Провадження № 11-кп/803/522/26 Справа № 932/14228/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності у провадженні за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12020040030001933 стосовно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Анкара республіки Туреччина, громадянина Туреччини, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2021 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 2 статті 367 КК та виправдано.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у внесенні до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей та видачі завідомо неправдивого офіційного документу (ч. 1 ст. 366 КК) та у службовій недбалості, що виразилося у неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 367 КК) за наступних обставин, детально викладених у вироку.
У період часу з 21.06.2016 по 30.06.2016, перебуваючи на своєму робочому місці за адресою: м. Дніпро, вул. Глінки, 2, офіс 802, ОСОБА_9 , являючись службовою особою «Представництва «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет ОСОБА_10 », діючи спільно з невстановленими слідством особами, виготовив документи, необхідні для отримання ліцензії «на ведення господарської діяльності з будівництва об'єктів ІV і V категорій складності» для АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті».
Зокрема, у Додатку № 2 до Ліцензійних умов від 21.06.2016 на 1 аркуші Уфук Башаран вказав, що «Представництво «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» складається з працівників у кількості 143 особи, що не відповідало дійсності.
Крім того, на аркуші 11 Додатку № 2 Ліцензійних умов ОСОБА_9 зазначив, що за адресою: м. Дніпро, вул. Глінки, 2, знаходиться виробнича база АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» загальною площею 12 540 м2, що не відповідає дійсності.
Уфук Башаран для надання легітимності, вказані вище документи засвідчив печаткою Представництва, а невстановлена слідством особа замість ОСОБА_8 поставила свої підписи.
У подальшому, ОСОБА_9 видав вказані документи до Державної архітектурно-будівельної інспекції України за адресою: м. Київ, вул. Л. Українки, 26.
Тобто ОСОБА_9 , спільно з невстановленими слідством особами, створив та видав до Державної архітектурно-будівельної інспекції України офіційні документи, в які вніс завідомо неправдиві відомості щодо кількості співробітників «Представництва «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» і наявності виробничої бази.
13.07.2016 у відповідності до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.07.2016 за № 25-Л АТ «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» отримало ліцензію на ведення господарської діяльності з будівництва об'єктів ІV і V категорії складності, про отримання якої ОСОБА_9 особисто поставив свій підпис.
Крім того, у 2018-2019 роках у ході виконання робіт за Контрактом 1А із виносу зовнішніх мереж біля будівлі гуртожитку №2, що належить НТУ «Дніпровська політехніка», розташованої за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 17, директором «Представництва «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет ОСОБА_10 для виконання субпідрядних робіт залучено ТОВ «Електромережі», яке в свою чергу залучило ТОВ «Соло» в якості субпідрядника для виконання робіт із монтажу системи водовідведення та водопостачання.
Так, під час виконання вказаних робіт із виносу зовнішніх мереж, у період з 04.12.2018 по 05.10.2019, біля будівлі вказаного гуртожитку №2 перебували розритими траншеї і котловани під електрокабель та влаштування водопостачання, незакритий колодязь відводу В1, які знаходились під впливом атмосферних опадів та інших погодних і технічних явищ.
При цьому, листами №03/12 від 04.12.2018, №06/12 від 07.12.2018, №25 від 22.02.2019, №60 від 19.03.2019, №62 від 27.03.2019, №102 від 14.05.2019, №103 від 16.05.2019, №111 від 27.05.2019 від субпідрядника ТОВ «Електромережі» на адресу директора «Представництва «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет ОСОБА_10 надходили неодноразові звернення стосовно відсутності фінансування, можливості настання небезпечних наслідків для здоров'я людей, необхідності захисту територій будинків під час виконання будівельних робіт.
Однак, внаслідок недбалого ставлення директора ОСОБА_8 до виконання своїх службових обов'язків, самоусунення від їх виконання та самоусунення від вирішення питань пов'язаних із фінансуванням будівництва та усуненням проблемних питань із виносу зовнішніх мереж, упродовж 2018-2019 років котловани та траншеї, колодязь водопроводу В1 біля будинку №17 по пр. Дмитра Яворницького в місті Дніпрі, залишилися відкритими для атмосферних опадів, внаслідок чого лесові ґрунти під фундаментом будівлі гуртожитку №2 наповнювались водою, а фундамент поступово просідав, що підтверджується висновком відповідної експертизи.
Так, 05 жовтня 2019 року бездіяльність «Представництва «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет ОСОБА_10 , під час будівництва Дніпровського метрополітену, призвела до виникнення надзвичайної ситуації, а саме: раптових нерівномірних деформацій конструкцій будинку №17 по просп. Дмитра Яворницького в м. Дніпро в межах рядів «А-В» осей «26-29», у тому числі просідання фундаментів, яка належить НТУ «Дніпровська політехніка», що спричинило її часткове руйнування та непридатний до нормальної експлуатації стан, небезпеку для життя та здоров'я мешканців гуртожитку та завдало матеріальних збитків потерпілому в особі НТУ «Дніпровська політехніка» на суму 16 493 300 грн, що більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а отже є тяжкими наслідками.
В обґрунтування своїх висновків про недоведеність вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК, суд зазначив про відсутність доказів того, що останній вносив до документів і особисто подавав їх до ДАБі та наявність доказів того, що він не підписував документи, а згідно ч. 4 ст. 17 КПК усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Таким чином вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК не доведена і останній підлягає виправданню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, так як не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Висновок суду про виправдання ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК, обґрунтовано тим, що при виконанні робіт біля будинку № 17 по пр. Дмитра Яворницького, АТ «Лімак» не виступало ані замовником, ані підрядником цих робіт в сенсі «Положення про порядок консервації та розконсервації об'єктів будівництва» та ДБН В 1.2-12-2008, так як залучило в якості підрядника ТОВ «Електромережу» на весь обсяг робіт по виносу водоводу і електромережі, а ТОВ «Електромережі» залучило підрядника для виконання робіт, як мінімум біля будинку № 17 по пр. Дмитра Яворницького. Отже в частині робіт по розриттю і незакриттю котловану замовником і підрядником АТ «Лімак» не було, а тому у останнього не виникало обов'язків по закриттю котловану і здійсненню водозахисних заходів.
З наданих суду документів неможливо встановити чи був дійсно АТ «Лімак» винен кошти ТОВ «Електромережі», чи виконано належним чином роботи для їх фінансування з боку АТ «Лімак», та й надання таких доказів перевело б кримінальне провадження у площину вирішення господарського спору. Однак очевидним є те, що в судовому засіданні беззаперечно не доведено, що АТ «Лімак» був зобов'язаний сплатити кошти ТОВ «Електромережа» по договорам № 18 і № 32 і що саме несплата цих коштів призвела до не закриття котловану та не асфальтування траншеї, що, в свою чергу, призвело до деформації будинку. Відповідно не доведено, що саме ОСОБА_9 зобов'язаний був здійснити фінансування, однак самоусунувся від цього обов'язку, а тому винуватість останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК не доведена і останній підлягає виправданню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 366 КК - у виді штрафу 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 4250 грн, із позбавленням права займати керівні посади в підприємствах, установах, організаціях на території У країни строком на 1 рік;
- за ч. 2 ст. 367 КК - у виді 2 років позбавлення волі із позбавленням права займати керівні посади в підприємствах, установах, організаціях на території України строком на 1 рік та зі штрафом у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто 4250 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_12 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді 2 років позбавлення волі із позбавленням права займати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях на території України строком на 1 рік 6 місяців та зі штрафом у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 4250 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю доведена зібраними під час досудового слідства доказами, дослідженими в ході судового провадження.
Короткий зміст вимог клопотання захисника і узагальнення доводів особи, яка його подала.
12 січня 2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
В обґрунтування клопотання захисник посилається на нормативні положення п.п. 2, 3 ст. 49 КК та вказує, що відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 366 КК та ч. 2 ст. 367 КК, які мали місце у червні 2016 року та жовтні 2019 року, з часу вчинення минуло понад 5 років та строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені за нетяжкий та тяжкий злочини спливли.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та, з підстав, викладених в ньому, просила його задовольнити і закрити кримінальне провадження. Підтвердила, що обвинувачений повідомлений про сьогоднішнє судове засідання, позиція з ним узгоджена, останній не заперечує проти такого звільнення та закриття кримінального провадження, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за такою підставою йому роз'яснені та зрозумілі.
Прокурор в судовому засіданні просив залишити його клопотання про дослідження доказів без розгляду та задовольнити клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності.
Мотиви апеляційного суду.
Розглянувши клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, заслухавши думки учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК та інкриміновані дії він вчинив у період часу з 21.06.2016 по 30.06.2016 та 05.10.2019 відповідно.
Вирішуючи питання про редакцію закону України про кримінальну відповідальність, яка підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли у цій справі суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На час вчинення інкримінованого ОСОБА_12 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК (в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014), яке мало місце 21.06.2016 по 30.06.2016, положення статті 12 КК діяли в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011, а статті 49 КК - в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014.
На час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції положення вказаних статтей КК зазнали змін та ст. 12 КК діє в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018, а стаття 49 КК - в редакції Закону № 4268-IX від 26.02.2025.
Так, відповідно до ст. 12 КК у редакції Закону № 2617-VIII кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. У свою чергу злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Зокрема, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Частиною 1 ст. 49 КК у редакції, чинній на час апеляційного перегляду, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема:
- 2 роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
- 3 роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років;
- 5 років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини.
Положення ч. 1 ст. 366 КК на час його вчинення діяли в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014, санкція якої передбачала штраф до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
При цьому на час перегляду вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку приписи ч. 1 ст. 366 КК діють в редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, та відповідно санкція ч. 1 ст. 366 КК штраф від двох до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що застосуванню підлягають положення ст.ст. 12, 49 КК та ч. 1 ст. 366 КК (в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014), що діяли на час його вчинення, зважаючи на те, що санкція цієї статті у такій редакції є більш м'якою.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014 на час його вчинення), відповідно до ст. 12 КК (в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011) відносилося до категорії злочинів невеликої тяжкості, за який передбачено найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 49 КК в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 на час його вчинення 05.10.2019), санкція якої не змінювалася на даний час, карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Отже, злочин за ч. 2 ст. 367 КК відноситься до категорії нетяжких злочинів або злочину середньої тяжкості відповідно до ст. 12 КК в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011 на час його вчинення.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 49 КК в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Пунктом 3 частиною 1 статті 49 КК у редакції Закону № 4268-IX від 26.02.2025 передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
В даному випадку після внесення змін до вказаних статей становище обвинуваченого порівняно із тим, у якому він перебував під час дії попередніх редакцій статей 12 та 49 КК, що були чинними на час скоєння кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 367 КК, залишилося незмінним та жодним чином не поліпшувалося.
Визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі 735/1121/20 ).
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Умовами для звільнення особи від кримінальної відповідальності із зазначених вище підстав є: (1) якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності; (2) якщо протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); (3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); (4) законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
За змістом статті 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до правового висновку щодо застосування норм матеріального та процесуального закону, викладеного в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
За змістом ч. 1 ст. 49 КК в редакції чинній на час вчинення злочину та на даний час, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цим законом.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (частини 1, 2 ст. 532 КПК).
Таким чином, на даний час оскаржений вирок не набрав законної сили, а з часу вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК- червень 2016 року та жовтень 2019 року відповідно, строки давності, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 366 КК у цьому кримінальному провадженні закінчились у червні 2019 року та за частиною 2 статті 367 КК - у жовтні 2024 року.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 - 4 ст. 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Під час апеляційного провадження встановлені матеріальні та процесуальні підставі для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки матеріали провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся внаслідок ухилення його від органу досудового розслідування та/або суду, тому такий строк сплинув. При цьому апеляційним судом враховано, що позиція захисника з обвинуваченим повністю узгоджена, останній не заперечує проти такого звільнення та закриття кримінального провадження, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за такою підставою йому роз'яснені та зрозумілі.
Отже, станом на дату проведення апеляційного провадження сплинув відповідно трирічний та п'ятирічний строк притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, визначений в ст. 49 КК, ухвалений щодо нього вирок не набрав законної сили, а тому клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК у зв'язку із закінченням строків давності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Керуючись статтями 284, 285, 288, 404, 405, 407, 417 КПК, апеляційний суд
Клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_8 за частиною 1 статті 366, частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 366 КК України (в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014) у зв'язку із закінченням строків давності.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 367 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12020040030001933 за обвинуваченням ОСОБА_8 закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4