Справа № 314/4657/25
Провадження № 2/314/446/2026
20.01.2026 року м.Вільнянськ
Справа № 314/4657/25;
провадження № 2/314/446/2026;
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кіяшко В.О.,
секретар судового засідання Румянцева А.М.,
учасники справи:
-позивач ОСОБА_1 ;
-відповідач ОСОБА_2 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,
за участю представника відповідача адвоката КогутаР.В.,
стислий виклад позицій сторін.
Позивач звернувся до суду 16.10.2025 року з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату аліментів.
Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що 18 вересня 2015 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований у Заводському районному у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 249.
Від шлюбу Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09 червня 2022 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя по справі №332/930/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Між Сторонами виник спір щодо утримання спільної дитини, що і стало підставою для звернення до суду за захистом прав дитини.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/8293/23 від 11.06.2024 року, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 19 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
29 січня 2025 року державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нечай Лідією Степанівною відкрито виконавче провадження № 77004952. Даний факт підтверджується скан копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2025 року.
Внаслідок невиконання Відповідачем рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.06.2024 року у справі № 201/8293/23 за ним утворилася заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки за період з липня 2023 року та до серпня 2025 року в розмірі 120 931 грн. 67 коп.
Розмір заборгованості підтверджується копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 77004952 Представник позивача звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності, на позові наполягала, просила суд його задовольнити, на тих підставах, що в ньому зазначені.
Позивач звернулась до суду із заявою про розгляд справи у її відсутності на позові наполягає, просить суд його задвольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача, що виключає застосування ч. 1 ст. 196 СК України, тобто стягнення з нього неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, до справи долучені письмові заперечення.
Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.
16.10.2025 до суду надійшла позовна заява про стягнення пені за несплату аліментів.
Ухвалою суду від 29.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням осіб, у якій роз'яснено права сторін.
11.11.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
16.01.2025 від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Вислухавши представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши надані докази, суд
встановив
18 вересня 2015 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований у Заводському районному у місті Запоріжжі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 249.
Від шлюбу Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09 червня 2022 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя по справі №332/930/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Між Сторонами виник спір щодо утримання спільної дитини, що і стало підставою для звернення до суду за захистом прав дитини.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/8293/23 від 11.06.2024 року, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 19 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення набрало законної сили 06.01.2025.
29 січня 2025 року державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нечай Лідією Степанівною відкрито виконавче провадження № 77004952. Даний факт підтверджується скан копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач до набрання рішення законної сили добровільно спралчав аліменти в розмірі 4000грн.
Згідно Довідки № 9202 від 27.10.2025 відповідач перебуває на військовій сліжбі по мобілізації з 12.05.2023 по теперішній час.
З моменту відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем зроблений розрахунок розміру алемінтів і перераховано заборгованість, і свя заборгованість була самостійно сплачена відповідачем.
На 05.11.2025 заборгованість відсутня.
Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.
Згідно ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91р., в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно дост.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Частиною 3 статті 195 СК України визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
Згідно з ч. 4 ст.194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
Згідно зі ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Відповідно до зазначеного, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що:
«правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;
учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів;
невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи;
стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Згідно матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2024 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частина всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 липня 2013 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження № 77004952 щодо стягнення з відповідача аліментів.
Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року № 554/13475/15-ц (провадження № 61-25124св18) міститься висновок про те, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.
У постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г міститься висновок про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії. Із фабули частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", вбачається, що проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відноситься до їх числа.
Судом досліджені матеріали виконавчого провадження, згідно яких рішення Жовтневого районного суду м. Дніпро по справі № 201/8293/23 від 16.01.2025 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/5 частина всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаю з 19 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення набрало законної сили 06.01.2025.
29.01.2025 року державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпро по справі № 201/8293/23 від 16.01.2025 року (ВП № 77004952).
Згідно відповіді Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) станом на 05.11.2025 заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 відсутня.
На підставі досліджених доказів суд встановив, що вина ОСОБА_2 у простроченні сплати аліментів відсутня, оскільки заборгованість по аліментах виникла в наслідок того, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації з 12.05.2023 року по теперішній час, та сплачував аліменти самостійно весь час з моменту набрання рішенням законної сили, орієнтовно по 4000 тисячі гривень щомісячно, з моменту відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було розраховано правильний розрахунок заборгованості, яку було погашено відповідачем добровільно та почалися стабільні повноцінні виплати.
Виходячи з наведених обставин та у відповідності до вище наведених норм права, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 194, 195, 196 СК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів- відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду буде складено 27.01.2026.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко
27.01.2026