Справа № 344/11971/25
Провадження № 22-ц/4808/295/26
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Девляшевський
12 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Василишин Л.В., Мальцевої Є.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену головуючим суддею Атаманюком Б.М. 11 грудня 2025 року у справі за позовом ТзОВ «СУ-531» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування,
У липні 2025 року представник ТзОВ «СУ-531» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування.
05 грудня 2025 року від представника ТзОВ «СУ-53» надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 909/869/25 за позовом ТОВ «СУ-531» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 4 587 536,00 грн, яка перебуває на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області. Клопотання мотивоване тим, що підставою звернення до суду є відчуження ОСОБА_1 належного їй майна на користь свого батька ОСОБА_3 за договором дарування після отримання від ТОВ «СУ-531» безпідставно набутих коштів у сумі 3 646 000,00 грн з метою уникнення виконання зобов'язань перед товариством. Вказав, що ТОВ «СУ-531», яке здійснює діяльність у сфері будівництва, у листопаді 2022 року перерахувало відповідачці кошти в сумі 3 646 000 грн як передоплату за будівельні матеріали згідно з договором № 01/02-22. Поставка товару не відбулася, а згодом було встановлено, що договір фактично не укладався через непогодження істотних умов, у зв'язку з чим правова підстава для отримання коштів була відсутня. Вимоги ТОВ «СУ-531» від 17.08.2023 та 17.10.2023 про повернення безпідставно набутих коштів залишилися без відповіді. У зв'язку з цим товариство звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення 4 587 536,00 грн (справа № 909/869/25), у якій підготовче провадження завершено та призначено розгляд по суті. На думку представника позивача, обставини, що є предметом розгляду у справі № 344/11971/25, безпосередньо пов'язані зі спором у справі № 909/869/25. Тому вирішення даної справи без встановлення правових підстав набуття коштів є неможливим, у зв'язку з чим заявник просив зупинити провадження.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2025 року провадження у цивільній справі №344/11971/25 за позовом ТзОВ «СУ-531» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 909/869/25 за позовом ТОВ «СУ-531» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 4 587 536,00 грн, яка перебуває на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області. Зобов'язано сторони повідомити Івано-Франківський міський суд про набрання законної сили вказаного рішення по справі № 909/869/25.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що ухвала постановлена з порушенням вимог ст. 251 ЦПК України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, ухвала порушує право скаржника на справедливий судовий розгляд.
На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи № 344/11971/25 до вирішення справи №909/869/25, оскільки предмет доказування у цій цивільній справі не залежить від вирішення питання про стягнення заборгованості в господарському провадженні. Вказує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування її розгляду та перебування учасників процесу у стані правової невизначеності, що може становити порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/5425/18 та від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18).
Підставою для зупинення провадження є не сам факт розгляду іншої справи судом і не припущення про можливий вплив рішення в ній, а виключно неможливість розгляду справи до вирішення іншого провадження (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17). Верховний Суд також зазначив, що сама по собі взаємопов'язаність справ не свідчить про неможливість розгляду однієї з них до ухвалення рішення в іншій.
Представник відповідача зазначає, що господарське провадження у справі №909/869/25 було відкрито 28.07.2025, тобто після відкриття провадження у даній цивільній справі, що свідчить про відсутність об'єктивних підстав для її зупинення. Вважає, що дії позивача щодо подання кількох позовів та ініціювання зупинення провадження слід розцінювати як недобросовісні. Також вважає, що місцевий суд не встановив, які саме обставини неможливо з'ясувати без вирішення справи № 909/869/25, і не проаналізував, чи дозволяють зібрані у справі докази самостійно встановити всі факти, що мають значення для вирішення спору.
Крім того, суд не врахував, що у справі вжито заходів забезпечення позову, які діятимуть протягом усього строку зупинення провадження, що за відсутності визначених строків може становити непропорційне втручання у право власності.
З огляду на викладене просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник ТзОВ «СУ- 531» подала відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі, необґрунтованими та такими, що не спростовують законності ухвали суду першої інстанції. Зазначає, що у даній справі предметом позову є вимоги про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки та нежитлового приміщення, укладених у серпні 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також про скасування державної реєстрації права власності. Підставою позову є відчуження ОСОБА_1 належного їй майна після отримання від ТОВ «СУ-531» безпідставно набутих коштів у сумі 3 646 000,00 грн з метою уникнення виконання грошових зобов'язань перед товариством. 29.12.2025 у справі № 909/869/25 ухвалено рішення, яким позов задоволено та стягнуто з ФОП ОСОБА_1 4 587 536,00 грн безпідставно набутих коштів. Рішення не оскаржене та є таким, що має преюдиційне значення. Вважає, що саме у господарській справі № 909/869/25 встановлені фактичні та правові обставини, які є визначальними для оцінки добросовісності дій відповідача та правомірності відчуження майна у справі № 344/11971/25.
На думку представника позивача, без урахування цих обставин розгляд цивільної справи є неможливим. Крім того, цивільний суд у справі № 344/11971/25 не наділений повноваженнями встановлювати факт безпідставного набуття коштів, наявність та розмір грошового зобов'язання відповідача перед ТОВ «СУ-531», оскільки ці питання є предметом господарського судочинства та вже вирішені у справі № 909/869/25. Між зазначеними справами існує тісний матеріально-правовий зв'язок, оскільки встановлення факту безпідставного збагачення, наявності грошового зобов'язання, а також моменту та мети відчуження майна мають преюдиційне значення для вирішення питання щодо дійсності договорів дарування.
Зважаючи на законність та обґрунтованість оскарженої ухвали, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.12.2025 - без змін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що у липні 2025 року представник ТзОВ «СУ-531» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки площею 0.25 га, кадастровий номер 2625887800:02:006:0198, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, та нежитлового приміщення, загальною площею 135,3 кв. м.за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 липня 2025 року заяву адвоката Тиніва І.Д., який діє в інтересах ТзОВ «СУ-531», про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ТзОВ «СУ-531» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування задоволено. Для забезпечення позову накладено арешт на: земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 2625887800:02:006:0198, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; нежитлове приміщення, загальною площею 135,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 10-112).
Водночас ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2025 року відкрито провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ-531» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 4 587 536 грн.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № 909/869/25 за позовом ТОВ «СУ-531» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 4 587 536,00 грн. У межах розгляду даного позову по справі підготовче провадження завершено, а розгляд справи по суті призначений на 29.12.2025 о 11:00 год.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 заперечує наявність заборгованості (зобов'язань) перед позивачем ТОВ «СУ-531», та беручи до уваги те, що рішення у справі № 909/869/25 за позовом ТОВ «СУ-531» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 4 587 536,00 грн, яка перебуває на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області, може вплинути на розгляд даної справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зупинення цієї справи до розгляду справи № 909/869/25 Господарським судом Івано-Франківської області.
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися із такими висновками місцевого суду, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.
За змістом пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У такому випадку провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 5 частини першої статті 253 ЦПК України).
Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зупиняє провадження у справі лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов'язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі №6-1957цс16.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен ураховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце лише в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі (постанова Верховного Суду України №6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року).
Відтак, колегія суддів констатує, що з огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду першої інстанції у цьому конкретному випадку слід було з'ясовувати: як саме пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається господарським судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Такі обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи.
Підстава, передбачена пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливо лише після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається, зокрема, в порядку цивільного судочинства.
Однак, зазначені судом першої інстанції мотиви для зупинення провадження у цій справі не є такими, які свідчать про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 909/869/25.
Суд першої інстанції у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши лише про взаємопов'язаність цієї справи із справою, до вирішення якої зупиняється провадження, не навів жодних мотивів неможливості розгляду цього спору, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав обставин, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі № 909/869/25 виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді цієї справи наявність обставин, якими сторони обґрунтували свої позовні вимоги і заперечення на них.
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 зазначено, що «розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про задоволення клопотання сторони позивача щодо зупинення провадження у цій справі у зв'язку із неможливістю її розгляду до вирішення іншого спору, що розглядається в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів вважає, що склад учасників справи, подані ними докази, підстави заявленого позову та заперечення відзиву на нього дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому доводи представника позивача не свідчили про безумовний обов'язок суду першої інстанції зупинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, чим може бути порушено право іншого учасника справи на справедливий суд та розумні строки розгляду справи.
ЄСПЛ також наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Враховуючи викладене суд першої інстанції з порушенням вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки відсутні підстави для висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 909/869/25, а також таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо зупинення провадження у справі є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства. Тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 11 грудня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: Л.В. Василишин
Є.Є. Мальцева
Повне судове рішення складено 12 лютого 2026 року.