1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/218/26 1-кс/335/538/2026
10 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 , подане у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 04.12.2025 року за № 42025082370000199, про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, розлученого, батька однієї неповнолітньої дитини, освіти вищої, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
09.02.2026 до слідчого судді надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування.
В обґрунтування клопотання слідчий послався на таке.
Слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025082370000199 від 04.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому під час досудового розслідування місці, але не пізніше квітня 2025 року, у начальника групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на шахрайство, тобто заволодіння грошовими коштів військової частини НОМЕР_2 виділеними на грошове забезпечення військовослужбовців вказаної військової частини, шляхом зловживання довірою свого безпосереднього начальника тимчасово виконуючого обов'язки начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера ВЧ НОМЕР_1 .
З метою реалізації злочинного умислу направленого на заволодіння грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 , виділеними на грошове забезпечення військовослужбовців та інших передбачених законом виплат шляхом шахрайства, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення ОСОБА_4 , перебуваючи у довірливих відносинах із своїм безпосереднім начальником - тимчасово виконуючого обов'язки начальника фінансово-економічної служби - головним бухгалтером ВЧ НОМЕР_1 , використовуючи свій робочий ноутбук, здійснював формування розрахунково-платіжних відомостей про нарахування і виплату грошового забезпечення військовослужбовцям вказаної військової частини із значенням конкретних сум виплат для кожного військовослужбовця, при цьому вносив недостовірну інформацію до них, а саме дублював анкетні дані діючих військовослужбовців з умисно допущеними помилками в них, після чого передавав вказані відомості для погодження та підписання начальником фінансово-економічної служби та командиром військової частини НОМЕР_1 .
Після підписання вищевказаними посадовими особами паперових екземплярів розрахунково-платіжних відомостей про нарахування і виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, ОСОБА_4 за допомогою спеціального програмного забезпечення, на основі вказаних розрахунково-платіжних відомостей формував електронні реєстри на зарахування коштів на карткові рахунки військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які фактично мали дублювати суми нарахованих виплат військовослужбовцям з погоджених та підписаних командирами розрахунково-платіжних відомостей.
Проте, ОСОБА_4 , маючи умисел на заволодіння грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 , виділеними на грошове забезпечення військовослужбовців та інших передбачених законом виплат шляхом шахрайства, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вносив зміни до таких електронних реєстрів, а саме у вже дублюваних анкетних даних діючих військовослужбовців з умисно допущеними помилками в них змінював їх ІПН на свій, та надавав їх своєму безпосередньому начальнику тимчасово виконуючого обов'язки начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру ВЧ НОМЕР_1 , з метою подальшої їх направлення до банківських установ України, для забезпечення здійснення ними виплат грошового забезпечення військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 .
В подальшому, головний бухгалтер ВЧ НОМЕР_1 будучи не обізнаний про злочинну діяльність ОСОБА_4 , та маючи довірливі відносини з ним, не здійснював повторну перевірку наданих йому електронних реєстрів, використовуючи логін та пароль доступу до програмного забезпечення «Зарплатний проект ВЧ НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 )», куди завантажував попередньо змінені ОСОБА_4 електронні реєстри на зарахування коштів на карткові рахунки військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (відомість розподілу виплат ОДВ ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та, використовуючи електронний цифровий підпис, направляв електронні реєстри до АТ КБ «ПриватБанк» для подальшого здійснення виплат грошового забезпечення.
Таким чином, ОСОБА_4 перебуваючи на посаді начальника групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 , у період з квітня 2025 року по жовтень 2025 рік включно, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом зловживання довірою, тобто шляхом шахрайства, заволодів грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 виділеними на грошове забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та інших передбачених законом виплат, у сумі 785 616,56 грн., що відповідно до п. 3 примітки до ст. 185 КК України визнається великим розміром.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме в шахрайстві, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненому в умовах воєнного стану, у великих розмірах.
23.01.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- повідомленням від військової частини НОМЕР_1 про кримінальне правопорушення;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ;
- іншими матеріалами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання обґрунтовується наявністю ризиків, зазначених у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, пославшись на факти та доводи, викладені у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання не заперечував.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Як випливає з доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження, станом час вирішення питання про запобіжний захід обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами, і самим підозрюваним не оспорюється.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Відтак, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, а також пояснень підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування судом ризики, що визначені у ст. 177 КПК України:
- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків;
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується, - можуть бути документи, довідки про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики існують і мають ступінь вірогідності, необхідну та достатню для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме - за вчинення злочину, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання, яке у випадку доведення його вини у судовому порядку, передбачає реальну міру покарання, є всі підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового слідства, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обумовлена тим, що підозрюваний ОСОБА_4 , з метою уникнення настання покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення їх до зміни показів, або відмови їх надавати.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Так, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, у тому числі і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, підозрюваний знатиме зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Разом з цим, слідчий суддя бере до уваги, до підозрюваний раніше не судимий, є військовослужбовцем і продовжує виконувати обов'язки військової служби, має міцні соціальні зв'язки, за час, що минув після вручення йому повідомлення про підозру, неналежної процесуальної поведінки не допускав.
Відтак, діючи в межах заявленого слідчим клопотання, а також з огляду на думку самого підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що особисте зобов'язання на поточній стадії досудового розслідування буде достатнім і співмірним запобіжним заходом, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також не буде перешкоджати виконанню ним обов'язків військової служби.
Також слідчий суддя бере до уваги, що строк запобіжного заходу не може перевищувати строку досудового розслідування, який в даному випадку дійсно спливає 23.03.2026.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 176-179, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, поклавши на нього такі обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та до суду у призначений час;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Визначити строк дії цієї ухвали та строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків - починаючи з 10.02.2026 і до 23.03.2026 включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений о 09 год. 15 хв. 12.02.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1