Справа № 171/4508/25
3/215/292/26
12 лютого 2026 року місто Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Данилевський М.А. розглянувши клопотання адвоката Ігнатова Євгена Євгеновича - захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,
10 лютого 2026 року адвокат Ігнатов Є.Є., який здійснює захист ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, через систему «Електронний суд» звернувся до судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу з клопотанням про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення мотивуючи клопотання наступним.
Указом Президента України від 24 лютого 2024 року N 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був неодноразово продовжений та діє на даний час. ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ЗСУ, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 . В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та виконує конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, то останній позбавлений можливості приймати участь в розгляді справи та надати свої пояснення особисто.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що знайшла своє відображення зокрема у рішенні у справах "Енгель та інші проти Нідерландів", "Надточій проти України", "Озтюрк проти Німеччини", "Лутц проти Німеччини", справи про адміністративні правопорушення за своєю правовою природою, з огляду на характер правопорушення, його кваліфікацію та суворість передбаченого покарання, мають ознаки та критерії, достатні для віднесення їх до проваджень кримінально-правового характеру.
Апеляційні суди України неодноразово звертали увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР N 8074-10 від 07.12.84 року та вказували на необхідність здійснення правосуддя, виходячи із загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Так, вимога "якості закону" у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля. Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй практиці, тлумачить поняття "кримінальний" автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо. Також Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".
Позбавлення права управління транспортним засобом також розглядається Європейським судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним у щоденному житті і здійсненні діяльності" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).
Крім іншого, відповідно до п. 3.4 Рішення КСУ №10-рп/2011 від 11.10.2011 року, з аналізу положень міжнародних актів не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення". У цьому ж рішенні КСУ поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому з метою додержання принципу законності в необхідних випадках слід застосовувати принцип аналогії закону найбільш близького до адміністративно-деліктної галузі права кримінально-процесуального законодавства.
Також, законодавець визначив, що у разі, коли положення законодавства про адміністративні правопорушення не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються загальні (основні) засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст. 129 Конституції України. Отже, системний аналіз законів України і усталеної судової практики ЄСПЛ надає можливість при вирішенні питання про зупинення судового провадження у зв'язку з проходженням особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, військової служби, застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції інші норми закону, зокрема положення КПК України, які регламентують подібні відносини.
В той же час, відповідно до національного законодавства проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є належною правовою підставою для прийняття рішення про зупинення судового провадження до звільнення з військової служби.
Таким чином, зважаючи, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, захисник вважає, що є необхідність в застосування принципу аналогії найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права, а тому при вирішенні питання про зупинення провадження слід керуватися ст. 335 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби.
Враховуючи вищезазначене, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступу до правосуддя, а також враховуючи його бажання надати пояснення суду особисто, адвокат вважає, що існують всі підстави для зупинення провадження у даній справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП до звільнення його з військової служби.
Дослідивши матеріали клопотання приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1ст. 130 КУпАП.
Отже, чиним КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
Положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
01.05.2022 законодавцем були внесені зміни у чинний КПК України щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану. У КУпАП такі зміни цим законом не були внесені. Зазначене свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану, оскільки статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення, та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Розгляд справи у розумі строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП України). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Крім того, суд наголошує, що в клопотанні не вказано, у чому саме полягає неможливість розгляду зазначеної справи у період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав через свого захисника Ігнатова Є.Є. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 скористався правовою допомогою адвоката, який в його інтересах має право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подати заяви та клопотання, оскаржувати судове рішення, а також інші права, передбачені Законами України.
Таким чином, зважаючи на відсутність процесуально визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі, одночасно враховуючи, що введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства, підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 245, 268, 278, 283, 287 КУпАП, суддя
В задоволенні клопотання адвоката Ігнатова Євгена Євгеновича - захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.