Справа № 346/1477/23
Провадження № 1-кп/346/153/26
11 лютого 2026 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Коломия матеріали кримінального провадження внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022091180000812 від 18 листопада 2022 року, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, одруженого, працює машиністом тепловоза ТЧ-13 ВСП Локомотивне ДЕПО м. Чернівці, на утриманні має двоє малолітніх дітей, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 .
Злочин вчинено за наступних обставин.
18.11.2022 приблизно о 06 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ» моделі «110307» реєстраційний номер НОМЕР_1 у темну пору доби, на мокрому асфальтному дорожньому покритті та рухався прямою ділянкою дороги в с. Сопів по вул. С. Стрільців Печеніжинської ТГ, Коломийського району в напрямку до м. Коломия.
В цей час, правим узбіччям вулиці С. Стрільців в с. Сопів та в попутному із автомобілем марки «ЗАЗ» моделі «110307» реєстраційний номер НОМЕР_2 напрямку йшла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_2 .
При наближенні до пішохода, водій ОСОБА_4 рухаючись зі швидкістю 53 км/год, що перевищує максимально-допустиму для даної ділянки, проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, стан дорожного покриття та транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об?єктивну можливість виявити пішохода на правому краю проїзної частини дороги по ходу свого руху своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 .
У результаті порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_6 відповідно до висновку судово-медичної ескпертизи від 26.12.2022 року отримала тілесні ушкодження, а саме: поєднаної травми тіла, з ушкодженням м?яких тканин тіла, переломами кісток скелету, ушкодженням внутрішніх органів (судин і нервів) та розвитком крововтрати (профузної кровотечі з ушкоджених суди, тканинної кровотечі) і шоку (постгеморагічного і травматичного) ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 о 01:15 год. в КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР.
Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме вчинення дій, які виразилися в порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 .
До суду разом із обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 надійшла угода про визнання винуватості укладена між обвинуваченим та прокурором, згідно якої сторони дійшли згоди щодо підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого, який у повному обсязі беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Цю угоду підписано також захисником обвинуваченого.
Угода про визнання винуватості укладена зі згоди потерпілої, про що свідчить її заява (а.с. 23, 139).
Також сторонами, що уклали угоду визначено узгоджене покарання, яке обвинувачений повинна понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме сторони погодилися на призначення ОСОБА_4 покарання згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбвлення волі на строк три роки без позбавлення права керування транспортним засобом. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п.п. 1,2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов?язки:
- періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Прокурор вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України, просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому, узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286КК України, підтримав угоду про визнання винуватості і просить суд затвердити її. При цьому він пояснив, що укладення угоди є цілком добровільним, обвинувачений повністю розуміє характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди. Також обвинуваченому роз'яснено обмеження щодо права оскарження вироку та інші наслідки, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що угода відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу та є всі підстави для затвердження угоди про визнання винуватості.
Потерпіла ОСОБА_7 в підготовче судове засідання не з?явилася, 03.12.2025 року подала до суду заяву, в якій зазначила, що будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не має, завдані збитки їй відшкодовано та не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості. Судовий розгляд справи просить проводити без її участі.
Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до статей 468 та 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо тяжких і нетяжких злочинів (до яких відноситься і кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 286 КК України), внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.
Статтею 472 КПК України передбачено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Судом встановлено, що вказані обставини знайшли своє відображення в розглядуваній угоді про визнання винуватості.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України є правильною.
При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд, в судовому засіданні переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання є можливими для виконання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що умови вказаної угоди відповідають вимогам закону, угода не суперечить інтересам суспільства, не порушує законні права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, а також відсутні інші підстави для відмови в затвердженні даної угоди, передбачені ч.7 ст.474 КПК України.
Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.
Пом'якшуючими покарання обставинами згідно зі ст. 66 КК України є щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
Необхідності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні стягнути ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 100, 374, 469, 470, 472- 475 КПК України, суд
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 березня 2023 року між прокурором Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді трьох років позбавлення волі з випробуваням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до п.п. 1,2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов?язки:
- періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі 6 418,52 грн.
Речові докази:
- автомобіль марки "ЗАЗ" моделі «110307» реєстраційний номер НОМЕР_3 на підставі ухвали слідчого судді Коломийського міськрайонного суду ОСОБА_9 (справа N?346/4848/22), який переданий на зберігання власнику ОСОБА_4 - повернути останньому, знявши з нього арешт;
- оптичний компакт-диск із відеозаписом моменту ДТП 18.11.2022р. приблизно о 06:40 год. із камери зовнішнього нагляду встановленої на фасаді будівлі кафе-магазину «У Юзика», що в с. Сопів по вул. С. Стрільців, 56А - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
У випадку невиконання угоди про визнання винуватості прокурор протягом встановлених законом строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вчинення даного злочину має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку.
На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку неподання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.
Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
- обвинуваченим - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою та сьомою статті 474 КПК України , в тому числі не роз'яснення обвинуваченому наслідків укладення угоди;
- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Суддя: ОСОБА_1