Справа № 344/2657/26
Провадження № 2-о/344/174/26
12 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Польської М.В.,
секретаря судового засідання Соляник Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Підгайна Віта Володимирівна, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківськ Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті,-
Заявник, 12.02.2026 року звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Новоолексіївка Приморського району Запорізької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Приморськ Бердянського району Запорізької області, у віці 75 років.
Заяву мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. За фактом смерті ОСОБА_2 окупаційною адміністрацією було видане свідоцтво про смерть. Здійснити державну реєстрацію смерті померлої на підставі вищевказаних документів в силу чинного законодавства не вбачається за можливе, а відтак заявник вимушена просити встановити факт смерті її батька в судовому порядку. Встановити факт смерті та отримати свідоцтво про смерть необхідно для подальшого оформлення спадщини заявниці. Просила дану заяву задовольнити.
Заявник у судове засідання не з'явилася, однак подала суду заяву в якій просила розгляд заяви проводити без її участі.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно копії Свідоцтва про народження встановлено, що батьками ОСОБА_3 є: батько ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Відповідно до копії Свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 02 листопада 2013 року. Після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини « ОСОБА_6 ».
Відповідно до копії паспорта встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із довідки від 22 серпня 2022 року №2615-7001446612 вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.
Згідно копії Свідоцтва про смерть, яке видане тимчасово окупованим закладом, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено, тобто до 04 травня 2026 року.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
При розгляді даної цивільної справи суд також враховує факт введення воєнного стану в Україні, який вже було введено станом на час смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який триває на час розгляду справи, а також те, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 22.12.2022 року» від 22 грудня 2022 року №309 (зі змінами та доповненнями за № 125 від 25.04.2023) територію м.Приморськ, Запорізької області, віднесено до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), територія м.Приморськ, Запорізької області, де померла ОСОБА_2 , належить до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зазначає, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у даній справі, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Зокрема суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.
Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр 5 проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників.
Таким чином, долучені до заяви документи, які видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, судом беруться до уваги та оцінюються разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, оскільки законодавець не урегулював окремі нові суспільні відносини, які склалися внаслідок військового конфлікту, зокрема не встановив позасудовий порядок державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою (частина 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»)
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Заявник позбавлена можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 , яка є її матір'ю, оскільки документи на підтвердження цих обставин видані у населеному пункті на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, у заявника відсутній оригінал свідоцтва про смерть, що унеможливлює отримання заявником свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.
Беручи до уваги встановлені у судовому засіданні обставини справи, досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що доводи заяви, знайшли своє обґрунтоване доведення під час судового розгляду, у зв'язку із чим підлягає задоволенню.
Докази, які б спростовували даний факт в матеріалах справи відсутні.
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 14 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.
Згідно вимог п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, у заяві про встановлення факту смерті особи в певний час необхідно вказувати мету, з якою заінтересована особа просить встановити цей факт.
Встановлення факту смерті про встановлення якого просить заявник, має юридичне значення, оскільки надає право для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами, а саме відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, і отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 258, 315, 318, 319 ЦПК України, суд, -
Задовольнити заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Підгайна Віта Володимирівна, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківськ Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Новоолексіївка Приморського району Запорізької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Приморськ Бердянського району Запорізької області, у віці 75 років.
Копію рішення невідкладно надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для виконання.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА