Справа № 171/4403/25
Провадження 1-кп/216/484/26
про продовження строку тримання під вартою
12 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області клопотання від 29.01.2026 р. прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024050010011712 від 03 жовтня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
учасники кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
обвинувачений - ОСОБА_3 бере участь у судовому засіданні в режимі відео конференції
У провадженні Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження №62024050010011712 від 03 жовтня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
29.01.2026 року через систему Електронний суд від прокурора надійшло клопотання від 29.01.2026 р. про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтоване наступним.
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти НОМЕР_1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 04.01.2024, у невстановлений в ході досудового розслідування час, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 поблизу
АДРЕСА_1 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, до 17 жовтня 2025 року, доки не з'явився до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Прокурор стверджує, що підстави для зміни запобіжного заходу та відмови в продовженні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час відсутні, оскільки ризики, що обґрунтовували необхідність обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування не зменшилися і жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, не може запобігти заявленим ризикам.
Сторона обвинувачення зазначає, що для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі обвинуваченого будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а наявністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не продовження йому запобіжного заходу.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений вчиняючи самовільне залишення місця служби, в умовах особливого періоду, фактично
відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює склад іншого злочину за ч. 4 ст. 402 КК України. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі обвинуваченого.
Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі цього прокурор вважає, що більш м'який запобіжний захід не може запобігти ризикам зазначеним вище, тому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на теперішній час не встановлено.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечив.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, судом встановлені наступні обставини.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який є важким злочином.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для продовження запобіжного заходу в силу вимог ст. 199 КПК України, є обставини, які свідчать про те, що ризики які виправдовують тримання особи під вартою не зменшились та відсутня можливість завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підлягає задоволенню, беручи до уваги конкретні обставини справи та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер пред'явленого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками в справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на потерпілу та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що не достатні для запобіганню ризиків та виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Оскільки кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 знаходиться на розгляді в Центрально-Міському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, строк тримання під вартою спливає 15.02.2026 року, до спливу цього строку судове провадження не буде завершене з об'єктивних причин, оскільки в судовому засіданні ще не допитані обвинувачений, свідки, та не досліджені матеріали кримінального провадження, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу на теперішній час немає, ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не відпали, тому суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 (шістдесят), тобто до 12 квітня 2026 року.
Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на зазначене та враховуючи дані про особу ОСОБА_3 , його майновий стан, а також те, що поведінка обвинуваченого спрямована на завдання шкоди авторитету Збройних Сил України, відтак суд вважає, що визначення застави як альтернативного запобіжного заходу є недоцільним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183, 331, ч. 2 ст. 369, 371, ст. 372 КПК України, суд-
Клопотання від 29.01.2026 року прокурора Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити .
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 квітня 2026 року включно без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Дія ухвали закінчується о 24.00 год. 12 квітня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_1