswagen Passat» не здійснив гальмування та не вжив жодних заходів для зниження швидкості, що підтверджується відсутністю слідів гальмування на місці події. Натомість він розпочав виконання забороненого маневру випередження праворуч по узбіччю, чим грубо порушив вимоги пунктів Правил дорожнього руху України, що регулюють порядок обгону та заборону руху по узбіччю. У процесі здійснення зазначеного маневру водій допустив бокове зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортний засіб «Volkswagen Passat», спочатку допустив ковзке зіткнення з автомобілем «Тойота 4 Руннер», а відтак вдарився у праве передне крило та колесо цього автомобіля, після чого виїхав у кювет. Таким чином, дії ОСОБА_1 свідчать про грубе порушення вимог пунктів 2.3 б, 12.1, 12.3, 12.4 та 14.6 ПДР України щодо вибору безпечної швидкості руху, дотримання безпечної дистанції, контролю дорожньої обстановки та заборони руху по узбіччю, не прийнятті мір щодо зупинки транспортного засобу. Саме ці порушення створили аварійну ситуацію та стали безпосередньою причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Звертає увагу, що судом першої інстанції за власною ініціативою було вирішено питання щодо допиту свідків, однак у мотивувальній частині постанови суду зазначено про показання свідка ОСОБА_4 , проте відсутнє посилання на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Також зазначає, що суд не взяв до уваги як доказ висновок інженерно-транспортної експертизи від 24.09.2025 року №1116/25-2811, відповідно до якого дії водія ОСОБА_1 перебувають у причинному зв?язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, та який був складений експертом Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на замовлення сторони потерпілої у позасудовому порядку, відповідно до вимог статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України, також Косівський районний суд не призначив альтернативну (повторну) експертизу за власною ініціативою, як то передбачено статтею 102 КАС України, позбавивши таким чином сторону потерпілої важливого доказу та не довівши, у свою чергу, неспроможність зазначеного експертного висновку. Більше того, суд відмовив у проведенні такої експертизи і за клопотанням представника Мельничука Н.Ю., що прямо суперечить принципу змагальності сторін, закріпленому у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказує, що судом не було надано належної оцінки письмовим доказам. Долученим до матеріалів справи, не здійснено їх аналізу на предмет допустимості, належності та достатності, а також не наведено мотивів, з яких суд дійшов висновку про їх недостовірність або неспроможність підтвердити обставини правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається ядо адміністративної відповідальності ОСОБА_7 та його захисник адвокат Беньковський В.А. висловили свої заперечення щодо задоволення апеляційної скарги та вважали, що рішення суду першої інстанції є законним та справедливим.
Представник потерпілої ОСОБА_2 адвокат Рогалевич А.Б. просив розгляд апеляційної скарги провести без потерпілої, вказав, що остання знає про розгляд апеляційної скарги та довіряє своєму представнику захист її інтересів, також підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на накласти на нього адміністративне стягнення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню і постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.
При вирішенні питання про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Судом апеляційної інстанції у повному обсязі були досліджені докази, які містяться в матеріалах справи.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №422041 від 13.08.2025 року, ОСОБА_1 13.08.2025 року о 14 год. 20 хв. в м. косів по вул. Дружби керуючи автомобілем марки Вольцваген Пассат д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки Тойота Руннер д.н.з. НОМЕР_4 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3.б, п. 12.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП. (а.с. 1)
Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - Косівський РВП ГУНП в Івано-франківській області капітаном поліції Романюком В.Я., підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Правопорушнику були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Косівському районному суді.
У протоколі у графі пояснення зазначено, що пояснення ОСОБА_1 надасть на окремому аркуші.
Посвідчення водія у ОСОБА_1 працівниками поліції не було вилучено.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення зміст обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_1 полягає в тому, що останній звинувачується в тому, що не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та порушив вимоги п.2.3.б, 12.1 ПДР в результаті чого допустив зіткнення з іншим транспортним засобом.
Згідно до п. 2.3б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно до п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 13.08.2025 року близько 14 год. 10 хв. він керував власним ТЗ марки Вольксавген Пасат д.н.з. НОМЕР_1 в м. Косів по вулиці Дружби в напрямку АЗС «Вог». Проїжджаючи АЗС «Вог» він побачив, що із прилеглої дороги на головну дорогу виїжджає авто Тойота, відстань була до нього близько 200 метрів. Дане авто рухалося попереду нього в тому ж напрямку. Оскільки швидкість Тойоти була невелика, то він швидко до нього наблизився і щоб уникнути зіткнення він прийняв вправо на узбіччя, оскільки був зустрічний автомобіль. Рухаючись узбіччям він зіткнувся із передньою правою частиною ТЗ Тойоти і за інерцією його штовхнуло в кювет. Потерпілих внаслідок ТДП немає. (а.с. 5)
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_5 , який був очевидцем події, вбачається, що 13.08.2025 року близько 14 год. 12 хв. він рухався на автомобілі марки Део Ланос д.н.з. НОМЕР_5 в сторону смт Верховина. Рухаючись на правій смузі він побачив, як зправа почав виїжджати автомобіль марки Тойота д.н.з. НОМЕР_2 , тому він почав одразу гальмувати, навпроти нього рухався автомобіль, швидкість якого була більшою. Пізніше відбулося зіткнення між цими двома автомобілями. Після цього водій зупинився, щоб допомогти водіям, оскільки автомобіль марки Тойота зупинився поруч з ним, однак автомобіль марки Вольксваген злетів в кювет. Після цього ним був здійснений дзвінок на лінію 102 та останній зачекав приїзду працівників поліції. (а.с. 4)
До матеріалів справи долучено: рапорт чергової частини до якої надійшло повідомлення про ДТП (а.с. 2), копію схеми ДТП від 13.08.2025 року (а.с. 3), копія фото світлини із даними водія ОСОБА_1 (а.с. 6), копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5473618 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП (а.с. 7), рапорт працівника поліції (а.с. 8), диск із відеозаписом із місця події, фіксуванням пошкоджень транспортних засобів та складання адміністративних матеріалів (а.с. 9).
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступеню участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Разом з тим, апеляційний суд розглядає справу тільки в межах обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і не надає правову оцінку діям іншим учасників дорожньо-транспортної пригоди, які не притягуються до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що під аварійною обстановкою необхідно розуміти ситуацію, за якої інші учасники дорожнього руху були змушені різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що водій ОСОБА_1 не створював своїми діями аварійну ситуацію, оскільки його дії не вимагали від інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Апеляційний суд вважає, що аварійну ситуацію було створено іншим учасником дорожнього руху, що змусило водія ОСОБА_1 прийняти відповідні заходи для уникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, як дозволяють прийти до висновку, що водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди після виникнення аварійної ситуації.
Апеляційний суд вважає неспроможними доводи представника потерпілої адвоката Рогалевича А.Б. про те, що водій ОСОБА_1 рухався зі значною швидкістю внаслідок чого не зміг своєчасно зреагувати на зміну обстановки та безпідставно застосував маневр об'їзду транспортного засобу, яким керувала потерпіла зі сторони узбіччя, що перебуває у прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Апеляційний суд вважає, що сукупність доказів, які містяться в матеріалах провадження не надає можливості поза розумним сумнівом прийти до переконання, що водій транспортного засобу марки «Вольцваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 дісно рухався зі швидкістю, яка не відповідала дорожній обстановці та мав технічну можливість відвернути дорожньо-транспортну пригоду шляхом негайного застосування заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які дозволяють спростувати доводи ОСОБА_1 про те, що після виникнення аварійної ситуації він негайно застосував гальмування та обрав найбільш безпечний варіант об'їзду транспортного засобу марки «Тойота 4 Руннер» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням потерпілої.
Судом першої інстанції встановлено, що в ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 доказів його винуватості в порушенні вимог Правил дорожнього руху України, судом не встановлено.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що висновок експерта, від 24.09.2025р. №1116/25-2811 складений на замовлення адвоката Рогалевича А.Б., не може бути доказом винуватості ОСОБА_1 , оскільки експертиза проведена без огляду транспортних засобів та залучення іншого учасника ДТП, що свідчить про те, що його висновки не ґрунтуються на належних і достовірних вихідних даних, які узгоджуються із іншими доказами, зібраними у цій справі та не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, зі змісту вищевказаної експертизи вбачається, що вихідні дані, якими користувався експерт під час проведення судової інженерно-транспортної експертизи не узгоджуються із доказами, які містяться в матеріалах справи.
Зокрема, зі змісту мотивувальною частини Постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 13.08.2025 року близько 14 год.20 хв. керуючи транспортним засобом марки «Тойота 4 Руннер» д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Дружби в м. Косів при виїзді з другорядної дороги, порушуючи вимог п.2.3б, 16.11 ПДР України, не надала переваги у русі автомобілю марки «Вольцваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі та скоїла з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання на наявність постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 08.01.2026 року, якою залишено без змін постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Оглянутий в судовому засіданні диск відеозапису не є доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, оскільки відеофіксація проведена після ДТП та стосується технічних питань, зокрема фіксації ДТП працівниками поліції та складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд приймає до уваги, що судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Разом з тим, суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 , оскільки вважав, що її пояснення суперечать матеріалам справи та доказам отриманим в судовому засіданні, а також спрямовані на користь ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції правильно вказав, що дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників ДТП, інспектора поліції, свідків суд вважає, що під час вчинення ДТП у діях водія транспортного засобу марки «Вольцваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 відсутнє порушення інкримінованого йому п.2.3 б, 12.1 ПДР України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що судовий розгляд здійснюється у відповідності до принципу змагальності сторін, відповідно до якого кожна із сторін самостійно доводить правильність її правової позиції та надає суду відповідні докази на підтвердження своїх доводів.
Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.
Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішання питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання представника потерпілої адвоката Рогалевича А.Б. на те, що на підставі відеоматеріалів, розміщених на сторінці ОСОБА_1 в соціальних мережах вбачається, що останній зневажливо ставиться до вимог ПДР України та безпеки дорожнього руху. Разом з тим, вищевказані доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відсутність в матеріалах провадження достатньої сукупності належних та допустимих, які дозволяли суду поза розумним сумнівом прийти до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів не дозволяє встановити обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому суд правильно закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку наявності спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, питання про винуватість учасників дорожньо-транспортної пригоди у її вчиненні може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу представника потерпілої адвоката Рогалевича А.Б. залишити без задоволення, а постанову судді залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу представника потерпілої адвоката Рогалевича А.Б. залишити без задоволення.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв