Справа № 463/1112/26
Провадження № 1-кс/463/1739/26
про застосування запобіжного заходу
12 лютого 2026 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_7 погодженого прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 ,
слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42026142410000026 від 03.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_7 за погодженням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Подане клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 перебуваючи на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Нижанковичі» Львівської митниці, будучи працівником правоохоронного органу, спільно з іншими особами, впродовж грудня 2025 року організував незаконне переправлення військовозобов'язаних осіб чоловічої статі через пункт пропуску «Нижанковичі-Мальховичі» Державного кордону України шляхом підміни паспортів громадянина України для виїзду за кордон на осіб похилого віку (які мають законні підстави для даного виїзду) в період дії на території України правового режиму «Воєнний стан» за обставин викладених у клопотанні, внаслідок чого отримав разом з іншим учасником кримінального провадження грошові кошти в загальній сумі 16000 доларів США (згідно офіційного курсу Національного банку України становить 688427,20 гривень).
ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України о 14 год. 40 хв. 10.02.2026 року.
11 лютого 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, оскільки під час досудового розслідування встановлено обставини, які прямо вказують на вчинення останнім, вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню, шляхом надання порад та засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання та пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки останній підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на іншого підозрюваного, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Крім того, просить визначити останньому заставу у розмірі 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Саме такий розмір застави на його думку здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків. Разом з тим, при покладенні на підозрюваного відповідних процесуальних обов'язків, просить не покладати обов'язок носити електронний засіб контролю.
Захисники - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_9 в судовому засіданні відносно клопотання заперечили з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначили, що прокурором не доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України. Підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, одружений, на його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей та мати - інвалід 3-ої групи, яка потребує за станом здоров'я постійного догляду. Також просять врахувати майновий та сімейний стан підозрюваного. Враховуючи наведене, просять застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Якщо слідчий суддя прийде до іншого переконання, просять визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію захисників.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42026142410000026 від 03.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України ОСОБА_6 повідомлено 11.02.2026 року.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_10 від 03.02.2026 року, 09.02.2026 року; протоколом обшуку автомобіля марки «BMW» моделі «X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 10.02.2026 року; протоколом обшуку автомобіля марки «Tesla», моделі: «Model S», реєстраційний номер НОМЕР_2 від 10.02.2026 року; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколами попереднього огляду речей та предметів від 11.02.2026 року, а саме мобільного телефону належному ОСОБА_6 ; протоколом попереднього огляду речей та предметів від 11.02.2026 року, а саме мобільного телефону належного ОСОБА_11 ; протоколом попереднього огляду речей та предметів від 11.02.2026 року, а саме мобільного телефону належному ОСОБА_12 ; протоколом попереднього огляду речей та предметів від 11.02.2026 року, а саме мобільного телефону належного ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколами НСРД від 11.02.2026 року та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів з використанням службового становища, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Крім того, з урахуванням тяжкості покарання підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на іншого підозрюваного та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом.
Таким чином, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого у разі визнання його винуватим, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років, з метою унеможливити переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на іншого підозрюваного та свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя приходить до переконання, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України).
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за попередньою змовою групою осіб під його керівництвом, з корисливих мотивів та з використанням службового становища. Слідчий суддя вважає, що виключність випадку обумовлюється обставинами вчинення кримінального правопорушення, які на цей час відповідають стандарту доведення «обґрунтована підозра» та вагомість встановлених ризиків. Тому, при визначенні розміру застави ОСОБА_6 наявні підстави вийти за межі максимально встановленого КПК України розміру застави.
Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, безпосередня участь ОСОБА_6 та його керівництво у вчиненні кримінального правопорушення, сімейний та майновий стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1664000,0 гривень. Саме такий розмір на переконання слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження, не є завідомо непомірним для підозрюваного та внесення якої, згідно з ч.4 ст.202 КПК України, є підставою для звільнення особи з-під варти.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182-184, 186, 193, 194-196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_7 погодженого прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мостиська Мостиського району Львівської область, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Нижанковичі» Львівської митниці, раніше не судженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19».
Визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1664000,0 гривень (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок), яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених ст.194 КПК України.
Після внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_6 звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч.4 ст.202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_6 покладаються такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку не внесення застави строк тримання під вартою ОСОБА_6 рахувати з 14 год. 40 хв. 10 лютого 2026 року до 10 квітня 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_7 та прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1