Єдиний унікальний номер 201/14505/24
Номер провадження2/205/1402/25
18 грудня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Грони Д.С.
за участю секретаря судового засідання Галушки А. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП,-
Представник позивача адвокат Свірідов Д. М. який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позову вказав, що 29.09.2023 близько 18 год 25 хв, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Dacia Sandero» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Метробудівській з боку вул. Набережна Заводська, в напрямку вул. Велика Діївська, в м. Дніпро. Під час руху гр. ОСОБА_2 , грубо порушуючи п.10.1. Правил Дорожнього руху України, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед відновленням руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, в районі буд. 12 по вул. Метробудівська, м. Дніпро, допустив зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який грубо порушуючи пп.12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, рухався з перевищенням дозволеної швидкості руху та при виникненні небезпеки у вигляді маневрування ОСОБА_2 , заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди не вжив та допустив зіткнення з автомобілем Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по зустрічній смузі. Внаслідок ДТП були пошкоджені транспортні засоби та спричинені тілесні ушкодження позивачу та пасажирці автомобіля. За наслідком ДТП було порушено кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041030003838. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2024 у справі № 205/2985/24 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України - у зв'язку з примиренням потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Згідно висновку від 21.10.2023 № 8087 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, зробленому експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля Dacia Sandero склала 167 671,20 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» за договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів від 04.11.2022 № АТ 3220434.
Позивачем 04.10.2023 до страхової компанії було направлено заяву про виплату страхового відшкодування, проте йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 167 651,20 грн матеріальних збитків, 15 535,07 грн пені, 3 535,76 грн інфляційних нарахувань, 1 813,93 грн - три відсотки річних, 150 000 грн моральної шкоди та судові витрати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.12.2024 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
28.02.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» відповідачем подані пояснення, в яких він позов не визнав. Просив у позові відмовити.
З 25 квітня 2025 року, Законом України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", змінено назву Ленінського районного суду м. Дніпропетровська на "Новокодацький районний суд міста Дніпра".
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22.07.2025 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Надали усні пояснення аналогічні тим, що викладені в позові.
Представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог. Додатково надала усні пояснення в яких вказала, що за фактом ДТП за участю позивача, була порушена кримінальна справа, в якій він був визнаний потерпілим. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2024 у справі № 205/2985/24 було звільнено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України - у зв'язку з примиренням із потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , кримінальне провадження № 12023041030003838 від 30.09.2023 закрито у зв'язку зі звільненням обвинувачених від кримінальної відповідальності. Таке примирення між винуватцями ДТП та потерпілим ОСОБА_1 було зумовлено виплатою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріального відшкодування на користь ОСОБА_1 . Також зауважила, що було проведено дослідження транспортного засобу з метою встановлення розміру збитків заподіяних внаслідок ДТП. Станом на дату оцінки, розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Dacia Sandero, днз НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження становить 145 682,36 грн. Вартість ДТЗ у пошкодженому стані складає 72 992,35 грн. Також вказала, що транспортний засіб був проданий ОСОБА_1 з аукціону за суму $1 200. Отже заподіяна шкода позивачу відшкодована у повному обсязі. Крім того вказала, що винуватців ДТП було двоє, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у відповідача, а цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, в такому випадку вимоги повинні пред'являтися до МТСБУ, а страхове відшкодування, яке має сплатити відповідач поділено між двома страховиками.
Представник позивача заперечив щодо продажу автомобіля з аукціону, пред'явивши в судовому засіданні оригінал Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та зауваживши, що від наміру продати автомобіль позивач відмовився, відновив його власним коштом. Компенсеція від винуватців ДТП була отримана за шкоду спричинену саме здоров'ю потерпілих.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши надані докази судом встановлено таке.
29.09.2023 близько 18:25 год ОСОБА_2 керуючи автомобілем Dacia Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по вул. Метробудівській з боку віул. Набережна Заводська в напрямку вул. Велика Діївська в Новокодацькому районі міста Дніпра, перед відновленням руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та поблизу буд. 12 по вул. Метробудівській з боку вул. Набережна Заводська в напрямку вул. Велика Діївська в Новокодацькому районі міста Дніпра почав рух автомобілем Dacia Sandero, днз НОМЕР_1 , що призвело до зіткнення між собою автомобілів Renault Kangoo днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та Dacia Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 .
За фактом дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальне провадження ЄРДР № 12023041030003838 від 30.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу винуватця ДТП ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі Полісу № АТ/3220434 від 04.11.2022. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - триста двадцять тисяч гривень, за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн, Розмір франшизи складає 1 500,00 грн. Зазначений договір на день дорожньо-транспортної пригоди був чинним.
04.10.2023 НАСК «Оранта» за реєстраційним № 98868 зареєструвала Повідомлення про ДТП та Заяву про страхове відшкодування, водій забезпеченого ТЗ - ОСОБА_6 , автомобіль Renault Kangoo днз НОМЕР_2 , потерпіла особа ОСОБА_1 автомобіль Dacia Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Згідно висновку № 8087 експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 23.10.2023, яка була проведена на підставі Постанови від 02.10.2023 про призначення судово-товарознавчої експертизи, винесеної старшим слідчим Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області № 12023041030003838 від 30.09.2023 за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 , пошкодженого в наслідок ДТП становить 167 651,20 грн.
Згідно Звіту № 28681 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, який виконаний на замовлення НАСК «Оранта» Товариством з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна» ринкова вартість транспортного засобу Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 складає 145 682,36 грн. Вартість відновлювального ремонту складає 164 018,01 грн. Розмір матеріального збитку складає 145 682,36 грн.
Як вбачається з відповіді НАСК «Оранта» № 09-02-22/6023 від 27.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Проте вказаною відповіддю йому було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування з підстав відшкодування шкоди винуватцями.
09.04.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська заяву про примирення, в якій вказали, що з обвинуваченим ОСОБА_2 вони примирилися, матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 вони не мають.
14.06.2024 ОСОБА_1 направив на адресу НАСК «Оранта» вимогу про досудове врегулювання спору щодо виплати на його користь страхового відшкодування збитку внаслідок ДТП.
Листом № 09-02-17/7495 від 02.07.2024 НАСК «Оранта» знову повідомила ОСОБА_1 про відмову в виплаті страхового відшкодування. У зв'язку з відсутністю правової підстави для здійснення виплати.
Отже спір виник з приводу відмови відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування з тієї підстави, що позивач нібито вже отримав повну компенсацію від винуватців ДТП.
Правові відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 17.08.2022 (далі - Закон № 1961-IV).
Норми права, які регулюють спірні відносини, підлягають застосування у редакції, яка діяла на день завдання шкоди.
Крім того, при вирішенні справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду щодо вибору та застосування відповідної норми права відповідно до статі 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Обов'язковість страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів передбачена ст. 7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким регулюються відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону України об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно ст. 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: - з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; - з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; - з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; - з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; - з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; - з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до абз.1 п.22.1 ст.22 вказаного Закону України у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону України при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюється розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, який не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 вказаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 41.1 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
Відповідно до ст. 41.3. Закону МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
Згідно з пунктом 36.1 ст. 36 вказаного Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до п. 36.2 ст. вказаного 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 345/3335/17 виснувано, що порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними. При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає не залежно від вини її заподіювача.
У п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц виснувано, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Таким чином, відповідно до законодавства підставою для виплати страхового відшкодування є настання страхового випадку, яким є дорожньо-транспортна пригода.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини, а у випадку, коли відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, застрахована володільцем, шкода відшкодовується страховиком у межах сум договору страхування.
Суд зазначає, що розмір завданих матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_1 у сумі 167 651,20 грн підтверджена висновком № 8087 експерта-автотоварознавця ОСОБА_5 , зробленим в рамках кримінального провадження. Отже, цей доказ визнається судом більш переконливим ніж висновок № 28681/1 від 23.10.2023 наданий відповідачем. Вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_3 , пошкодженого у наслідок ДТП становить 167 651,20 грн. Цей матеріальний збиток мав бути розподілений порівну між двома винуватцями ДТП.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_3 була застрахована у відповідача, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_2 не була застрахована, відповідно в цій частині відповідальність мала б бути покладена на МТСБУ. Проте потерпілий ОСОБА_1 із заявою про виплату відшкодування до цієї установи не звертався.
Отже у відповідача, як страховика за полісом № АТ/3220434 є обов'язок по виплаті страхового відшкодування на користь потерпілого у розмірі 167 651,20 грн / 2 = 83 825,60 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати страхового відшкодування, суд зазначає наступне.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 7 червня 2017 року №6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Разом з цим п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).).
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне застосувати вказану норму як аналогію закону на підставі ст. 8 ЦК України до правовідносин у цій справі та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Стосовно відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000,00 грн суд зазначає, що частинами 2 та 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Душевні страждання позивач обґрунтував неправомірними діями відповідача щодо затримки у виплаті страхового відшкодування. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не надав пояснень чим саме підтверджуються наявність та тяжкість моральних страждань у зв'язку з затримко виплати страхового відшкодування та не наполягав на цій частині позовних вимог. У зв'язку з тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральних страждань, в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження факту надання правничих послуг позивачу, представником позивача надано такі докази: копія договору від 02.09.2024 про надання правової допомоги. Цей Договір підписаний адвокатом Свірідовим Д. М. та ОСОБА_1 , Додаткова угода про визначення вартості професійної првничої допомоги до Договору, Рахунок від 24.09.2025 на суму 37 500,00 грн, Квитанція 023/25 від 24.09.2025 на суму 37 500,00 грн., Розрахунок робочого часу витраченого на надання правової допомоги Рудакову А. В.
Суд зазначає, що письмові документи по суті спору, а саме: позовна заява від 18.11.2024, додатки до неї, розрахунок підготовлені та подані безпосередньо представником позивача адвокатом Свірідовим Д. М.
При визначенні суми відшкодування треба виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до рішення Європейського суду у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу та кількістю судових засідань, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 000,00 грн та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;
у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При пред'явлені позову позивачем, відповідно до квитанції 0.0.4008535776.1 сплачено судовий збір у розмірі 3 785,36 грн.
Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати у розмірі 838,18 грн (вісімсот тридцять вісім гривень вісімнадцять копійок) судового збору, сплаченого останнім за подання позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки внаслідок ДТП у сумі 83 825,60 грн (вісімдесят три тисячі вісімсот двадцять п'ять гривень шістдесят копійок), 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) в якості витрат на надання професійної правничої допомоги та судовий збір у розмірі 838,18 грн (вісімсот тридцять вісім гривень вісімнадцять копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна страхова компанія «Оранта»,ЄДРПОУ 00034186, адреса: вул. Здолбунівська, 7-Б, м. Київ.
Суддя Денис ГРОНА