Справа №333/10767/25
Провадження №1-кс/333/876/26
іменем України
12 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Долина Долинського району Івано-Франківської області, громадянин України, який має середню спеціальну освіту, перебуває на посаді старшого оператора першого відділення взводу протитанкових ракетних комплексів третього механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В провадження слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №62025080100002882, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025 відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що Запорізьким районним судом Запорізької області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження №62025080100002882, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.12.2024 № 350 ОСОБА_5 призначено на посаду старшого оператора першого відділення взводу протитанкових ракетних комплексів третього механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та уважається, що з 15.12.2024 він справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, старший солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, старший солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, 27 грудня 2024 року, самовільно залишив місце розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 на території населеного пункту АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця несення служби не приймав, про своє місцезнаходження командуванню і в органи військового управління не повідомляв до 05 травня 2025 року.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
05 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 62025080100002882 від 17 квітня 2025 року обґрунтовано повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
18 червня 2025 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук, на підставі ст. 281 КПК України, оскільки підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме.
31.01.2026 слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.02.2026.
05.02.2026 досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, складено обвинувальний акт, який направлено для розгляду до Запорізького районного суду Запорізької області. Підготовче засідання по даному кримінальному провадженню не призначено.
В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, посилаючись на продовження існування ризиків переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, застосувати більш м'який запобіжний захід неможливо, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення вказаного клопотання.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку обвинуваченого та захисника, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При продовженні запобіжного заходу суд також оцінює в сукупності наступні обставини.
Інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.
При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою, слідчий суддя оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого, його майновий стан, соціальні зв'язки.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключено у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з п.7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч.1ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.
При вирішенні клопотання прокурора щодо запобіжного заходу, суд враховує думку учасників провадження, обставини, перераховані у ст.178 КПК України, зокрема, дані про особу обвинуваченого та доведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти наведеним у судовому засіданні ризикам.
Розглянувши клопотання прокурора, слідчий суддя вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки під час судового розгляду більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам. У суду є певні переконання, що ризики зазначені прокурором є очевидними та такими, що можуть справдитися із великим ступенем вірогідності.
Отже, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від суду, а ризики вказані прокурором не зменшились з моменту постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу, у зв'язку з цим, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стром на 60 днів.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити, з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти наведеним під час розгляду клопотання ризикам, оцінюючи ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, намагаючись забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити і продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 331, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.04.2026 включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1