Справа № 336/1094/26
Пр.1-кс/336/97/2026
09 лютого 2026 року м.Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянула скаргу ОСОБА_2 на дії посадових осіб відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових,-
Заявник засобами поштового листування звернувся до суду зі скаргою, яка надійшла до суду та зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду 05.02.2026. Згідно зі скаргою ОСОБА_2 просить «зобов'язати посадових осіб ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області виконати реєстрацію злочину надано у заяву-25-2-2 по ОСОБА_3 у справі №12015080080003335 від 08.08.2015 за ст..366 КК України про правопорушення передбачено за ч.1 ст.366 КК України стосовно внесення завідомо недостовірних відомостей у офіційний документ №8367/48/04-2016 від 19.07.2016 року (додаток1) за його підписом у кримінальному провадженні по справі №12015080080003335 від 08.08.2015, що передбачено ч.1 ст.366 КК України; зобов'язати посадових осіб ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області невідкладно розпочати слідство силами слідчого відділу ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області або ТУ ДБР у м.Мелітополі, розслідування правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України внесення недостовірних відомостей до офіційного документу».
Справу передано в провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 на підставі відповідного протокола автоматичного визначення слідчого судді від 05.02.2026.
Дослідивши матеріали скарги та додані до неї письмові докази, перевіривши її відповідність вимогам кримінально-процесуального закону України, слідчий суддя встановив наявність підстав для повернення скарги на підставі такого.
За змістом ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Крім того, в офіційному тлумаченні ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14.12.2011 №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Положеннями ч.1 ст.24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.30 КПК України відмова у здійсненні правосуддя не допускається.
За змістом п.19 ч.1 ст.7, ч.3 ст.26 КПК слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, унормований ч.1 ст.303 КПК України, відповідно до якої на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Також слідчий суддя виходить з того, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Наведена норма дозволяє звернутися до слідчого судді у строки, визначені ч.1 ст.304 КПК України, зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо дій, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Зі змісту поданої скарги слідує, що така скарга подана не в силу п. 9-1 ч.1 ст. 303 КПК України. Скаржником частково порушено вимоги (п.1,3 скарги), які не входять до переліку рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора, що можуть бути оскаржені на стадії досудового провадження, як визначено ч.1 ст.303 КПК України.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Слідчий суддя зауважує, що у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» від 12 липня 2001 року).
Крім того, згідно з положеннями п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, серед іншого, вчинених працівником правоохоронного органу.
Згідно ст.5 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування:
1) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України;
2) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України;
3) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.
Тобто, розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України знаходиться виключно у компетенції Державного бюро розслідувань.
Відтак, органи Національної поліції не є повноважним органом внесення відомостей до ЄРДР щодо працівників правоохоронних органів і не зобов'язані вчинити у визначений цим Кодексом строк дії, які не входять до їх компетенції.
Системний аналіз наведених вище норм також надає підстави стверджувати, що до компетенції слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя не відноситься вирішення питання щодо оскарження дій органу, який не є повноважним прийняти рішення, яке оскаржується.
Так, територіальна підсудність скарги має бути визначена із врахуванням юридичної адреси місця знаходження Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Мелітополі та, відповідно, суду, до юрисдикції якого віднесено управління, яке буде розглядати питання щодо внесення відомостей до ЄРДР на підставі вказаного вище повідомлення.
Разом з цим, якщо звернутись до п.2 прохальної частини скарги, а також наведеного мотивування (аркуш скарги 1), щодо вимоги про внесення відомостей до ЄРДР, слідчий суддя зазначає, що зазначені вимоги ОСОБА_2 вже розглянуті слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Запоріжжя по справі №336/61/26, пр.1-кс-336/20/2026, зазначена ухвала суду заявником не оскаржувалась, ухвала набрала законної сили 14.01.2026. Копія ухвали роздрукована слідчим суддею з Єдиного державного рестру судових рішень та долучена до справи.
Відповідно, встановлено підстави саме для повернення скарги (в частині п.2 прохальної частинии) згідно з приписами п.2 ч.2 ст.304 КПК України, оскільки скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
На виконання ч.5 ст.304 КПК України копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ст. 24, 26, 28, 303-304, 306, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Повернути скаргу ОСОБА_2 на дії посадових осіб відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, подану в порядку ст.303 КПК України.
Роз'яснити, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копію ухвали негайно надіслати особі, яка подала скаргу.
Слідчий суддя ОСОБА_1