Справа №: 398/6316/25
провадження №: 2/398/691/26
Іменем України
"06" лютого 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
у складі головуючого судді Подоляк Я.М.,
за участю секретаря судового засідання Коваленко О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача
29.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено Договір про споживчий кредит №100080120, згідно з умовами якого відповідач отримала 11 713,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 100080120 від 29.04.2024 р.) відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором. Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6,7,12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від ТОВ Мілоан. Згідно з п.3.2.6. Кредитного договору, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника. 24.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 112МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 39 951,16 грн, з яких: 11 713,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 21 461,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, прострочена заборгованість за комісією - 920 грн, сума неустойки та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5 856,50грн.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, вих.№23930900/6216 від 12.08.2025 року.
Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на належне повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання та має непогашену заборгованість на загальну суму 39 951,16 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищезазначену суму заборгованості, сплачений ним при зверненні до суду з вказаним позовом судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Рух справи в суді
Позовна заява надійшла до суду 01.10.2025 року.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.11.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.
Позиція учасників справи
Представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримують повністю та просять задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.
11.12.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, на яких ґрунтується поданий ним розрахунок заборгованості відповідача, а також факт перерахування кредитних коштів останній. Документи, які зазначені в Додатках та містяться в самій позовній заяві не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову здатність в Україні», отже неможливо встановити ні власника рахунку чи картки, ні даних про здійснення операцій. Такі документи як розрахунковий документ (платіжне доручення, меморіальний ордер, тощо), виписка з банківського рахунку чи первинних документів бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити наявність та розмір заборгованості за укладеним Кредитним договором Позивачем до справи не надавалися.
Позивачем не надано також доказів, що погашення боргу відбувалося Відповідачем, можливо це перераховував кошти сам Кредитодавець для пролонгації строку Кредитного договору.
Щодо математичних розрахунків: “загальних витрат», “денної процентної ставки», “річної процентної ставки», що вираховуються в пункті 1.5. Договору про споживчий кредит №100080120, то наведе формула обчислення не відповідає Постанові “Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» від 11.02.2021 № 16 та навіть правильно математично не обчислюється.
Також, вважають, що в діях Позивача прослідковуються спроби обійти законодавство, використовуючи формулювання для нарахування набагато більших відстоків: ЗАГАЛЬНІ ВИТРАТИ ЗА КРЕДИТОМ. Пункт договору щодо "загальних витрат" фактично передбачає сплату додаткових коштів за користування кредитом, що і є прихованими відсотками.
Отже, доводи Позивача не відповідають принципам розумності та справедливості та не відповідають наявним у справі доказам щодо фактичних обставин справи.
Посилання позивача на заповнення позичальником - відповідачем форми на сайті товариства і зазначенням власної банківської карти є бездоказовими та нічим не підтвердженими.
Крім того, позивачем не доведено, що відповідачеві надано кредитні грошові в строк, у розмірі та на умовах встановлених договорами. Довідка про перерахування коштів відповідачу, не є належним, допустимим і достатнім доказом перерахунку грошових коштів згідно вказаних вище вимог Закону. Більш того, повного карткового рахунку Відповідача (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься. Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку Відповідача не зазначено.
Просить у задоволені позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача понесені останнім судові витрати.
До відзиву представником відповідача також долучено заяву про розгляд питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, представника відповідача подано заяву про розгляд справи без його участі та участі відповідача, заперечують проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 29.04.2024 року ОСОБА_2 на сайті ТОВ «Мілоан» було заповнено Анкету-заяву на кредит №100080120. Як убачається з вказаної Анкети-заяви, сума кредиту 11 713,00 грн, строк - 30 днів з 29.04.2024 року, дата повернення кредиту 29.05.2024 року, сума до повернення 58 826,85,00 грн, комісія за надання кредиту 920,00 грн, проценти за користування кредитом 46 193,85 грн нараховуються за ставкою None відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Позичальник - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також 29.04.2024 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №100080120, згідно умов якого: сума (загальний розмір) кредиту становить 11 713,00 грн (п.1.2), кредит надається строком на 360 днів з 29.04.2024 року (п.1.3); повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватись позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 24.04.2025 року (п.1.4); загальні витрати позичальника за кредитом складають 47 113,85грн, денна процентна ставка складає 1,12%, орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 6644,43 відсотки річних. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника складає 58 826,85 грн (п.1.5); комісія за надання кредиту 920,00 грн, яка нараховується за ставкою 8,05 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 357,70 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п.1.5.2); проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту. Нараховані згідно п.1.5.2. та п.1.5.3. Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 46 193,85 грн (п.1.5.3); тип процентної ставки: фіксована (п. 1.6.).
Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 535432*82.
Згідно п.2.3 Договору пролонгація та право позичальника продовжити строк кредитування або строк видачі кредиту за цим Договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю сторін.
Відповідно до п.6.1 Договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.
Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір складається с правил та індивідуальної частини (з додатками №1, №2, №3 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Договір про споживчий кредит відповідачем було підписано одноразовим ідентифікатором 998843, про надання якого свідчить довідка про ідентифікацію.
Отримання відповідачем коштів підтверджується копією платіжного доручення № 87940313 від 29.04.2024 року.
24.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
В якості компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги, Новий Кредитор протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати підписання цього Договору сплачує Кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 1 739 982,75 грн. без ПДВ. При цьому оплата Прав Вимоги, які підлягають відступленню згідно цього Договору, щодо кожного окремого Боржника, визначається згідно з Додатком №1 до даного Договору. Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Кредитора вказаний в п. 16 цього Договору. Всі витрати, пов'язані зі здійсненням платежу Новим Кредитором, в тому числі і витрати на банківський переказ, несе Новий Кредитор (п. 7 Договору).
До матеріалів справи додано платіжну інструкцію №5899 від 24.09.2024 року, з якої встановлено, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» здійснило платіж у розмірі 1 739 982,75 грн на користь ТОВ «Мілоан» із призначенням платежу: Оплата згідно ДОГОВОРУ ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВ ВИМОГИ №112-МЛ/Т від 24.09.2024 р. без ПДВ.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 39 951,16 грн, з яких 11 713,00 грн - залишок по тілу кредиту; 21 461,66 грн - залишок по відсотках; 920,00 грн - залишок по комісії, 5856,50грн - залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання.
12.08.2025 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на адресу ОСОБА_1 було направлено претензію про погашення заборгованості в сумі 39 951,16 грн, в якій також останню повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №100080120 від 29.04.2024 року, станом на 20.08.2025 року заборгованість відповідача становить 39 951,16 грн, з яких 11 713,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 21 461,66 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 920,00 грн - прострочена заборгованість за комісією; 5 856,50грн - залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання.
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Закон України від 03.09.2015 р. № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон), визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню».
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Отже, враховуючи положення вказаних норм, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
З огляду на вказане, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 11 713,00 грн та за комісією в сумі 920,00грн.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками.
22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» .
Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.
Оскільки договір №100080120 про надання кредиту був укладений 29.04.2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.
При цьому, положення ч.5 ст.8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.
Взявши до уваги те, що Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір №100080120 був укладений 29 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування процентної ставки відповідно до чинного законодавства, виходячи зі встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1%.
Позивач зазначає, що після відступлення права вимоги ним не здійснювалось жодних нарахувань відповідачеві.
А відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсоткам у розмірі 17 264,96 грн, за період з 29.04.2024 року до 24.09.2024 року (дата відступлення права вимоги), з яких: 3 443,62 грн - відсотки нараховані за період з 29.04.2024 до 29.05.2024 відповідно до п.1.5.2 кредитного договору за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, за ставкою 0,98% в день (11 713,00 х 0,98% х 30 днів); 13 821,34 грн - відсотки за період з 30.05.2024 року до 24.09.2025 року (11 713,00грн х 1% х 118 дні), виходячи з денної процентної ставки (1%).
Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 5 856,50грн з огляду на наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
З огляду на викладене та положення ЦК України, як основного акту цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за неустойкою в сумі 5 856,50 грн є необгрунтованими і до задоволення не підлягають.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №362/3705/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідач та його представник на підтвердження своєї позиції/аргументів не надали суду жодного доказу, і не спростували викладені позивачем обставини і надані ним докази.
Розподіл судових витрат між сторонами
За правилами ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 1 812,83 грн (29 897,96 х 100/39 951,16 х 2422,40/100) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ними витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»та Адвокатським об'єднанням «Апологет»; акт №Д/2125 наданих послуг від 20.08.2025 року, згідно якого сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8 000,00 грн; детальний опис наданих послуг до Акту №Д/2125 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року; ордер на надання правничої допомоги.
При цьому суд враховує правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).
Враховуючи, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною та не потребує значного часу і об'єму робіт щодо підготовки матеріалів для подання до суду відповідної позовної заяви, є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача жодного разу в судове засідання не з'явився. З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає завищеними понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу та такими, що підлягають до відшкодування відповідачем на користь позивача в розмірі 3 500,00 грн.
Керуючись статями 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 100080120 від 29.04.2024 року в загальному розмірі 29 897,96 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто сім) гривень 96 копійок, з яких 11 713,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 17 264,96 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків та 920,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 1 812,83 грн судового збору та 3 500,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 5 312 (п'ять тисяч триста дванадцять) гривень 83 копійки.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: адвокат Гулий Андрій Васильович, адреса місцезнаходження: м.Олександрія Кіровоградської області, вул.Софіївська,27, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/1295 від 12.12.2017 року.
Суддя Я.М. ПОДОЛЯК